Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

Особливості економічного розвитку у Франції у 50-70 рр.

У 50-х рр. ХХ ст. Франція першою стала на шлях програмування374 національної економіки. Програма президента Шарля де Голля «Соціально-економічна модернізація», впроваджена протягом років його правління (1958-1969 рр.) яскраве тому підтвердження.

Основні елементи програми:

1. Закон про націоналізацію - в державний сектор перейшли вугільна та газова промисловість, електроенергетика, повітряний транспорт, авіапромисловість, автомобільні заводи «Рено», банки, страхові компанії. Таким чином держава за рахунок бюджету здійснила економічну модернізацію: створила власні та підтримувала націоналізовані підприємства (важливі для держави чи малорентабельні). На державні кошти, включаючи засоби муніципалітетів, створювалась і розвивалась інфраструктура, що забезпечувала діяльність капіталістичних монополій.

2. Укріплення національної незалежності через нарощування воєнного потенціалу. Відоме гасло де Голля: «Порядок, закон, справедливість у внутрішній політиці; у зовнішній – велич Франції». Зовнішній курс де Голля був спрямований на отримання Європою незалежності від супердержав: СРСР і США.

3. Деномінація (1960 р.) - випуск нового франку в обмін на сто старих. Ш. Голль запропонував французьким банкам не перевищувати 10%-го рівня кредитування. Франк вперше за довгий час став твердою валютою.

4. Дедоларизація - 4 лютого 1965 р. країна в міжнародних розрахунках переходить до золота. Ш. Голль затребував від США згідно з Бреттон-Вудською угодою золото (по 35 дол. за тройську унцію обміняти 1,5 млрд. дол.); завдячуючи йому Франція істотно поповнила золоті запаси.

5. Впровадження політики економічного дирижизму375 та протекціонізму. Регламентація економіки (контроль над цінами, використанням ресурсів, зовнішньоекономічною діяльністю, іноземними інвестиціями).

6. Широкомасштабний розвиток системи соціальної допомоги шляхом запровадження соціальних програм. Шарль де Голль відновив профспілкові свободи, збільшив зарплатню, затвердив оплатні відпустки, а також ввів систему сімейної допомоги для багатодітних, страхування по хворобі тощо.

«Голлізм» сприяв виходу Франції з післявоєнної економічної кризи.

Наступником де Голля став в 1969 р. один з минулих прем’єр-міністрів – Жорж Помпіду, який в основному продовжував економічні традиції Ш. де Голля. Вже у 70-х рр. економіка розвивалась надзвичайно динамічно, почались процеси монополізації та корпоратизації, які сприяли впровадженню НТП. Досягнувши значного збільшення експорту, Франція знову стає державою-рантьє376.

Проте на початку 80-х рр. Франція зазнала економічного спаду через значні, економічно невиправдані воєнні витрати (особливо на укріплення термоядерного потенціалу) та у зв’язку з цим неефективність надзвичайно націоналізованої економіки.

Особливості економічного розвитку в Японії у 50-70 рр.

Після програшу у ІІ Світовій війні і атомної атаки Японію вважали країною без майбутнього. «Економічне диво» Японії полягає у тому, що країна повністю на імпортній сировині, без допомоги США (за планом Маршалла) зуміла, зробивши акценти на НТР і японську відданість корпораціям (японський патерналізм377), перетворитись у «майстерну Азію».

Основні економічні реформи:

1. Утворення у 1952 році кейрецу (експортно-орієнтованих ФПГ), які тісно взаємодіяли з маленькими субпідрядними фірмами і, згідно із державною стратегією, планували свою діяльність (державна політика програмування). Маленьким фірмам кейрецу надавали наукову і технічну допомогу, навчають персонал.

2. Структурна перебудова економіки, з урахуванням економічної специфіки Японії, а саме наявності в неї лише трудового потенціалу. Акцент було зроблено на розвитку наукомісткого виробництва (державна закупівля та сприяння імпорту високотехнологічних ліцензій і патентів, що виявилось «і скоріше і дешевше»378; введено обов’язкову безкоштовну 9-класну освіту). Через запізнілий характер післявоєнної відбудови господарства, технічне переозброєння виробництва здійснювалось на більш високому рівні. Вже з сер. 50-х років починається засвоєння нових технологічних процесів і нових галузей виробництва (автомобільна, електротехнічна, виробництво синтетичних матеріалів). В цей період промисловість Японії переключається з працеємних галузей виробництва на капіталомісткі. З середини 60-х рр. – перехід до кібернетизації виробництва, до наукоємких галузей.

3. Протекціонізм в автомобілебудівній галузі, а саме було обмежено ввіз готових авто та створені умови для імпорту зарубіжних технологій. Таким чином Японія швидко розвинула власну автомобілебудівну галузь, внутрішній і зовнішній збут дешевих і якісних автомобілів.

4. Висока питома вага капіталовкладень в національному доході. В економіку інвестується біля третини ВНП379, при чому 70 % інвестицій здійснюється не за рахунок прибутку самих промислових компаній, а за рахунок банківського кредиту. Решту (30%) інвестицій складають «збереження приватних осіб», інакше кажучи, японці порівняно мало витрачають на своє споживання, економлять, а заощаджені гроші кладуть у банк чи купують на них акції промислових підприємств. Висока питома вага витрат на розвиток економіки пов’язана і з низькими військовими витратами, адже відповідно японській конституції, військові витрати не повинні перевищувати 1% ВНП.

5. Державне управління життєвим рівнем японців – жорстка політика контролю за зарплатами, які мають зростати повільніше, ніж продуктивність праці. Так, в 60-ті рр. провадилась політика зниження зарплат та збільшення внутрішніх інвестицій, з метою здешевлення експорту; у 80-ті рр. – збільшення зарплат, з метою розширення внутрішнього ринку. Пенсія в Японії - одноразова видача суми, яка складається із розрахунку по одному місячному окладу за кожний відпрацьований рік (очевидно це пов’язано і з 30% капіталовкладень приватних осіб).

Висновки: У повоєнний період в світовому господарстві загалом та країнах зокрема відбувається кардинальна перебудова народногосподарського розвитку. Зокрема, збільшуються обсяги та підвищується якість виробництва мирної продукції, посилюється взаємозалежність національних господарств, активно впроваджуються кейнсіанські рецепти державного регулювання економіки.