§ 5. Захист інтересів відповідача

Захист інтересів відповідача гарантується принципами цивільного процесуального права України: змагальною формою процесу, рівноправ'ям сторін, диспозитивністю.

Завдання цивільного судочинства рівною мірою поширюються як на позивача, так і на відповідача. Обидві сторони в процесі

захищають свої права та інтереси. Для позивача засобом пору­шення процесу є позов, проти заявленого позову відповідач може виступати із запереченнями та зустрічним позовом.

Заперечення становлять собою вимогу відповідача про припи­нення провадження у справі з огляду на відсутність передумов права на пред'явлення позову або внаслідок відсутності підстав для виникнення і розвитку найбільш спірного матеріального правовідношення, із якого випливають позовні вимоги позивача.

Це визначення охоплює 2 види заперечень: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правові заперечення не зачіпають матеріально-правової суті позовних вимог. Відповідач вправі заявити, що справа не може бути розглянута в суді, оскільки позивач є неправоздатним, є таке, що набрало законної сили, судове рішення щодо цього ж спору або раніше відповідач відмовився від позову тощо.

Матеріально-правові заперечення мають на меті ухвалення рішення про відмову в позові по суті і полягають у запереченні фактів підстави позову або предмета позову. Відповідач може за­явити про виконання обов'язку, спливу строку давності; що нор­ми матеріального права не передбачають виникнення цивільного суб'єктивного права з фактів, наведених позивачем, тощо.

Зустрічний позов — цс заявлений відповідачем у процесі, що виник за первісним позовом, і такий що розглядається разом із ним, позов, яким відповідач пред'являє до позивача вимогу, що є засобом захисту проти первісної вимоги чи пов'язана із нею близькістю підстав.

Зустрічний позов не є позовом особливого виду, а належить до позовів про присудження, визнання або перетворення.

Відмінністю зустрічного позову від позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, полягає в тому, іцо зустрічний позов пред'являється особою, яка вже брала участь у спорі; зустрічний позивач є відповідачем за первісним позовом, а відповідачем стосовно зустрічного позову є первісний позивач; стосовно третьої особи відповідачем може бути або позивач, або відповідач за первісним позовом, або обидві сторони; мстою зус­трічного позову є захист відповідача від первісного позову або спільний розгляд взаємних вимог, пов'язаних близькістю підстав; метою позову третьої особи є присудження їй предмета спору.

Зустрічний позов треба відрізняти від регресного позову. Регресний позов — це вимога особи, яка здійснила платіж грошової суми іншій особі, але така, що пред'являється до третьої особи, яку відповідач вважає відповідальною за платіж. Регресний позов може бути розглянутий у окремому процесі (ст. ст. 569, 1191 ЦК, п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.№ 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Зустрічний позов пред'являється до позивача, регресна вимога може бути звернута до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і яка раніше в процесі участі не брала.

Зустрічний позов відрізняється від заперечення з таких підстав:

1. пред'являючи зустрічний позов, відповідач прагне відхили­ти первісний позов повністю або частково, пред'являючи вимогу до позивача, заперечення цієї мети не переслідує;

2. зустрічний позов посідає самостійне місце в процесі;

3. зустрічний позов має бути викладено у формі позовної заяви (ст. ст. 119,120 ЦПК); заперечення може бути заявлене у письмово­му вигляді (пояснення на позов) і в усному у формі клопотань);

4. зустрічний позов може бути пред'явлений до або під час попереднього судового засідання (ч. 1 ст. 123 ЦПК); строк по­дання заперечень до суду законом не обмежений, заперечення можуть заявлятися на будь-якій стадії цивільного процесу.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з пер­вісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема:

1. якщо вимоги виникають з одних правовідносин;

2. якщо вимоги за позовами можуть зараховуватися;

3. якщо задоволення зустрічного позову виключає повністю або частково задоволення первісного позову.