Глава 23 Перегляд судових рішень і ухвал в касаційному порядку

До міжгалузевих принципів, як уже зазначалося, належить також принцип касаційного оскарження (п. 8 ч. 3 ст. 129 Кон­ституції, ст. 13 ЦПК, ст. 12 Закону від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України»).

Встановлення принципу забезпечення касаційного оскарження рішень і ухвал суду відповідає загально-правовим принципам демократизму і законності. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону «Про судоустрій України» для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Ук­раїні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Принцип забезпечення касаційного оскарження судових рішень і ухвал спрямований на дотримання їх законності та обґрун­тованості, захист та охорону прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб'єктів публічного права. Відповідно до цього принципу особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право на касаційне оскарження судових рішень та ухвал у порядку, встановленому ЦПК.

У касаційному порядку оскаржуються рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами розгляду, а також ухвали суду першої інстанції, вказані у п. п. 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч, 1 ст. 293 ЦПК після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апе­ляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Судова па­лата у цивільних справах Верховного Суду України (ч. 2 ст. 48 Закону «Про судоустрій України»). Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11 грудня 2003 р. № 20-рп/2003 у справі про Касаційний суд України дійшов висновку, що створення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України суперечить ст. ст. 125, 131 Конституції.

Відповідно до ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касацій­ному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правиль­ність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

'Об'єктом касаційного оскарження також можуть бути такі, що набрали законної сили, ухвали суду в наказному провадженні у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або його скасуванні (ч. 2 ст. 99, п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК) після їх перегляду в апеляційному порядку.

У ч. 1 ст. 324 ЦПК передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рі­шення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за резуль­татами апеляційного розгляду. Таким чином, у новій редакції п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК не зазначено, що можна оскаржити рішення та ухвали апеляційного суду, які були ним ухвалені та поста­новлені не за результатами апеляційного розгляду справи, тобто рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені і постановлені ним як судом першої інстанції. Треба визнати слушним внесення таких змін, адже чинний ЦПК на відміну від ЦПК 1963 р. не передбачає випадків, коли апеляційний суд розглядає сирави у першій інстанції, хоча ст. 26 Закону «Про судоустрій України» і передбачає розгляд апеляційними судами справ у першій інс­танції у випадках, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК передбачено, що можна оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх пе­регляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. У новій редакції п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК не вказано, що можна оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо звільнен­ня (призначення) опікуна або піклувальника після їх перегляду в апеляційному порядку (п. 30 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Уявляється, що ухвала суду першої інстанції щодо цього питання після її перегля­ду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку, так як нею закінчується провадження у справі.

Як зазначає М. Штефан, на відміну від апеляційного каса­ційний суд не є судом, який повторно заново розглядає справу. Його основною функцією є перевірка законності розгляду справ, у яких суд апеляційної інстанції не усунув суттєві порушення або сам їх допустив, та забезпечення однакового застосування закону. Із такою точкою зору не можна погодитись. Суд касаційної інстанції перевіряє не лише законність, а й обґрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції, які набрали законної сили і були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішень і ухвал апеляційного суду, що набрали законної сили. Необгрун­товане рішення не може бути законним. Однак межі перевірки обґрунтованості вказаних судових рішень і ухвал інші порівняно з межами перевірки законності та обґрунтованості рішень і ухвал, які не набрали законної сили, судом апеляційних інстанцій.

У юридичній літературі немає також єдиної думки щодо питання про характеристику процесуальних правовідносин, що виникають при розгляді судових рішень і ухвал, які набрали законної сили, в касаційному порядку. Одні автори (наприклад В. Тертишников) вважають, що перегляд судових рішень і ухвал у касаційному порядку є видом судового провадження; інші (напри­клад В. Шерстюк) — що ці правовідносини є стадією цивільного процесу. Дотримуючись такої думки, А. Вершинін зазначає, що ця стадія є екстраординарною (винятковою) в порядку нагляду (глава 41 ЦПК Російської Федерації). Більш слушною видається точка зору, висловлена В. Шсрстюком та А. Всршиніиим. Під судовим розглядом, як зазначено в главі 1 цього підручника, треба розуміти сукупність процесуальних дій, що об'єднані кін­цевою процесуальною мстою; під стадією в цивільному процесі — сукупність процесуальних дій, що об'єднані найближчою процесу­альною метою. Для стадій характерна певна послідовність. Вони характеризують рух цивільного процесу. Не може бути у справах позовного і окремого провадження стадії судового розгляду без порушення провадження у справі, без підготовки справи до роз­гляду, як не може бути і стадії перевірки судових рішень і ухвал у апеляційному порядку без трьох попередніх стадій, а стадії перегляду судових рішень і ухвал, що набрали законної сили, — без чотирьох стадій, що цьому передували.

Під стадією судового перегляду судових рішень і ухвал, що набрали законної сили, в касаційному порядку треба розуміти сукупність процесуальних дій касаційного суду, сторін, осіб, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу (наприклад, перекладача, якщо його буде допущено до участі в розгляді сирави в касаційному порядку на прохання осіб, які беруть участь у справі), якщо в разі необхідності вказані особи будуть викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК), спрямовану на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень і ухвал, що набрали законної сили після їх пере­гляду апеляційним судом, а також рішень і ухвал апеляційного суду в межах, установлених ст. 335 ЦПК. Згідно з ч. 1 ст. 324

ЦПК учасниками означеної вище стадії також можуть бути особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Стадію перегляду в касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегля­ду в апеляційному порядку можна також охарактеризувати як сукупність процесуальних правовідносин, що виникають у суді касаційної інстанції з метою перевірки законності та обґрунто­ваності зазначених рішень і ухвал. Ці цивільні процесуальні правовідносини виникають між судом, що переглядає справу в касаційному порядку, та такими, що подали касаційну скаргу, сторонами та особами, які беруть участь у справі, а також осо­бами, які не беруть участь у справі, якщо суд, який розглянув справу по суті, вирішив питання про їх права та обов'язки.

Перегляд у касаційному порядку судових рішень і ухвал можна також визначити і як правовий інститут, під чим треба розуміти сукупність цивільних процесуальних норм, що регулю­ють діяльність касаційного суду та осіб, які подали касаційну скаргу, спрямовану на перевірку законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, а також рішень і ухвал апеляційного суду в межах вимог, за­значених у касаційній скарзі. Норми цього правового інституту також регулюють процесуальні правовідносини між касаційним судом та особами, які подали касаційну скаргу, що виникли у зв'язку з означеною процесуальною діяльністю.

Стадія перегляду у касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, складається з таких частин: 1) відкриття; 2) підготовка справи до касаційного розгляду; 3) розгляд справи по суті; 4) ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх прого­лошення судом касаційної інстанції.

Відкриття стадії перегляду судових рішень і ухвал у каса­ційному порядку. Суб'єктами касаційного оскарження згідно з ч. 1 ст. 324 ЦПК можуть бути сторони та інші особи, які беруть участь у справі, особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

У ч. 1 ст. 324 ЦПК не зазначено, чи може бути суб'єктом касаційного оскарження прокурор. М. Штефан зазначає, що, виходячи зі змісту цієї статті, прокурор, який брав участь у справі, має право подавати касаційну скаргу на рішення або ухвали суду першої інстанції, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Із думкою М. Штефана треба погодитися. Прокурор, який брав участь у розгляді справи, є особою, яка бере участь у справі. Однак М. Штефан не розглядає питання щодо права прокурора, який не брав участі в розгляді справи, на подання касаційної скарги. Це питання врегульоване ст. 37 Закону «Про прокуратуру», відповідно до якої право подання касаційної скарги має прокурор та його заступник у межах їх компетенції незалежно від їх участі в розгляді справи в суді

першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь та відділів можуть подавати касаційні скарги лише в справах, у розгляді яких вони брали участь. Такий самий висновок випливає зі змісту ч. 4 ст. 46 ЦПК, яка передбачає, що прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання касаційної скарги, заяви про перегляд рі­шення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в суді.

Об'єктами касаційного оскарження можуть бути рішення і ухвали суду першої інстанції, після їх перегляду в апеляцій­ному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду. Ухвали суду першої інстанції, указані в п. п. 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29 ч. 1 ст. 293 ЦПК (п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК), після їх перегляду в апеляційному порядку ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 1 ст. 324 ЦПК).

Реалізація права касаційного оскарження обумовлена дотри­манням строку на касаційне оскарження. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення строку, встановленого ч. 1 ст. 325 ЦПК, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-відовідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Форма і зміст касаційної скарги визначені в ст. 326 ЦПК. Так, касаційна скарга подається у письмовій формі, у ній повинно бути зазначено:

1. найменування суду, до якого подається скарга;

2. ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3. ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4. рішення (ухвала), що оскаржується;

5. в чому полягає неправильне застосування судом норм ма­теріального права чи порушення норм процесуального права;

6. клопотання особи, яка подає скаргу; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або

її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що пос­відчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у

справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черго­вості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ст. 326 ЦПК.

Уразі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених ст. 326 ЦПК, або у разі несплати суми судо­вого збору чи иеоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення ст. 121 ЦПК, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала про зали­шення касаційної скарги без руху. В ухвалі зазначаються підстави залишення касаційної скарги без руху, про що повідомляється особа, яка,її подала, і надається строк для усунення недоліків касаційної скарги. Якщо особа, яка подала касаційну скаргу, відповідно до ухвали, постановленої суддею-доповідачем, виконає в установлений строк вимоги, зазначені в ухвалі, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення роз­гляду справи, касаційна скарга вважається поданою в день первісного подання її до суду касаційної інстанції. У протилежному випадку скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

Одержавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом де­сятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї ма­теріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку на касаційне оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного прова­дження у справі, якщо:

1. справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивіль­ного судочинства;

2. справа не переглядалася в апеляційному порядку;

3. є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу;

4. є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на цс саме рішення чи ухвалу;

5. касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній до­води не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Неправильне застосування норм матеріального права чи порушен­ня норм процесуального права е підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обгрунтованості касаційної скарги.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала каса­ційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції (ст. 328 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 329 ЦПК особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Такими особами можуть бути треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК), а також співучасники (ст. 32 ЦПК). У співу­часників спільні права та обов'язки щодо предмета спору або ж їх права та обов'язки мають спільну підставу або предметом спору є однорідні права та обов'язки. У ст. 326 ЦПК 1963 р. було пря­мо передбачено право співучасників приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступають. -

У ч. 1 ст. 329 чинного ЦПК таке положення прямо не пе­редбачене, але воно випливає зі змісту ст. 32 ЦПК. Частина 1 ст. 329 ЦПК також передбачає, що до касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. Це положення викликає заперечення. Особи, які не беруть участі у справі, не мають спіль­них прав та обов'язків з особою, яка подала касаційну скаргу. Тому вони не мають права приєднатися до касаційної скарги, поданої однією з осіб, яка має право на її подання. Ці особи згідно з ч. 1 ст. 324 ЦПК можуть самостійно подати касаційну скаргу на рішення та ухвали суду першої інстанції, якщо їх апеляційна скарга була розглянута апеляційним судом. Як зазначалося в главі 22 цього підручника, положення ч. 1 ст. 292 ЦПК щодо означених осіб на подання апеляційної скарги також викликає сумніви, так як згідно зі ст. 26 ЦПК вони не є особами, які беруть участь у справі, не мають права знайомитися з матеріалами справи, а отже, не можуть виконати вимоги ст. 295 ЦПК щодо змісту апеляційної скарги.

Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги. За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; відкли­кати її до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції; відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. При відкликанні касаційної скарги суддя, який готує справу до розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу про по­вернення скарги. Про прийняття відмови від скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу.

Підготовка справи до касаційного розгляду. Згідно зі ст. 331 ЦПК після отримання справи суддя-доповідач протягом 10 днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухва­лення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

У порядку підготовки справи до касаційного розгляду має бути проведено її попередній розгляд протягом 5 днів_після складення доповіді суддею-доповідачем. Попередній розгляд справи в касаційній інстанції проводиться колегією суддів у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підгото­вчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції: відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін якщо відсутні підстави для скасування судового рішення; скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть обов'язкове скасування судового рішення; призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених ч. ч. 3, 4 ст. 332 ЦПК. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про при­значення справи до судового розгляду постановляється ухвала), яка підписується всім складом суду Ст. 332 ЦПК).

Розгляд справи судом касаційної інстанції по суті. У каса­ційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК).

Положення ч. 1 ст. 333 ЦПК, із змісту якої можна зробити висновок, що справу в касаційній інстанції суд вправі розглядати без участі осіб, які беруть участь у справі, викликає заперечен­ня, оскільки воно не відповідає принципу/ змагальності сторін, закріпленому в п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції і в ст. 10 ЦПК.

При розгляді справи в касаційній інстанції незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, позивач вправі відмови­тися від позову, а сторони вправі укласти між собою мирову угоду з дотриманням правил ч. 3 ст. 174 і ч. 4 ст. 175 ЦПК, що регулюють порядок і наслідки цих процесуальних дій.

Стаття 336 ЦПК регулює питання щодо повноважень суду касаційної інстанції. Під такими повноваженнями треба розуміти сукупність його процесуальних прав та обов'язків, спрямованих на вчинення процесуальних дій щодо перевірки законності та обгрунтованості таких, що набрали законної сили, рішень і ухвал суду першої інстанції в позовному та окремому провадженні після їх перегляду в апеляційному порядку, рішень і ухвал апеляцій­ного суду, а також таких, що набрали законної сили, ухвал суду першої інстанції в наказному провадженні про відмову в прий­нятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу після їх перегляду в апеляційному порядку.

За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право: