§ 2. Порядок розгляду заяв та судового наказу

У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у 3-денний строк видає судовий наказ по суті заявлених ви­мог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання та виклику стягувача і боржника для заслуховування їх пояснень. У судовому наказі вказуються:

1. дата видачі наказу;

2. найменування суду, прізвище та ініціали су/їді, який видав судовий наказ;

3. ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце про­живання або місцезнаходження;

4. посилання на закон, на підставі якого підлягають задово­ленню заявлені вимоги;

5. сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;

6. сума судових витрат, що сплачено заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Судовий наказ має відповідати вимогам, що висуваються до виконавчого документа та встановлені Законом від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження». Він складається та під­

писується суддею в 2 примірниках, один із яких залишається в справі, а другий скріплюється печаткою суду та видається стягувачу після набрання ним наказом законної сили. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржнику рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржнику надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом 10 днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.

У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Заява боржника про скасування судового наказу, що подана в установлений строк, розглядається судом протягом 5 днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 104 ЦПК, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знай­де підстав для поновлення строку подання цієї заяви. В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно роз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше 3 днів після її постановлення.

Отже, наказне провадження — це спрощений вид цивіль­ного судочинства, у порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів та витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура з видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судо­вого наказу. Для розгляду справ про видачу судового наказу, як зазначалося, встановлений спрощений порядок судочинства: відкриття провадження, елемент стадії судового розгляду, видача судового наказу і можливі елементи стадії перегляду рішень і ухвал в апеляційному та касаційному порядку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстан­ції щодо відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу чи скасуванні судового наказу. У тому разі, якщо апеляційний суд постановить ухвалу про відхилення апеляційної скарги про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу чи скасу­вання судового наказу і залишить ухвалу суду першої інстанції без змін (її. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК), ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду можна оскаржити в касаційному порядку (ст. 324 ЦПК).

Судовий наказ треба відрізняти від виконавчого напису но­таріуса. Стаття 18 ЦК передбачає, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на бор­говому документі. Це - не судовий вид захисту. Судовий же наказ є самостійним різновидом судової постанови, що завершує процес судової діяльності в наказному провадженні. Крім того, різняться підстави видачі судового наказу та вчинення виконав­чого напису нотаріуса. Підстави видачі судового наказу зазначені в ст. 96 ЦПК. Нотаріус же може вчиняти виконавчий напис лише у випадках, указаних у Законі від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» (статті 87 — 91, гл. 14) та в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р № 20/5 (пункти 282-293 розділу 32).

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу внесена сума судового збору стя­гувачу не повертається. У разі пред'явлений стягувачем позову до боржника ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК).