Література:

1. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навчальний посібник – К,: Знання, 2007. – 439 с.

2. Основи економічної інформатики. Під ред. Морозевіча, 1998 р.

3. Ф.Ф. Бутінець, С.В. Івахненков, Т.В. Давідюк. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. – Житомир, 2002 р.

4. Патрушина С.М. Інформаційні системи в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник. – М., 2003.

5. Ситник В.Ф. Основи інформаційних систем: Навчальний посібник. – Вид.2-ге, перероб. і доп. / за редакцією В.Ф.Ситника. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.

1. Класифікація економічних даних

Класифікація і кодування – це дві невіддільні частини одного процесу – перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. Наведемо основні терміни й поняття, використовувані в цій галузі.

Класифікація – це поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами. Під час класифікації використовуються такі поняття.

Система класифікації – сукупність методів і правил класифікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації – елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації – властивість або характеристика об'єкта, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки – якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання – частина об'єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Рівень класифікації – етап класифікації при ієрархічному методі, внаслідок якого формується сукупність класифікаційних угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації – кількість ступенів класифікації. Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування – це створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єктові класифікації.

Код – знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання та об'єкта класифікації.

Алфавіт коду – система знаків, узятих для створення коду.

Основа коду – кількість знаків у алфавіті коду.

Розряд коду – позиція знака в коді.

Довжина коду – кількість знаків у коді без урахування пропусків.

Структура коду – умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.

Контрольне число – розрахункове число, яке використовується для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування – присвоєння закодованому об'єктові нового коду.

Перекодовувальні таблиці – таблиці взаємної відповідності кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним втіленням класифікації і кодування є класифікатор.

Класифікатор – це офіційний документ, який являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угрувовань або об'єктів класифікації.

Класифікатори можна створювати системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за локального – у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікація і кодування – невіддільний елемент створення і функціонування комп'ютерних ІС. Метою класифікації та кодування є упорядкування і взаємоузгодження різних предметів, понять, властивостей чи інших елементів інформації. Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інформації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.