§ 6. Показання свідка

Показання свідка — це повідомлення юридично не заінтере­сованої у вирішенні справи фізичної особи про факти, які мають значення для справи й одержані в установленому процесуальному порядку. Інша заінтересованість свідка чи особливі стосунки з однією чи обома сторонами не перешкоджають допиту як свідка. Перед допитом свідка суд з'ясовує його стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 180 ЦПК)-, що надалі враховується при оцінці його показань.

За загальним правилом як свідків викликають фізичних осіб, яким особисто відомі суттєві для справи обставини. Особи, які знають про ці обставини зі слів інших або внаслідок ознайомлення з певним письмовим доказом, за необхідності також можуть допитуватися як свідки, їх показання є похідними. Якщо свідок не може вказати джерело своїх даних, вони не повинні вважатися доказами.

Свідку направляється судова повістка про виклик до суду не пізніш ніж за 7 днів до судового засідання (ч. 4 ст. 74 ЦПК).

Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час. У ра­зі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд (ст. 50 ЦПК).

Належно викликаний свідок, який без поважних причин не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. Не підлягають приводу в суд особи, які не підлягають допиту як свідки, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди І і II груп, особи, які доглядають дітей віком до б років або дітей-інвалідів (ч. 4 ст. 94 ЦПК).

Особи, викликані як свідки, попереджаються про криміналь­ну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань і приводяться головуючим до присяги під розписку (ч. ч. 5, б ст. 180 ЦПК).

Особа, викликана як свідок, має процесуальні права: давати показання рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ст. 7 ЦПК); вимагати допиту в закритому судовому розгляді, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення держав­ної або іншої таємниці, яка охороняється законом (ст. 6 ЦПК); даючи показання, користуватися записами в тих випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті (ст. 181 ЦПК); бути допи­таним повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою (ч. 11 ст. 180 ЦПК).

ЦПК гарантує компенсацію витрат свідка, пов'язаних із пере­їздом до іншого населеного пункту, добові, компенсацію за втра­чений заробіток чи відрив від звичайних занять (ст. 86 ЦПК).

Свідком може бути кожна особа, здатна адекватно сприймати явища навколишнього світу. Не підлягають допиту як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

2. особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості;

3. священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4. професійні судді, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.

Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатич­них, представництв — без згоди дипломатичного представника (ст. 51 ЦПК).

Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб) (ч. 1 ст..52 ЦГІК).

У судовому засіданні кожен свідок допитується окремо. Свід­ки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Перед допитом свідка голову­ючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань.

Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК і відмову від давання показань (ст. 385 КК) та при­водить його до присяги. Текст присяги підписується свідком.

Суд пропонує свідку повідомити все, що йому особисто відомо у справі. Першою задає питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.

Якщо питання, поставлені свідку, за змістом ображають честь або гідність особи, є навідними або не стосуються предмета роз­гляду, головуючий за заявою осіб, які беруть участь у справі, має право знімати такі питання.

Кожен допитаний свідок залишається в залі судового за­сідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін.

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд. Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях (ст. 180 ЦПК).

Допит малолітніх свідків (до 14 років) і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі.

Свідкам, які не досягли 16-річного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не поперед­жаючи про відповідальність у разі відмови від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

Педагог, батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники мо­жуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлю­вати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.

У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставим справи, на час допиту осіб, які не досягли 18-річного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість задати йому питання.

Свідок, який не досяг 16-річного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі су­дового засідання (ст. 182 ЦПК).

У разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішен­ня, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення (ст. 183 ЦПК).

Викликає заперечення положення ст. 184 ЦПК: «Якщо сторо­на, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180 — 182 цього Кодек­су». Свідок і вказані особи посідають різне процесуальне стано­вище; свідок не може мати юридичного інтересу в справі; у них різний обсяг прав обов'язків; сторони, треті особи, їх представники не можуть бути попереджені про кримінальну відповідальність за неправдиві показання або за відмову від давання показань.