§ 6. Забезпечення позову

Забезпечення позову — це вжиття судом передбачених зако­ном заходів, що гарантують можливість виконання майбутнього рішення.

Заходи забезпечення позову можуть вживатися на будь-якій стадії розгляду справи (ч. 3 ст. 151 ЦПК). Відповідно до ч. 4 цієї статті допускається забезпечення позову до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню прав інтелектуальної власності.

Заява про забезпечення позову може бути подана особами, які беруть участь у справі. У ній мають бути зазначені:

1. причини, в зв'язку із якими потрібно забезпечити позов;

2. вид забезпечення позову який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності;

3. інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК).

До заяви про забезпечення позову, додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності та що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення по­зову. До заяви додаються також її колії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 151 ЦПК).

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом 10 днів з дня постановлений ухвали про забезпечення позову (ч. 5 ст. 151 ЦПК).

Забезпечення позову може здійснюватися різними видами забезпечення. У ст. 152 ЦПК міститься широкий їх перелік. Суд застосовує той або інший вид забезпечення залежно від конкретних обставин кожної справи.

Найбільш поширеним видом забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК).

Арешт майна полягає в його опису й оголошенні заборони розпоряджатися ним до набрання рішенням законної сили. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються (ч. 5 ст. 152 ЦПК).

До видів забезпечення позову п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК відносить заборону вчиняти певні дії; п. З ч. 1 ст. 152 ЦПК - встановлення обов'язку вчиняти певні дії. Метою нього виду забезпечення є збереження наявного становища до вирішення спору.

Видом забезпечення позову є заборона іншим особам, здійсню­вати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4 ч. 1 ст. 152 ЦПК).

Пункт 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК до видів забезпечення позову відно­сить зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису. Цей захід зупиняє дії державного виконавця щодо виконання судового рішення. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК), та передача речі, яка є предметом спо­ру, на зберігання іншим особам (п. 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК) також належить до видів забезпечення позову.

У необхідних випадках суд може застосувати інші види забезпечення позову, які відповідають меті, вказаній у ст. 151 ЦПК. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 152 ЦПК).

Закон вводить обмеження допустимих видів забезпечення позову — вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК).

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на до­помогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином (ч. 4 ст. 152 ЦПК.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимча­сової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, лікві­датору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ч. 6 ст. 152 ЦПК).

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у про­вадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, оскільки вони можуть вжити заходів щодо приховування майна, що підлягає стягненню (ч. 1 ст. 153 ЦПК).

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 ЦПК).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до по­дання позовної заяви, суд може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхід­ність забезпечення позову (ч. 3 ст. 153 ЦПК).

Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову; застава вноситься на депозитний рахунок суду. Суд визначає розмір за­стави, ураховуючи обставинами справи, однак розмір застави не повинен перевищувати розмір ціни позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК).

Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призна­чена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її настановлення (ч. 5 ст. 153 ЦПК).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 ст. 153 ЦПК).

У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання (ч. 7 ст. 153 ЦПК).

У разі подання заяви про забезпечення позову без додержання вимог ст. 151 ЦПК суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8 ст. 153 ЦПК).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в по­рядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі (ч. 9 ст. 153 ЦПК).

На всі ухвали щодо забезпечення позову може бути подана апеляційна скарга (п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 10 ст. 153 ЦПК).

Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного способу іншим (ч. 1 ст. 154 ЦПК) зупиняє виконання цієї ухвали (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

За заявою однієї сторони і зважаючи на пояснення другої сторони суд може допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення розгля­дається судом не пізніше 2 днів із дня її подання. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача за винятком забезпечення позову про стягнення грошових коштів, коли відповідач може з дозволу суду без зго­ди позивача замість допущеного способу забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві (ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК).

Частина 3 ст. 154 ЦПК передбачає можливість скасування забезпечення позову тим самим судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її пові­домлення, протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом 2 днів. Особи, які беруть участь у справі, повідомля­ються про час і місце судового засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забез­печення позову (ч. ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК).

У разі відмови в задоволенні позову, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Однак суд може одночасно з ухваленням рішення або після того постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 ЦПК).

Також скасовуються судом заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, з підстав: І) неподання за­явником позовної заяви відповідно до вимог ч. 5 ст. 151 ЦПК; 2) повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК); 3) відмови у від­критті провадження у справі (ч. 7 ст. 154 ЦПК).