Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

4. Київська психологічна школа

Микола Християнович Бунге (1823-1895 рр.) – український економіст, академік, міністр фінансів Російської імперії у 1881-1886 роках, ректор Київського університету. Основні економічні ідеї викладені в працях «Теорія кредиту» (1852 р.), «Основи політичної економії» (1870 р.), «Нариси політико-економічної літератури» (1895 р.).

Основні ідеї:

- головними факторами економічного розвитку вважав помірний лібералізм (приватна власність і свобода підприємництва при обмеженому втручанні держави в економіку), конкуренцію, попит і пропозицію;

- на посту міністра фінансів у 1881 році здійснив реформу пониження рівня «викупних платежів»264 та списання недоїмок по ним за попередні роки, а з 1 січня 1883 року видав Наказ «Про переведення всіх тимчасовозобов’язаних селян на обов’язковий викуп поміщицьких земель» (що в дійсності було «замаскованим» збільшенням подушної податі);

- здійснив ряд податкових реформ: у 1885 році ввів податкову інспекцію, у 1886 році відмінив подушну подать (введена Петром І у 1724 році для утримання армії) та соляний акциз з одночасним підвищення акцизів265 на інші товари (тютюн, спирт266, цукор) та мито; обстоював доцільність введення подоходного податку267;

- сприяв заснуванню Селянського поземельного банку та Дворянського земельного банку268 (при цьому зауважував, що кредити в ньому мають отримувати лише ті дворяни, які займаються с/г виробництвом);

- розробляв фабричне законодавство: в 1882 році було створено фабричну інспекцію, яка слідкувала за трудовими відносинами на заводах і фабриках; у 1884 році було видано закон, що забороняв працю дітей і регламентував 8-годинний робочий день для підлітків (12-15 років); в 1885 році були заборонені нічні роботи для підлітків у віці до 17 років та жінок; в 1886 році були видані «Правила нагляду за закладами фабричної промисловості» (в них заборонялось розраховуватися з робітниками в натуральній чи купонній269 формі, проводити вирахування за борги, регламентувались штрафи за порушення трудового законодавства;

- був противником громадівства – вважав, що і у вільних громадах з часом будуть бідні і багаті, експлуатація і пияцтво; проблему малоземелля селян пов’язував не із розвитком приватної власності, а ростом народонаселення.

Роман Михайлович Орженцький (1863-1923 р.) – український економіст, академік, статистик. Свою працю «Корисність і ціна: політико-економічний нарис» (1895 р.) присвячує популяризації ідей австрійської школи. Він детально викладає теорію цінності Менгера, підтримує критику австрійською школою трудової теорії вартості і, особливо, теорії вартості К. Маркса. Цінність благ Р. Орженцький визначає почуттям. Величина цінності, писав він, визначається «величиною чуттєвого стану», який породжується фактом володіння благом, або його відсутністю. У праці «Основні закони цінності і їх практичне значення» (1904 р.) ввів до наукового обороту поняття «об’єктивна оцінка ціни», або «розцінки», визначив її максимальне та мінімальне значення, критерій поділу благ на споживчі і продуктивні270. Тут цінність і ціна виступають вже не тільки продуктом суб’єктивної оцінки виробників і споживачів, але й результатом дії об’єктивних соціальних факторів, в тому числі обмеженості ресурсів. Вчений наголошував при цьому, що саме соціальні фактори створюють значні обмеження поведінки індивіда, а цінність і ціна формуються на суспільних оцінках корисності благ.

Олександр Дмитрович Білімович (1876-1963 рр.) – український економіст. У праці «До питання про розцінку господарських благ» (1914 р.) обґрунтовує психологічну теорію цінності і зазначає, що цінність є продуктом «оцінної діяльності суб’єкта» і безпосередньо пов’язана із потребами. Величину цінності він розглядає як продукт суб’єктивних оцінок людей, а її величину, як і К. Менгер, зв’язує з інтенсивністю потреб і на цій засаді визначає зміст поняття «гранична корисність», пов’язуючи ступінь задоволення потреб з кількістю благ. Однак на відміну від засновника «австрійської школи» (К. Менгера) з його кардиналістським підходом271, Білімович заперечував не тільки практичну, а й теоретичну можливість виміру таких суб’єктивних величин, як інтенсивність потреби, гранична корисність окремого блага, його суб’єктивна цінність, розвиваючи ординалістський підхід272 до оцінки граничної корисності. Крім того він зробив висновок про обмежені можливості використання математичних методів для економічних досліджень і вважав за доцільне використовувати математику лише для ілюстрації викладу.

Що ж до перспектив суспільно-економічного розвитку, проблем поліпшення становища трудящих, то Олександр Білімович в праці «Соціальна теорія розподілу» (1916 р.) зв’язував їх з нагромадженням капіталу і підвищенням продуктивності праці. У вищезгаданій праці Білімович доповнив теорію граничної корисності положенням теорії витрат виробництва, а також у власній інтерпретації подав теорію вмінення («зумовленої» вартості) К. Менгера.273 При цьому він вважав, що ціна споживчих благ регулюється цінами виробничих факторів, або продуктивних благ, кожне з яких має свою продуктивність і створює відповідні вартість і дохід. Дохід на кожен з факторів виробництва визначає ціну останнього. З позицій «австрійської» школи Білімович розглядав прибуток, який він визначав як різницю між оцінками благ теперішніх (зарплата, споживчі та продуктивні блага) і благ майбутніх (праця та капітал), тобто як результат очікувань капіталу. Рівень заробітної плати та прибутку він поставив у залежність від граничної продуктивності праці і капіталу.

Висновки: Київська психологічна школа та її представники (М. Бунге, Р. Орженцький, О. Білімович) має багато спільних рис із австрійською психологічною школою маржиналізму. Зокрема, вчені обстоюють теорії ринкового ціноутворення на основі суб’єктивної граничної корисності блага, зумовленої вартості, згідно з якою вартість споживчих благ визначається вартістю продуктивних благ, спільно схиляються до обмеженої можливості використання математичних методів для економічних досліджень.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: