§ 2. Елементи позову

Позов складається з 3 елементів: предмета, підстави, змісту.

Предмет позову — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що випливає зі спірних правовідносин. Предмет позову треба відрізняти від матеріального об'єкта позову, який є складовою предмета позову. Протягом усього часу розгляду справи по суті позивач може змінити предмет позову. Предмет позову змінюється, коли по­зивач у ході розгляду справи заявляє нову претензію взамін початкової, але в межах спірних правовідносин.

Визначення предмета позову має практичне значення для класифікації позовів за матеріально-правовою ознакою; ним визнається суть вимоги, відповідь на яку має дати суд.

Підставою позову є обставини (юридичні факти), з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.

Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач, а також із документами, що є письмовими доказами юридичних фактів, покладених у основу позову чи заперечень проти нього.

\ Підстава позову становить собою ряд фактів:

1) безпосередньо правоутворюючі;

2) такі, що встановлюють зв'язок між певним позивачем та певною вимогою (факти активної легітимації), між відповідачем та певним обов'язком (факти пасивної легітимації).

Підстава позову гакож може бути змінена протягом розгляду справи. При цьому позивач замість указаних юридичних фактів посилається на інші, що обґрунтовують ту саму вимогу, але не повинен виходити за межі спірного матеріально-правового право- відношення.

Право на зміну предмета позову, як і право на зміну підста­ви позову надані лише позивачу, лише з його згоди суд може здійснити подібну заміну.

Предмет позову і підстава позову мають значення для індиві­дуалізації позовів. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі в разі тотожності предмета, підстав та сторін позову (п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК), виявивши таку обставину в ході судового роз­гляду закриває провадження у справі (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Деякі автори (А. Добровольський, С. Іванова, Н. Масленні- кова, К. Юдельсон) заперечують існування третього елемента — змісту. На їх думку, зміст — це мета позову, отже, не може бути складовою позову. Проте ряд учених (М. Гурвич, В. Комаров, Н. Чечіна, М. Штефан) слушно вказують, що в змісті позову виражено волевиявлення позивача, без якого немає звернення до суду за захистом; якщо мета виражена у волевиявленні особи, яка вчиняє дії, то вона входить до його змісту.

Отже, третім елементом позову —.змістом — є вказана пози­вачем форма судового захисту. Позивач може просити суд:

1)присудити певну річ;

2) визнати наявність або відсутність суб'єктивних прав;

3) змінити, припинити (перетворити) наявні між сторонами правовідносини.

Виокремлення змісту має практичне значення, адже вказує на дії суду, за вчиненням яких позивач звертається до сулу, до­помагає встановити межі дослідження справи. За своїм змістом позови класифікуються на види.

Елементи позову тісно пов'язані між собою. Підставу позову має довести позивач для того, щоб надати суду всі матеріали, необхідні для його захисту. Предмет позову — правова вимога, яку суд має розглянути й прийняти законне та обгрунтоване рі­шення. Від предмета позову залежить форма (зміст) захисту.