§ 7. Залишення заяви без розгляду

Залишення заяви без розгляду можливе в тих випадках, коли позивач або заявник мають право на судовий захист, проте ре­алізація цього права на даний момент виключається в зв'язку з відсутністю встановлених законом процесуальних умов такої реалізації. Залишення заяви без розгляду не позбавляє права знову відкрити провадження у тотожній справі в суді після усунення обставин, що стали підставою вчинення вказаної про­цесуальної дії.

Підстави залишення заяви без розгляду, перелічені в ст. 207 ЦПК, не є вичерпними (ст. 255 ЦПК).

Передбачені законом випадки залишення заяви без розгляду можна розподілити на 4 групи:

1. наявність обставин, що свідчать про недотримання позива­чем або заявником установленого законом порядку пред'явлення позову чи подання заяви (п. п. 1, 2, 4, 6, 8 ч. 1 ст. 207);

2. повторна неявка в судове засідання належно повідомленого позивача без поважних причин (п. 3 ч. 1 ст. 207);

3. наявність обставин, які свідчать про небажання брати участь у даному судовому розгляді справи (п. п. 5, 7, 9 ч. 1 ст. 207);

4) наявність обставин, які свідчать про об'єктивну немож­ливість розгляду справи в даному процесі в силу прямої заборони закону (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Залишення заяви без розгляду пов'язане з обставинами, що виключають розгляд справи в суді до їх усунення. Частина 2 ст. 207 ЦПК надає право особі, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, повторно подати в апеляційному порядку заяву до суду на загальних підставах.

Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскар­жена в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо заяву залишено без розгляду, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (п. 4 ч. 1 ст. 83 ЦПК). У разі залишення заяви без розгляду з підстав, визначених п. п. 1, 2, 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК, сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повер­тається за ухвалою суду (п. 5 ч. 2 ст. 83 ЦПК).

Глава 19 Судові рішення

§ 1.Поняття судового рішення.

Вимоги,яким має відповідатисудоверішення

Судове рішення -- акт правосуддя, що ґрунтується на вста­новлених у ході судового розгляду обставинах та застосуванні норм права; акт, яким вирішуються вимоги, заявлені в позовному провадженні, або вимоги, спрямовані на охорону й захист свобод та інтересів у порядку окремого провадження.

Вимоги, що висуваються до судового рішення, обумовлені де­мократизмом правосуддя в Україні. Законність і обгрунтованість рішення є першочерговими вимогами (ч. 1 ст. 213 ЦПК).

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивіль­ного, процесуального законодавства і всебічно перевіривши обста­вини справи, вирішив її відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню щодо даного правовідношення; за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні аа змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд вихо­дить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 7 ст. 8, ч. 2 ст. 213 ЦПК; п. 1 постанови Пленуму Верховного Сулу України від 29 грудня 1976 р.№ 11 «Про судове рішення».

Обгрунтованим слід визнати рішення, в якому повно відоб­ражені обставини, що мають значення для справи; висновки суду щодо встановлених обставин справи і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються доказа­ми, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст 213 ЦПК п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»).

Вичерпним (повним) рішення суду має бути в тому розумін­ні, що в ньому мають бути дані відповіді па всі правові вимоги. Суд має відповісти на всі вимоги, заявлені позивачем, і висунуті проти них заперечення відповідача або на вимоги про підтвер­дження наявності чи відсутності юридичних фактів, заявлені у окремому провадженні.

Якщо суд розглянув вимоги кількох позивачів, рішення має містити вичерпні висновки щодо кожної з розглянутих вимог. Ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, суд має зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміни ного апеляційним судом (п. 1 ч. 1 ст. 309 ЩІК):

Безумовність рішення виключає можливість покладення на відповідача обов'язку вчинення будь-яких дій за умови зустріч­них дій з боку позивача або настання певних подій.

Якщо позов задоволено, в рішенні має бути чітко вказано, іцо саме присуджено позивачу, яке право визнане за ним, до чого зобов'язується відповідач.

Судове рішення повинно мати певну форму. Зміст рішен­ня має відповідати вимогам ст. 215 ЦПК, що стосуються його структури.