Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Червоний Ю.С. (ред.) Цивільний процес України.doc
Скачиваний:
118
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.4 Mб
Скачать

§ 2. Підготовча частина судового засідання

Судове засідання мас кілька частин, які змінюють одна одну і кожна з яких має спої специфічні завдання, зміст, місце в судовому розгляді та призначена для з'ясування певного кола питань.

Підготовча частина судового засідання покликана визначи­ти, чи є необхідні умови для розгляду справи по суті в цьому засіданні.

Друга частина — власне розгляд справи по суті — має такі завдання: уточнити позовні вимоги, заяви, заперечення проти позову, виявити можливість закінчення справи укладенням миро­вої угоди, всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо дослідити наявні у справі докази.

Наступна частина — судові дебати — надає всім особам, які бе­руть участь у справі, можливість на підставі досліджених доказів, із урахуванням вимог закону, що регулює спірне правовідношення, судової практики висловити, своє ставлення до справи, що розгля­дається, і запропонувати суду свій варіант її вирішення.

У четвертій (заключній) частині судового засідання суд ух­валює рішення.

Кожна із цих частин, маючи самостійне значення, тісно пов'язана з іншими, у кожній з яких вирішується певне коло питань та готується перехід до наступної частини.

Судове засідання починається його відкриттям головуючим у призначений час.

Дуже важливо забезпечити початок судового засідання у встановлений час. Відкриття судового засідання в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 163 ЦПК, має здійснюватись незалежно від явки осіб, які беруть участь у справі. Відкладення розгляду справи в зв'язку з відсутністю будь-кого з учасників процесу без дотримання процедури, передбаченої ст. ст. 163—170 ЦІ1К, об­межує права тих осіб, які з явились у судове засідання, оскільки позбавляє їх можливості офіційно висловити своє ставлення до ситуації, що виникла.

З'ясування того, хто з учасників процесу з'явився, хто відсутній і яка причина їх неявки, здійснюється секретарем судового засідання до відкриття судового засідання. Після його відкриття на пропозицію головуючого секретар доповідає суду про цс, а також, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки якщо вони відомі (ч. 2 ст. 163 ЦПК).

Після перевірки і уточнення причин відсутності суд встанов­лює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників (ч. З ст. 163 ЦПК).

Цивільне судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі і не володіють аоо недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною моїюю або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами пере­кладача (ч. ч. 1, 2 ст. 7 ЦПК). Роз'яснення перекладачу його прав та обов'язків після від­криття судового засідання (ч. 1 ст. 164 ЦПК) пояснюється тим,

що особа, яка не володіє українською мовою, має знати все,

що відбувається в судовому засіданні, і брати в ньому участь.

Цс правило є важливою процесуальною гарантією принципу державної мови судочинства.

Головуючий попереджає перекладача під розписку про кримі­нальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Головуючий приводить перекладача до присяги: « Я, (прізви­ще, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні можливості». Текст присяги підписується перекладачем. Підписаний перекла­дачем текст присяги та розписка приєднується до справи (ч. ч. 2, 3 ст. 164 ЦПК).

Свідки, які з'явилися, видаляються із зали судового засідан­ня безпосередньо після перевірки явки учасників процесу (ч. 1 ст. 165 ЦПК).

Свідки до початку їх допиту не повинні знати змісту пояснень сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, показань допита­них раніше свідків, а також даних, отриманих при дослідженні інших доказів.

Судовий розпорядник вживає заходів щодо того, щоб свід­ки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав (ч. 2 ст. 165 ЦПК).

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду: У випадках, встановлених ЦПК, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користу­ються всіма правами судді (ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК).

Частина 4 ст. 124 Конституції, ч. З ст. 5 Закону від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» законодавчо закріпили участь у судовому засіданні у випадках, передбачених законом, при­сяжних.

Питання, що виникають підчас розгляду суддів, вирішуються більшістю

голосів. Головуючий голосує останнім.

При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали.

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засі­данні, приєднується до справи і е відкритим для ознайомлення (ст 19 ЦПК) Порядок вирішення спорів, що виникають у ході судового розгляду, необхідність його суворого дотримання відповідно до закону є гарантією правильного розгляду та вирішення цивільної справи і законного та обґрунтованого рішення.

Інститут відводу суддів та деяких учасників процесу відіграє особливу роль при здійсненні правосуддя у цивільних справах. Закон містить важливі процесуальні гарантії, які забезпечують прийняття законних і обгрунтованих рішень, зокрема встановлен­ня суворо регламентованого порядку відводу суддів, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача.

Обставини, за яких суддя не може брати участь у розгляді спра­ви і підлягає відводу (самовідводу), перелічені в ст. 20 ЦПК.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ЦПК суддя не вправі брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він під час попереднього вирішення цієї справи брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання. Ця норма забороняє суміщення обов'язків судді та будь-якого іншого учасника процесу.

Підставами для відводу судді є пряма чи побічна заінтересованість у результаті розгляду справи. Закон не містить вичерпного переліку випадків для відводу судді з цієї підстави. Пункт 2 ч. 1 ст. 20 ЦПК містить лише найзагальніше формулювання принципового характе­ру. Тож особа, яка бере участь у справі й заявляє відвід судді, має навести конкретні факти, що дають підстави для застосування цієї норми. Це може стосуватися тих випадків, коли суддя, висловлюючи свою думку до початку розгляду справи по суті, визначив уже тим самим ставлення до її вирішення чи коли вирішення справи може зачіпати його інтереси або інтереси його близьких.

Разом із тим нічим не підтверджена заява про відвід судді, коли заявник не наводить конкретних фактів, не може бути підставою для відводу.

Підставою для відводу судді є й те, що він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачу­ха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі (п. 3 ч. 1 ст. 20 ЦПК).

Серед мотивів відводу закон називає інші обставини, які викликають сумнів в об є кти в пості та неупередженості судді (п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК). До таких можна віднести дружні або неприязні стосунки судді з однією зі сторін.

Частина 2 ст. 20 ЦПК виключає участь у складі суду осіб, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою. Це — також одна з гарантій, що забезпечує справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Дія норм, що встановлюють підстави для відводу судді (ст. 20 ЦПК), поширюється і на секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача, яких законодавець відніс до «інших учасників процесу» (§ 2 глави 4 розділу 1 ЦПК).

Функції секретаря судового засідання регламентовані ч. 1 ст. 48 ЦПК. Зокрема, він веде протокол (журнал) судового засі­дання, який є важливим процесуальним документом, оскільки в ньому має міститися чіткий, ясний, послідовний виклад усіх дій, що вчиняються в ході судового розгляду. У протоколі (журналі) фіксуються не лише дії в ході процесу, а й зміст пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків тощо.

У процесі розгляду справи суддя передає секретарю судового засідання різні документи, які почасти містять відомості, що мають важливе значення для справи, з метою долучення їх до справи в момент остаточного її оформлення.

Усі ці обставини є підставою для того, щоб, забезпечуючи неупередженість секретаря судового засідання, у разі його заін­тересованості у справі вирішити питання про його відвід.

Експерт також належить до осіб, які є іншими учасниками процесу (ст. 53 ЦПК). Враховуючи важливість проведення ек­спертизи, що ґрунтується на професійних знаннях особи, якій довірено її проведення, крім підстав для відводу, передбачених ст. 20 ЦПК, встановлюються і додаткові підстави для відводу ек­сперта, зумовлені специфікою його процесуального становища.

Оскільки висновок експерта (ст. 66 ЦПК) може суттєво впли­нути на вирішення справи, то залежність експерта (службова або інша) від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, є підставою для його відводу (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦПК).

Також експерт не може брати участі у розгляді справи, якщо з'ясування обставин, що мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦПК).

До числа осіб, які є іншими учасниками цивільного процесу, ЦПК вперше відніс спеціаліста, тобто особу, яка володіє спе­ціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ч. 1 ст. 54 ЦПК). Спеціаліст підлягає відводу з тих самих підстав, що й експерт (н. п. 1, 2 ст. 22 ЦПК).

Функція перекладача полягає у перекладі пояснень, показань, заяв осіб, які не володіють державною мовою (ст. 55 ЦПК); таким особам перекладається зміст пояснень, показань, заяв інших учасників процесу, проголошених документів, а також розпоряджень головуючого, тобто перекладач зобов'язаний під час процесу тримати в курсі всього, що в ньому відбувається, особу, яка не володіє мовою, якою ведеться судочинство. Пере­кладач не може брати участі в розгляді справи й підлягає відводу з підстав, зазначених у ст. 20 ЦПК.

Участь секретаря судового засідання експерта, спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання екс­перта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу (ч. З ст. 22 ЦПК).

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанції, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв'язку з ви­нятковими обставинами, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції (ст. 21 ЦПК).

Частина 1 ст. 23 ЦПК містить норми інституту самовідводу, який має важливе значення для реалізації принципів цивільного процесуального права. Норма щодо самовідводу є гарантією здій­снення правосуддя, запобігає скасуванню судових рішень і ухвал з мотивів виявленої судом вищестоящої інстанції незаконності.

Суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пе­рекладач за наявності підстав, указаних у ст. ст. 20 — 22 ЦПК, зобов’язані заявити самовідвід.

Із тих самих підстав судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 23 ЦПК).

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, містити обґрунтовану вимогу, підкріплену доказами про відвід. Вимога про відвід не може бути задоволена, якщо особа, яка заявила відвід, не зуміла навести достатньо доказів на підтвердження своєї заяви.

Відвід (самовідвід) має бути заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (само­відвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про під­ставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (ч. З ст. 23 ЦПК).

Вирішення питання про результати заявленого відводу (само­відводу) всіх згаданих вище учасників пронесу має відбуватися в межах суворого дотримання процесуальної форми, встановленої законом. Має бути заслухана думка осіб, які беруть участь у справі, а також вислухана особа, якій заявлено відвід, але лише в тому разі, якщо вона бажає дати пояснення по суті заявленого відводу (ч. 1 ст. 24 ЦПК).

Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті, чим гаран­тується відсутність стороннього впливу на суд. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів (ч. 2 ст. 24 ЦПК).

У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів.

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за на­явності підстав, зазначених у ст. 21 ЦПК, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому в ЦПК (ч. 3 ст. 25).

Головуючий зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання (ст. 167 ЦПК), зокрема знайомитися з матеріа­лами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, до­лучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судово­го розгляду, заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК).

При роз'ясненні обов'язків (ч. 3 ст. 27 ЦПК) суд указує на можливі наслідки їх недотримання.

Серед процесуальних прав, наданих особам, які беруть участь у справі, важливе місце належить праву звернення до суду з кло­потаннями і заявами, які стосуються справи, що розглядається.

Клопотання і заяви можуть бути виражені як у письмовій, так і усній формі, прохання, виражене в клопотанні, має бути достатньою мірою вмотивоване. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню (ст. 168 ЦПК), якщо в подальшому розвитку процесу, стали відомі нові обставини, змінились або відпали обставини, що вплинули на ухвалу суду про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Розглянути справу з достатньою повнотою, своєчасно, не- упереджено, справедливо й прийняти законне та обґрунтоване рішення можна лише за умови, що в судовому засіданні візьмуть участь всі учасники процесу. Тому судді мають вжити заходів щодо своєчасного повідомлення осіб, участь яких у судовому розгляді справи визнана необхідною.

Судові повістки про виклик у суд направляються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, пере­кладачам, а судові повістки — повідомлення — особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою (ч. 3 ст. 74 ЦПК).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді спра­ви, але не пізніше ніж за 7 днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно (ч. 4 ст. 74 ЦПК).

Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам — відповідній службові особі, яка розписується про одержання повістки (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, недопустимий, якщо немає відомостей про вручення їм повісток. Приступаючи до розгляду справи суд зобов'язаний пере­вірити чи повідомлені особи, які беруть участь у справі, про день слухання в установленому ст. ст. 74 — 77 ЦПК порядку, а у разі відсутності даних — відкласти розгляд справи (п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК). Якщо справа розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, таке процесуальне порушення є підставою для скасування рішення суду в апеляційній інстанції й передачі справи на новий розгляд (п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 2 ст. 77 ЦПК).

Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними (п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК).

Суд має з'ясувати причину відсутності, беручи до уваги, що поважними причинами неявки в судове засідання можуть бути визнані хвороба, перебування у відрядженні, інші причини, які дають підстави вважати, що особа, повідомлена про час і місце судового засідання, не мала можливості з'явитися в суд із неза­лежних від неї обставин.

Визнавши причину неявки поважною, суд в ухвалі про від­кладення розгляду справи має вказати мотиви, з яких він дійшов такого висновку.

Суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки без поваж­них причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (п. 3 ч. 1 ст. 16.9 ЦПК).

Позивач може просити суд розглянути справу за його відсут­ності в судовому засіданні. Заява про це подається в письмовій формі або заноситься до протоколу (журналу) судового засідан­ня, в якому таке побажання було висловлене.

Водночас суд вправі, незважаючи на заяву з проханням розгля­нути справу за відсутності сторони, визнати за необхідне її присутність для надання особистих пояснень (п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК). Підставою для цього може бути доказова значимість пояснень сторони, припущення суду, що визнання стороною факту, на якому інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, суперечить закону, порушує права, свободи, інтереси інших осіб.

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна й тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обста­вин справи суд може відкласти її розгляд (ч. 2 ст. 169 ЦПК).

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, пові­домленого належним чином, без поважної причини або непові­домлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд зали­шає заяву без розгляду (ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

У разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, який не повідомив про причини неявки, або вказані ним причини визнані неповажними, суд може постановити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК).

Закон не передбачає застосування будь-яких штрафів до сторін, які не виконують приписи суду щодо їх обов'язкової участі в судовому засіданні, однак санкціями можна вважати залишення заяви без розгляду або постановлення заочного рішення.

Якщо сторони залишать зал судового засідання, настають наслідки, передбачені ч. ч. 2 — 4 ст. 169 ЦПК.

При вирішенні питання про можливість розгляду справи в певному судовому засіданні за відсутності свідка, експерта, спе­ціаліста, перекладача суд перш за все виходить із важливості їх показань, висновків, консультацій, роз'яснень, перекладу. Для того, щоб визначитися в цьому питанні, суд з'ясовує думку осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 170 ЦПК).

Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неяв­ки, може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення (ч. 1 ст. 94 ЦПК).

Експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані з'являтися за викликом суду (ч. 3 ст. 53, ч. 3 ст. 54, ч. 4 ст. 55 ЦПК).

Суд вирішує питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явились у судове засідання.

Розвиток науки і техніки відкриває широкі можливості для використання науково-технічних знань у практиці цивільного судочинства. Експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обгрунтований і об'єктивний письмовий висновок (п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу»).

У цивільному судочинстві найчастіше призначаються судово-почеркознавчі, судово-медичні, судово-психіатричні, судово- технічні експертизи.

Експерту, який з'явився до суду, головуючий роз'яснює права та обов'язки, встановлені ст. 53 ЦПК, і попереджає про кримі­нальну відповідальність під розписку за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання пок­ладених на нього обов'язків (ч. 4 ст. 147, ч. 1 ст. 171 ЦПК).

Головуючий приводить експерта до присяги: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов'язки екс­перта, використовуючи всі свої професійні можливості». Експерт підписує текст присяги. її дія поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Підписаний експер­том текст присяги і розписка приєднуються до справи.

Експертиза може призначатися і під час судового розгляду (ч. 1 ст. 147 ЦПК). У такому разі права, обов'язки експертів, і їх відповідальність роз'яснюються головуючим відразу після за­лучення їх до участі в цивільному процесі (ч. 4 ст. 171 ЦПК).

Серед перелічених у ст. 47 ЦПК осіб, які є іншими учасника­ми цивільного процесу, названо спеціаліста. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ч. 1 ст. 54 ЦПК).

Спеціаліст може бути залучений до участі в цивільному про­цесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної до­помоги під час вчинення процесуальних дій (ч. 2 ст. 54 ЦПК).

Головуючий роз'яснює спеціалістові його права та обов'язки, встановлені ч. ч. 3-5 ст. 54 ЦПК (ст. 172 ЦПК).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.