§ 11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

Вирішення справ цієї категорії спрямоване як на захист осіб, які хворіють на заразну форму туберкульозу й ухиляються від лікування, так і передусім на захист оточуючих.

У ЦПК не зазначені категорії осіб, які можуть звернутися до суду із заявою про обов'язкову госпіталізацію до туберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу. Однак, виходячи зі змісту глави 11 розділу IV ЦПК, можна дійти висновку, що такими особами є представники протитуберкульозних закладів.

Обов'язковою підставою примусової госпіталізації особи, хворої па заразну форму туберкульозу, є її ухилення від лікування, оскіль­ки добровільна згода на лікування виключає направлення особи до протитуберкульозного закладу в примусовому порядку.

У разі виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу представником протитуберкульозного закладу має бути подано заяву до суду протягом 24 годин з моменту такого виявлення. Відповідна заява, яка повинна відповідати вимогам ст. 284 ЦПК, подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за хворим, або за місцем виявлення такого хворого.

Після відкриття провадження у справі суд розглядає таку заяву не пізніше 3 днів із забезпеченням права особистої участі хворого в судовому засіданні, крім випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа створює загрозу поши­рення хвороби. Участь у розгляді справи представника протиту­беркульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у

справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, є обов'язковою.

Суд за наявності до того підстав ухвалює рішення про за доволення або відмову в задоволенні заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

§ 12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб

Глава 12 розділу IV цпк встановлює порядок розгляду су­дами цивільних справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю.

Стаття 287 ЦПК встановлює, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юри­дичну або фізичну особу, у випадках, передбачених Законом від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність».

Згідно зі ст. 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1. на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2. на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3. органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимопольного комі­тету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахун­ками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4. органам Державної податкової служби України на їх пись­мову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5. спеціально повноваженому органу виконавчої влади з пи­тань фінансового моніторингу па його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;

6. органам державної виконавчої служби на їх письмову ви­могу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності.

У заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2. ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вима­гається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я пред­ставника заявника, коли заява подається представником;

3. найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

4. обґрунтування необхідності та обставини, за яких вима­гається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають від­повідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;

5. обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Справа про розкриття банком інформації, яка містить бан­ківську таємницю, розглядається у 5-денний строк з дня надхо­дження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, — з повідомленням тільки заявника.

Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не пе­решкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.

Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює за­інтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інфор­мація. Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у 5-денний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскаржене рішення не зупиняє його виконання.