Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

Рекомендовані до виконання:

4. Підготувати реферат за темами: «Порівняльний аналіз критеріїв періодизації господарського розвитку суспільства», «Метод ідеальних типів».

5. Презентація ІНДЗ за темами: «Роль техніки та технології в розвитку суспільного виробництва», «Стадії господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації».

6. Написати твір-есе за темами: «Передумови виникнення економічної думки та зміна парадигм», «Основні тенденції економічного розвитку сучасної цивілізації», «Роль та значення соціогенезу у формуванні основ цивілізації».

Виклад основного матеріалу:

1. Зародження та еволюція досліджень з історії економіки та економічної думки.

«Історія економіки та економічної думки» як самостійна дисципліна почала викладатись в Україні у 2007 році. До цього часу, починаючи з середини 19 ст., у вищих навчальних закладах окремо викладались дисципліни «Економічна історія» та «Історія економічної думки (вчень)». Отже дана дисципліна, в розрізі двох її складових, є відносно молодою, хоча джерела її виникнення сягають у глибоку давнину (стародавні кодекси, філософські трактати, релігійні книги, історичні повісті, малюнки на скелях тощо).

Так, виклад економічної думки бере початок з часів виникнення перших цивілізацій, що супроводжувалось формуванням, накопиченням та удосконаленням досвіду і знань, а також напрацюванням рекомендацій з приводу оптимальної організації господарських відносин. Перші спроби теоретичного узагальнення та систематизації накопиченого впродовж віків багажу знань (поглядів, теорій, концепцій) про природу економічних явищ і процесів (наприклад, ґенези теорії грошей, податків, вартості, земельної ренти, торгівлі) були здійснені в 17-18 століттях в рамках пануючого на той час класичного напрямку політичної економії (Вільям Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо, Жан Батіст Сей, Томас Мальтус та ін.). Однією з перших відомих праць, присвячених винятково історії економічної думки був твір англійського економіста, представника класичної політекономії Джона Рамсея Мак-Куллоха «Історичний нарис виникнення науки політична економія» (1826 р.). Серед перших українських науковців, що внесли помітний вклад у розвиток історії економічної думки є представник класичного напряму політичної економії Михайло Андрійович Балудянський («Національне багатство. Зображення різноманітних господарських систем», «Про розподіл і обіг багатства», видано в 1806-1808 р. в періодичній збірці «Статистичний журнал»), Іван Васильович Вернадський («Нариси історії політичної економії», 1858 р.), Микола Християнович Бунге («Історичний нарис економічних вчень», 1868 р.), Михайло Іванович Туган-Барановський («Нариси по історії політичної економії», видано в 1901-1902 рр. в журналі «Народне багатство») та ін.

Фундаментом «Економічної історії» як науки постала історична школа політекономії, яка в своєму розвитку пройшла два етапи:

І. Стара історична школа (30-40 рр. 19 ст.). Її заснували німецькі економісти Фрідріх Ліст, Бруно Гільдебранд, Вільгельм Рошер та ін. Першим, хто став широко використовувати історичні приклади як політекономічні аргументи, акцентуючи при цьому значення політико-правових і соціокультурних інститутів для економічного розвитку, був Фрідріх Ліст (1789-1846 рр.). Зокрема, він у своїй праці «Національна система політичної економії» (1841 р.), яка стала першою працею старої історичної школи, піддав гострій критиці класичну школу (особливо вчення А. Сміта і Ж. Сея). Всупереч розумінню класиками економічних законів як загальнозначущих, Ліст, виходячи із особливостей розвитку своєї країни, розвивав вчення про «національну економію», яка заперечувала загальні закономірності розвитку капіталізму і робила спробу довести, що начебто економіка в кожній країні розвивається за своїми власними законами і завдання «національної економії» полягає у визначенні особливих шляхів економічного розвитку певної країни. Тим самим Ліст критикував політичну економію як науку, заперечував її всезагальний характер, обмежував національними кордонами.

ІІ. Молода (нова) історична школа (2 пол. 19 ст.). Серед її засновників були Густав Шмоллер, Карл Бюхер, Луйо Брентано. Представники цієї течії вважали, що еволюцію економічного розвитку штовхає не збільшення матеріальних цінностей, а перш за все розвиток соціальних інститутів1. І тільки простеживши еволюцію різних інститутів можна виявити цілі та дух нації, а, отже, сформувати відповідну економічну політику. Це означає, що кожна нація прагне різної мети в своєму розвитку, а отже, те, що доцільне для однієї країни, стає безглуздим для іншої.

Висновки: «Історія економіки та економічної думки» з 2007 року є самостійною економічною дисципліною, зародження якої розпочалось завдяки плідній праці німецьких вчених, представників історичної школи, у середині 19 ст. в межах двох окремих дисциплін («Економічна історія» та «Історія економічної думки»). До цього перші спроби дослідження історії розвитку господарства та економічної думки здійснювалися в рамках класичної політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мак-Куллох).