§ 1. Заява про видачу судового наказу

Заява про видачу судового наказу має бути подана в письмовій формі. У заяві має бути зазначено:

1. найменування суду, в який подається заява;

2. ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3. вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4. вартість майна у разі його витребування;

5. перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, поданої представ­ником заявника, має бути подано документ, що підтверджує його повноваження.

Заява про видачу судового наказу має бути подана до суду першої інстанції, тобто до місцевого районного або до місцевого міського суду за місцем проживання боржника, якщо боржник — фізична особа, або за місцезнаходженням юридичної особи — боржника. У разі неналежного оформлення заяви про видачу су­дового наказу до нього застосовуються наслідки, вказані в ст. 121 ЦПК. При цьому треба враховувати особливості подання та розгляду заяви про видачу судового наказу, тобто якщо заява не відповідає вимогам ст. 98 ЦПК щодо форми та змісту або не сплачено судовий збір, або не оплачені витрати на інформацій­но-технічне забезпечення розгляду справи, суддя постановляє ухвалу, в якій указує підстави залишення заяви про видачу судового наказу без руху, про що повідомляє заявника і надає строк для усунення недоліків. Якщо заявник відповідно до визна­ченого судом строку виконає вказані в ухвалі суду вимоги, заява вважається поданою в день первинного її подання до суду. Крім того, заява про видачу судового наказу повертається заявнику, якщо: вона подана недієздатною особою; заява від імені заявника подана особою, не уповноваженою на ведення справи; справа не підсудна цьому суду. Про повернення заяви суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про повернення заяви заявнику може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК), а у тому разі, якщо апеляційний суд відхилить апеляційну скаргу і залишить указану ухвалу без змін (п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК), ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви і ухвалу апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду першої інстанції без змін може бути оскаржено в касаційному порядку (ч. 1 ст. 324 ЦПК). Заявниками про видачу судового наказу можуть бути фізичні та юридичні особи, які є кредиторами за вимогами, на підставі яких може бути видано судовий наказ. Заявником про видачу судового наказу може бути прокурор, якщо кредитором за вказаними вимогами є держава, а також якщо кредиторами за вказаними в ст. 96 ЦПК вимогами є гро­мадяни, які внаслідок своєї неспроможності через фізичний або матеріальний стан, похилий вік чи з інших поважних причин са­мостійно не можуть захистити свої порушені або оспорювані пра­ва або реалізувати свої процесуальні повноваження (ч. 2 ст. 36-1 Закону від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру»). При по­данні заяви про видачу судового наказу йдеться про реалізацію матеріальних і процесуальних прав указаних осіб, а не про за­хист оспорюваних чи порушених прав їх захист здійснюється у позовному провадженні. Тому суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви та поданих документів вбачається спір про право (п. 2 ч. 1 ст. 100 ЦПК).

Можливе також відкриття провадження у справі про видачу судового наказу за заявою органів місцевого самоврядування (наприклад, органів опіки та піклування в тих випадках, коди кредиторами у вказаних в ст. 96 ЦПК випадках є діти, а також недієздатні та обмежено дієздатні особи). Частина 2 ст. 99 ЦГЇК проголошує, що в разі відмови в прийнятті заяви про видачу су­дового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника в порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Відповідно до ст. 100 ЦПК суддя відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо: заявлено вимогу, не передба­чену ст. 96 ЦПК; із заяви та поданих документів вбачається спір про право. Про відмову в прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення заяви про видачу судового наказу у випадку, встановленому ч. 2 ст. 121 ЦПК, не є перешкодою для повторного звернення з такою ж заявою після усунення її недоліків. Заява повертається, коли вона подана недієздатною особою, подана від імені заявника особою, яка не уповноважена на подання такої за­яви. Якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, тобто недієздатна особа, яка була заявником, буде визнана судом дієздатною або коли особа, яка подала заяву від імені заявника, одержала повноваження на подання заяви, можна повторно подати заяву (ч. 5 ст. 121 ЦПК).

Відмова в прийнятті заяви з підстав, указаних у п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 100, робить неможливим повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у такому разі має право звернутися з тими са­мими вимогами в позовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК).