4. Система адрес та імен

Для роботи в Internet потрібно знати адреси та імена людей і комп'ютерів. Правильно вказати адресу чи ім'я в мережі так само важливо, як і точно написати адресу на поштовій листівці чи правильно набрати телефонний номер.

Є два основні типи адрес:

1. текстові доменні (domain) імена;

2. числові адреси (ІР-адреси).

Наприклад:

Доменно-іменна адреса	Еквівалентна IP-числова адреса
Domain name address	Equivalent IP numeric adress
guard .polynet. Lviv.ua	194.44.138.1

Комп'ютер, що приєднаний до Internet та використовує протоколи TCP/IP, має свою унікальну Internet-адресу.

IP-адреса – це 32-бітове число, записане як чотири октети по 8 біт, розділені між собою крапками. Кожен октет дає змогу записати десяткове число від 0 до 255.

00001111	00010001	11101000	00011000
октет 1	октет 2	октет 3	октет 4
15	17	232	24

Раніше комп'ютери розрізнялися лише IP-адресами. Однак числова адреса незручна для користування, тому її замінюють текстовими еквівалентами.

На етапі становлення Internet у центрі мережевої інформації (NIC) була створена спеціальна служба реєстрації. Користувач посилав (переважно електронними засобами) заповнений бланк, і NIC вносив його у свій список імен і адрес. Цей файл, так званий hosts (список вузлових комп'ютерів), регулярно розси­лався на всі комп'ютери. Як імена використовували прості слова, кожне з яких було унікальним. Коли користувач вказував ім'я, комп'ютер шукав його в цьому файлі і підставляв відповідну ІР-адресу.

Коли Internet розрісся, розмір цього файла також збільшився. Це ускладнило реєстрацію імен та пошук адрес. Виникла потреба в розподіленій системі адрес. Такою системою стала доменна система імен (DNS).

Доменна система задає ієрархію побудови імен за певними правилами. Кожен рівень у цій ієрархії називається доменом. Кожен домен в імені (якщо читати зліва направо) є підмножиною наступного. Спочатку, тобто першою ліворуч, записується та специфічна частина адреси, яка означає ім'я комп'ютера, ім'я користувача або групи користувачів. Ця частина називається нижньорівневим доменом. Середня частина переважно є абревіатурою чи назвою організації або компанії. Кінцева частина в більшості випадків означає загальну інформацію і називається верхньорівневим доменом. Наприклад, числовій адресі 192.35.222.222 відповідає доменна адреса melvil.ucop.edu. Така адреса є легшою і зрозумілішою для користувача, особливо, якщо він знає, що melvil – це великий бібліотечний каталог, ucop – абревіатура від University of California Office of President, a edu — навчальний заклад (організаційна категорія).

Комп'ютер трансформує доменну адресу у числову, консультуючись зі спеціально призначеним для цього сервером, який називається сервер-імен, або DNS-сервер. Імена вибираються так, щоб означити ім'я машини і тип організації, яка є власником чи обслуговує її, або відповідно до географічного розміщення комп'ютера. В імені може бути будь-яка кількість доменів, але більше п'яти трапляються зрідка.

У США верхньорівневі домени містять такі організаційні домени:

com – комерційні організації (apple.com — для Apple Computer);

gov – урядові організації (nasa.gov — для космічного агентства NASA);

edu – навчальні заклади;

org – некомерційні організації;

mil – військові організації.

В інших країнах верхньодоменна частина адреси містить дві літери коду країни й означає державу, де розміщений комп'ютер, наприклад:

au	– Австрія;	nl	– Нідерланди;
са	– Канада;	sl	– Швеція;
fi	– Фінляндія;	ua	– Україна
jp	– Японія;

Кожна частина імені повинна бути затверджена організацією, яка має на це право. Верхньорівневі домени затверджує Інститут наукової інформації (США). Він же делегує права на затвердження доменно-іменних адрес нижчого рівня іншим організаціям, які роблять це в межах своїх доменів. Така ієрархія поширюється аж до рівня адміністратора конкретної локальної мережі. Наприклад, індивідуальне комп'ютерне ім'я melvil затверджене адміністратором мережі, в якій цей комп'ютер перебуває.

З використанням доменної системи адресу окремої людини-користувача можна записати так:

Rober@library.berkellv.edu

Ліва частина перед знаком @ означає ім'я (псевдонім) користувача, після обов'язкового знака @ – адреса комп'ютера. Такий тип адрес використовується, зокрема, в електронній пошті.