Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Червоний Ю.С. (ред.) Цивільний процес України.doc
Скачиваний:
118
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.4 Mб
Скачать

§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом судової справи

Перелік витрат, пов'язаних із розглядом судової справи, виз­начається ч. 3 ст. 79 ЦПК і є відповідно до закону вичерпним. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

  • витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

  • витрати на правову допомогу;

  • витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

  • витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

  • витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за міс­цем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сторони і суд можуть нести також інші витрати, пов'язані з розглядом справи, однак до таких витрат не застосовуються правила глави 8 ЦПК, вони не підлягають будь-якому відшкоду­ванню чи компенсації в межах цивільного судочинства. Напри­клад, до таких витрат можна віднести витрати на листування й доставлення в суд процесуальних документів, виготовлення копій документів, що надаються до суду, та інші подібні витрати.

Витрати па інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи:

Стаття 81 ЦПК визначає, що до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід та результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Отже, ці види витрат не охоплюють усіх видів інформаційно-технічного забезпечення, яких потребує процес, — витрати на фіксацію су­дового процесу технічними засобами, направлення передбачених судових викликів і повідомлень (глава 7 ЦПК). Такі витрати мають відшкодовуватись за рахунок судового збору чи коштів, що виділяються з бюджету на утримання судів.

Розмір і порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ вста­новлюється Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмір, затв. поста­новою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (далі — Порядок). Згідно з Порядком витрати на інформаційно- технічне забезпечення оплачують фізичні та юридичні особи, які звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про падання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, та зі скаргами.

Витрати не оплачуються при зверненні до суду й покладаються на сторони після розгляду справи судом у випадках, передбаче­них ч. З ст. 81 ЦПК, у справах про:

  • поновлення на роботі;

  • стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги відшкодування за затримку їх виплати;

  • відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю фізичної особи;

  • стягнення аліментів;

  • визнання батьківства або материнства.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

  • обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

  • надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; - надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

  • обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

  • відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішення­ми, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Також заявник звільняється від оплати судових витрат (у тому числі витрат на іиформаційно-технічне забезпечення) у справах про відновлення втраченого провадження (ст. 409 ЦПК).

Відповідно до Порядку діє такий механізм здійснення оп­лати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ:

  1. Якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які нале­жать до різних категорій справ і для яких передбачений різний розмір витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром.

  2. У разі об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог або їх роз'єднання перерахунок витрат не про­водиться. За виділену в самостійне провадження справу витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання заяви до суду першої інстанції.

  3. За повторно подану позовну заяву, заяву, клопотання, скаргу, яка раніше була повернута, залишена без розгляду або провадження у справах за якою було закрито, витрати оплачу­ються повторно в розмірі, передбаченому для подання позовної заяви, заяви, клопотання, скарги. У разі, коли оплачені витрати підлягали поверненню у зв'язку з поверненням, залишенням по­зовної заяви, заяви, клопотання, скарги без розгляду чи закриття провадження у справі, але не були повернені, до повторно поданої позовної заяви, заяви клопотання, скарги додається оригінал документа про оплату витрат.

  4. За зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги стосовно предмета спору, витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.

  5. За позов кількох осіб до одного або кількох відповідачів витрати оплачуються всіма позивачами або одним із них.

  6. За апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після пере­гляду його в апеляційному порядку, касаційну скаргу на рішення апеляційного суду, скаргу в зв'язку з винятковими обставинами і заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами цитрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву, заяву, клопотання до суду першої інстанції.Державна судова адміністрація за погодженням з Мінфіном визначає механізм перерахування коштів для оплати витрат.

  7. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку чи відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печат­кою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі, коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в уста­нові банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

  8. Повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійс­нюється у випадках:

  • внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством;

  • повернення заяви або скарги;

    - відмови у відкритті провадження у справі;

    — закриття провадження у справі з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК (якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства);

    — залишення заяви без розгляду на підставах, визначених п. п. 1, 2, 8 ст. 207 ЦПК (заява подана особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; заяву від імені заінтересо­ваної особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК, і не був сплачений судовий збір чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк).

    У разі зменшення розміру позовних вимог або внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством, кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються в розмірі надмірно внесеної суми; в інших випадках — повністю.

    Повернення цих сум здійснюється шляхом перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового пере­казу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку в тримісячний строк після звернення особи. Для повер­нення коштів платник подає до суду заяву, до якої додаються оригінал або засвідчена в установленому порядку копія документа про оплату витрат; засвідчена відповідним судом копія ухвали суду про повернення коштів, внесених для оплати витрат.

    Витрати на правову допомогу.

    Частина 1 ст. 59 Конституції визначає, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безплатно. На сьогодні діє лише Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затверджений

    постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. №821

    Відповідно до ст. 12 ЦПК особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

    Частина 2 ст. 59 Конституції визначає, що для забезпечення правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших держав­них органах в Україні діє адвокатура. Однак правову допомогу учасникам судочинства можуть надавати також інші спеціалісти в галузі права. Згідно з Рішенням Конституційного Суду Украї­ни від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника це положення застосовується також у цивільному судочинстві.

    Витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу вста­новлюється законом. Згідно з п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ч. 2 ст. 84 ЦПК набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом.

    До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Окремі питання падання правової допомоги регулюються Законом від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру», Правилами адвокатської етики, схв. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р., згаданим Рішенням Конституційного Суду України. Однак нині в законодавстві України немає комплексного правового акта, який регулював би питання надання правової допомоги, хоча на розгляді у Верховній Раді перебуває кілька законопроектів, присвячених цьому питанню, зокрема проект Закону «Про правову допомогу» від 9 листопада 2004 р. № 6320, внесений М. Катеринчуком, С. Соболевим, В. Стретовичем.

    Законом мають бути врегульовані питання видів правової до­помоги, порядку її оплати, випадки падання безоплатної правової допомоги, максимальних розмірів оплати правової допомоги, яка підлягає відшкодуванню в межах цивільного судочинства.

    Правова допомога в цивільному судочинстві може полягати в професійному представництві юристом учасника цивільного процесу в судових засіданнях, складанні, підписанні та поданні процесуальних документів від імені такого учасника, а також консультуванні сторони з правових питань, пов'язаних із про­вадженням у справі в суді.

    Витрати сторін і їх представників, пов'язані з явкою в суд.

    Витрати, пов'язані з переїздом сторін та їх представників до іншого населеного пункту за місцем провадження у справі, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, такі витрати відшкодовуються в порядку, передбаченому ст. ст. 85, 88 ЦПК.

    Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її пред­ставникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

    Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропор­ційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру міні­мальної заробітної плати. На сьогодні діє Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Розмір мінімаль­ної заробітної плати встановлюється законами України. Норми добових витрат на відрядження встановлено постановою Кабіне­ту Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон». Такі самі правила застосовуються при оплаті витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів та перекладачів.

    Частина 3 ст. 85 ЦПК передбачає, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представ­ників, що пов'язані із явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, пере­кладачів та проведенням судових експертиз.

    Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, наймання ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

    Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотан­ня про проведення експертизи заявлене обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі иеоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

    Добові (в разі переїзду в інший населений пункт), а також компенсація за втрачений заробіток або відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам опла­чується стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної за­робітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.

    Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються з ініціативи суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ч. .з ст. 86 ЦПК граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, переклада- чів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Витрати, пов'язані із залученням свідків, не можуть бути пов'язані з оплатою явки свідків до суду або забезпеченням дачі свідками показань, оскільки згідно з ч. 2 ст. 50 ЦПК явка до суду і дача правдивих показань є обов'язком свідка.

    Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцез­находженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

    Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцез­находженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (наприклад, такі дії можуть включати одержання дові­док та інформації стосовно законодавства іноземних держав, на положення якого посилається одна зі сторін), несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення таких дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати несуть обидві сторони порівну. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням огляду доказів за їх місцез­находженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  • Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

    Оставленные комментарии видны всем.