- •2007 Ббк 67.9(4укр)304.4 ц34
- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України
- •§ 1. Поняття цивільного процесу. Поняття та види проваджень у цивільному процесі. Стадії цивільного процесу
- •§ 2. Предмет, метод, функції і системи цивільного процесуального права України
- •§ 3. Функції цивільного процесуального права
- •§ 4. Система цивільного процесуального права
- •§ 5. Цивільне процесуальне законодавство
- •§ 6. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •§ 7. Наука цивільного процесуального права
- •Глава 2 Принципи цивільного процесуального права
- •§ 1. Поняття принципів цивільного процесуального права
- •§ 2. Система принципів цивільного процесуального
- •§ 3. Загальноправові принципи
- •§ 4. Міжгалузеві принципи
- •§ 5. Галузеві принципи
- •§ 6. Принципи окремого правового інституту — інституту судового розгляду
- •Глава з Цивільні процесуальні відносини
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 4. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Глава 4 Сторони в цивільному процесі
- •§ 1. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі
- •§ 2. Цивільна процесуальнаправоздатність та цивільна процесуальнадієздатність сторін
- •§ 3. Процесуальна співучасть
- •§ 4. Заміна неналежного відповідача
- •§ 5. Процесуальне правонаступництво
- •Глава 5 Треті особи в цивільному процесі
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Права та обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •§ 3. Права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •Глава 6 Представництво в цивільному процесі
- •§ 1. Поняттяпредставництва в цивільному процесі
- •§ 2. Права та обов'язки представника в цивільному процесі
- •§ 3. Види представництва
- •Глава 7 Участь в цивільному процесі прокурора та інтереси органів місцевого самоврядування і осіб, яким законом надано право захищати праваі свободи інших осіб
- •§ 1. Участь прокурора в цивільному процесі
- •§ 2. Захист інтересів держави
- •§ 3. Процесуальні права органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Глава 8 Доказування і докази в цивільному процесі України
- •§ 1. Поняттясудового доказування
- •§ 2. Предмет доказування
- •§ 3. Поняття судових доказів
- •§ 4. Класифікація доказів
- •§ 5. Пояснення сторін і третіх осіб
- •§ 6. Показання свідка
- •§ 7. Письмові докази
- •§ 8. Речові докази
- •§ 9. Висновок експерта
- •Глава 9. Цивільна юрисдикція загальних судів. Підсудність цивільних справ
- •§ 1. Загальнахарактеристика юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 2. Види судової юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 3. Підсудність цивільних справ
- •§ 4. Наслідки порушення правила підсудності.
- •Глава 10 Процесуальні строки
- •§ 1. Поняття процесуальних строків і їх види
- •§ 2. Обчислення процесуальних строків
- •§ 3. Поновлення і продовження процесуальних
- •Глава 11 Судові виклики і повідомлення
- •§ 1. Судові повістки
- •§ 2. Обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо здійснення повідомлень
- •Глава 12 Судові витрати
- •§ 1. Поняття, функції та види судових витрат
- •§ 2. Судовий збір
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом судової справи
- •§ 4. Звільнення від оплати судових витрат. Відстрочення і розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру
- •§ 5. Розподіл і відшкодування судових витрат.
- •Глава 13 Заходи процесуального примусу
- •§ 1. Попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів
- •§ 2. Привід як захід процесуального примусу
- •Глава 14 Наказне провадження
- •§ 1. Заява про видачу судового наказу
- •§ 2. Порядок розгляду заяв та судового наказу
- •Глава 15 Позов
- •§ 1. Поняття позову
- •§ 2. Елементи позову
- •§ 3. Види позовів
- •§ 4. Право на позов
- •§ 5. Захист інтересів відповідача
- •§ 6. Забезпечення позову
- •Глава16 Відкриття провадження у справі
- •§ 1. Поняття відкриття провадження у справі
- •§ 2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження
- •§ 3. Умови і підстави відкриття провадження у цивільній справі
- •§ 4. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі
- •Глава 17 Провадження у справі досудового розгляду
- •§ 1. Поняття, мета і завдання стадії підготовки справи до судового розгляду
- •§ 2. Зміст і процесуальний порядок підготовки справи до судового розгляду
- •9) Визначає час і місце судового розгляду.
- •Глава 18 Судовий розгляд
- •§ 1. Поняття і значення стадії судового розгляду
- •§ 2. Підготовча частина судового засідання
- •§ 3. Розгляд справи по суті
- •§ 4. Судові дебати
- •§ 5. Ухвалення судового рішення
- •§ 6. Зупинення і закриття провадження у справі
- •§ 7. Залишення заяви без розгляду
- •Глава 19 Судові рішення
- •§ 1.Поняття судового рішення.
- •§ 2.Зміст судового рішення
- •§ 3. Негайне виконання судових рішень
- •§ 4. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
- •§ 5. Додаткове рішення
- •§ 6. Роз'яснення рішення суду
- •§ 7. Законна сила судового рішення
- •§ 8. Ухвали суду першої інстанції
- •§ 9. Окремі ухвали суду
- •§ 10. Законна сила судових ухвал
- •Глава 20 Заочний розгляд справи
- •Глава 21 Окреме провадження
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •§ 3. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •§ 4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •§ 5. Розгляд судом справ про усиновлення
- •§ 6. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •§ 7. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •§ 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •§ 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
- •§ 10. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •§ 11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •§ 12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •Глава 12 розділу IV цпк встановлює порядок розгляду судами цивільних справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю.
- •Глава 22 Перегляд судових рішень і ухвал в апеляційному порядку
- •Глава 23 Перегляд судових рішень і ухвал в касаційному порядку
- •1) Постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
- •Глава 24 Перегляд судових рішень у цивільних справах, що набрали законної сили, в зв’язку з винятковими обставинами
- •Глава 25 Перегляд рішень або ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судового наказу у зв’язку з ново виявленими обставинами
- •6) Посилання на докази, що підтверджують наявність ново- виявлених обставин.
- •Глава 26 Провадження в цивільних судах України у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 1. Правові підстави участі іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 2. Відкриття провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 3. Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб
- •Глава 27 Судочинство у третейських судах
- •§ 1.Загальні положення щодо створення і діяльності третейських судів
- •§ 2. Розгляд справ третейськими судами
- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України 3
§ 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
Цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК).
ЦК установлює 3 види дієздатності: часткову, неповну, повну (ст. ст. 31, 32, 34).
Частковою цивільною дієздатністю володіють фізичні особи, які не досягли 14 років, неповною цивільною дієздатністю — фізичні особи у віці від 14 до 18 років. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття — 18 років. У певних випадках повної дієздатності може набувати особа, яка не досягла 18-річного віку. Відповідно до ст. 34 ЦК у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Також фізична особа набуває повної цивільної дієздатності, якщо вона досягла 16 років і працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю — з моменту державної реєстрації її як підприємця, або записана матір'ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК).
Фізична особа, яка набула повної цивільної дієздатності у встановленому ЦК і ЦПК порядку, може бути в ній обмежена або визнана недієздатною.
Відповідно до ст. 36 ЦК законодавець по-новому підійшов до обмеження цивільної дієздатності фізичної особи порівняно з ЦК 1963 р., а саме: якщо особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище — суд може обмежити її цивільну дієздатність.
Відповідно до ст. 39 ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Глава 2 розділу IV ЦПК визначає процесуальний порядок розгляду таких справ. Вона передбачає гарантії від незаконного і необгрунтованого обмеження правових свобод громадян і регулює розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб, у тому числі неповнолітніх осіб, про визнання фізичної особи недієздатною, про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Згідно зі ст. 237 ЦПК справа про обмеження цивільної дієздатності особи може бути порушена за заявою членів її сім'ї, органу опіки та піклування, наркологічного або психіатричного закладу; про визнання фізичної особи недієздатною — за заявою членів її сім'ї, близьких родичів, незалежно від їх спільного проживання, органу опіки та піклування, наркологічного або психіатричного закладу; про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами
або позбавлення її цього права за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органу опіки та піклування.
У законі дано загальний перелік осіб, управомочених подавати заяви до суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною, і він потребує тлумачення стосовно кожної категорії справ.
Членами сім'ї фізичної особи, щодо якої порушується справа про обмеження її дієздатності або визнання її недієздатною, згідно зі ст. 3 СК вважаються особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Однак право на подання заяви у справах про обмеження дієздатності фізичної особи, яка страждає на психічний розлад або яка зловживає спиртними напоями, токсичними або наркотичними речовинами, мають лише ті члени сім'ї, які спільно проживають із цією особою і внаслідок зловживання нею спиртними напоями або наркотичними засобами опиняються в скрутному матеріальному становищі. Працездатний подружжя, який проживає окремо, працездатні батьки або діти, які проживають окремо, не мають права на порушення справи, оскільки поведінка громадянина не може ставити їх у скрутне матеріальне становище. Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦПК спільне проживання не є обов'язковою умовою для звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною.
Право на порушення справи про визнання особи недієздатною внаслідок хронічного стійкого психічного розладу мають батьки, діти, один із подружжя незалежно від того, чи проживають вони спільно з цією особою і чи перебувають на її утриманні, а також інші родичі та непрацездатні утриманці, які проживають із нею однією сім'єю.
Справи про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною можуть порушуватися за заявою органу опіки та піклування, психіатричного закладу; за заявою наркологічного лікувального закладу можуть бути порушені справи про обмеження цивільної дієздатності.
Якщо заяву подано іншими особами, суддя, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, має відмовити у відкритті провадження у справі.
Суб'єкти права подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання її недієздатною подають заяву до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, — за місцезнаходженням цього закладу (ст. 236 ЦПК).
У заяві, крім загальних реквізитів, передбачених ст. 119 ЦПК, мають бути викладені також інші обставини. Так, у заяві про, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставинами, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 238 ЦПК).
Підготовка до розгляду справ про визнання фізичної особи обмежено дієздатною полягає у витребуванні доказів і виявленні кола осіб, які повинні брати участь у справі. Повинні бути виявлені свідки, які можуть дати показання щодо поведінки цієї особи в побуті, громадських місцях, витребувані документи про дохід сім'ї та кількість її членів. Якщо є акти органів внутрішніх справ, а також інші матеріали, які підтверджують факти зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами та характеризують матеріальне становище сім'ї, то вони приєднуються до матеріалів цивільної справи.
Відповідно до ст. 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Про обов'язковість проведення експертизи при визнанні особи обмежено дієздатною в цивільному процесуальному законодавстві вказівки немає. Однак її проведення можливе і доцільне тоді, коли у суду є достатньо підстав за медичними даними вважати, що особа страждає на алкоголізм або наркоманію, і тому може бути порушене питання про її примусове лікування.
Достатніми даними про психічну хворобу вважаються документи лікувальних закладів, які підтверджують наявність у громадянина цієї хвороби, перебування його на спеціальному обліку тощо. Неприпустиме призначення експертизи лише на підставі заяви про порушення справи без достатньо обґрунтованих припущень про наявність у громадянина психічної хвороби.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови від 28 березня 1972 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» вказав, які питання повинні бути поставлені суддею в ухвалі про призначення експертизи, а саме: чи страждає громадянин на психічну хворобу; чи усвідомлює він значення своїх дій і чи може керувати ними.
У виняткових випадках, якщо особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною явно ухиляється від проходження експертизи, вона за ухвалою суду може бути направлена на експертизу в примусовому порядку. Питання про призначення експертизи розглядається в судовому засіданні за обов'язкової участі лікаря-психіатра.
При підготовці до судового розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною суддя повинен виявити коло всіх заінтересованих осіб. Крім заявників, до участі у справі залучаються представники органу опіки та піклування і в першу чергу сама особа, щодо якої вирішується питання про обмеження її дієздатності чи визнання недієздатною. Однак питання про виклик такої особи до суду вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я (ст. 240 ЦК).
У ході судового розгляду справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи суд повинен установити, чи дійсно фізична особа зловживає спиртними напоями, токсичними або наркотичними речовинами і чи ставить вона в зв'язку із цим себе або свою сім'ю в скрутне матеріальне становище. Встановлення лише одного факту зловживання особою спиртними напоями, токсичними або наркотичними речовинами не повинно приводити до висновку про необхідність обмеження її в дієздатності. Обмеження цивільної дієздатності допускається лише в тому випадку, якщо внаслідок такого зловживання фізична особа ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ч. 2 ст. 36 ЦК).
Скрутність матеріального становища сім'ї визначається судом у кожному конкретному випадку. Якщо члени сім'ї мають самостійний заробіток, то це не може бути безперечною підставою для відмови в обмеженні цивільної дієздатності фізичної особи. Члени сім'ї можуть бути змушені витрачати на її лікування та догляд кошти, що призводить до певних утруднень. У такому випадку особа може бути обмежена в дієздатності.
У ході судового розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнанні її недієздатною внаслідок психічного розладу суд повинен установити, чи дійсно особа страждає стійким або хронічним психічним розладом, чи усвідомлює вона значення своїх дій, чи може керувати ними.
У судовій практиці постало питання про можливість застосування щодо цієї категорії справ інституту заміни неналежної сторони належною.
ЦПК не встановлює можливості здійснити заміну неналежного заявника належним, а лише передбачає можливість заміни неналежного відповідача (ст. 33). Тобто інститут заміни неналежного заявника ЦПК не передбачений. Отже, суд, установивши в судовому засіданні, що заяву подано неналежним заявником, розглядає справу до кінця і відмовляє заявнику в задоволенні заявлених вимог як особі, яка не володіє правами та обов'язками у правовідносинах, що виникли.
Розглянувши справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, суд ухвалює рішення. У резолютивній частині рішення про обмеження цивільної дієздатності зазначається про визнання фізичної особи обмеженою із цивільній дієздатності або про відмову в задоволенні заявлених вимог.
У судовій практиці постало питання про тс, чи необхідно в резолютивній частині судового рішення вказувати, в чому конкретно має виявлятися обмеження цивільної дієздатності. В одному випадку рекомендується зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає обмеження дієздатності: у забороні вчинення правочинів щодо розпорядження майном, отримувати заробітну плату, пенсію чи інші види доходів та розпоряджатися ними. У іншому випадку такі зазначення навпаки приведуть до труднощів у виконанні рішення, і тому в резолютивній частині треба зазначити лише про обмеження фізичної особи в цивільній дієздатності.
Розглядати цс спірне питання можна з урахуванням вимог, які висуваються до судового рішення як до акта правосуддя у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи. Суть проблеми зводиться до правильного формування резолютивної частини рішення з урахуванням вимог щодо його ясності як самостійної вимоги наряду із законністю, обгрунтованістю, повнотою тощо. А крім цього має бути таким, що його можливо реально виконати.
З метою дотримання вимоги ясності судового рішення достатньо, як правило, навести формулу ст. 36 ЦК, яка розкриває зміст обмеження дієздатності. Водночас інколи необхідно конкретизувати обмеження щодо вчинення певних правочинів фізичною особою, обмеженою в цивільній дієздатності. Правові наслідки обмежено дієздатної особи встановлені ст. 37 ЦК.
Як відомо деякі правочини потребують нотаріального підтвердження та спеціальної реєстрації. Тому за наявності певних об'єктів власності у фізичної особи, обмеженої у дієздатності, в судовому рішенні необхідно зазначити про заборону вчиняти щодо них правочини без згоди піклувальника. Рішення в таких випадках має направлятися органам, управомоченим підтверджувати вчинення правочинів або здійснювати реєстрацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦПК суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею піклування або опіку і за поданням органу опіки і піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати (ч. 3 ст. 240 ЦПК).
Законодавство України передбачає підстави і порядок поновлення цивільної дієздатності особи. У ст. 38 ЦК зазначається, що в разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також у разі припинення зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд поновлює її цивільну дієздатність. Згідно зі ст. 42 ЦК у разі видужання або значного поліпшення психічного стану особи, яка була визнана недієздатною, суд поновлює її цивільну дієздатність і припиняє опіку за заявою опікуна або органу опіки та піклування.
Скасування обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка припинила зловживання спиртними напоями, токсичними або наркотичними засобами речовинами, здійснюється рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
Поновлення фізичної особи в цивільній дієздатності здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи, за заявою опікуна або органу опіки та піклування.