Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

4. Поширення ідей економічного лібералізму в українській економічній літературі (в. Каразін, т. Степанов, і. Вернадський, д. Журавський).

Каразін Василь Назарович (1773-1842 рр.) – уродженець с. Кручик Харківської губернії, український мислитель, астроном, хімік, агроном, державний діяч і просвітник (ініціатор створення Міністерства народного просвітництва Російської імперії), засновник Харківського університету (1805 р.).

Основні економічні здобутки В. Каразіна, висвітлені в різноманітних журналах того часу («Руська старина», «Руський архів», «Губернські Відомості» та ін.). Найбільш відомими його працями є «Практичний захист проти іноземців» (1810 р.), «Досвід сільського статуту у поміщицькому маєтку, побудованому на оброку» (1819 р.), де автор:

- розвивав антикріпацькі думки: висунув ідеї самоврядування у поміщицькому маєтку (створення «Сільської ради», до складу якої входили поміщик-председатель, двоє обраних, священик і спостерігач), визнавав переваги грошової ренти181 над відробітковою, а також вказав на необхідність спростування прав власності поміщика на селянина, залишаючи за поміщиком лише управлінські функції182;

- виступав за абсолютну монархію, де центральне місце посідає ідея «єдиноначалія» - головного принципу, відповідно з яким функціонують і живі організми, і нежива природа (не враховував, що навіть в гурті тварин ватажок повинен постійно доводити свою вищість);

- був активним захисником просвітництва народу183, вважаючи, що уміння писати і читати принесе селянам добробут і процвітання, а освіта дворян – розвиток і престиж нації, в зв’язку із цим розробив правила народної освіти (розробив проекти університетських і академічних статутів), в тому числі жіночої, був проти іноземної освіти (вважав, що так виїжджає з країни талановита молодь), створив Філотехнічне товариство (1811-1818 рр.) для поширення досягнень науки і техніки в державі.

Степанов Тихон Федорович (1795-1847 рр.) – уродженець м. Воронеж, економіст, юрист, професор Харківського університету (з 1832 р.).

Серед великого числа наукових праць Степанова найбільш відомими є журнальна публікація «Вступна лекція політичної економії» (1837 р.) та перший підручник з політекономії в Російській імперії «Записки о політичній економії» (1837-1848 рр.), побудований на ідеях класичного напрямку політекономії (А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.Б. Сея та ін.).

Основні економічні ідеї:

- природа, праця і капітал – перші джерела багатства;

- виклав власне трактування змісту політекономії – це наука, що розкриває закони фізичного життя держав;

- критикував теорію народонаселення Т. Мальтуса, вважаючи, що в світі завжди буде баланс між природними ресурсами і населенням, що відповідає законам гармонії184;

- «Освіта - це світло моральне. Щоб люди і народи могли успішно досягти мети свого добробуту, потрібно, щоби вони, наскільки можна, більше користувалися цим світлом»;

- податки накладати слід на тих, хто отримує прибутки, а не стягати їх подушно, як це робилося в Російській імперії;

- не слід рабські наслідувати західноєвропейські економічні вчення, які обґрунтовують експлуататорську сутність виробництва та соціальну нерівність.

Журавський Дмитро Петрович (1810-1856 рр.) – уродженець Могильовської губернії, статистик, демократ. В його основних працях - «Об источниках и употреблении статистических сведений» (1846 р.), «Статистичний опис Київської губернії» (1852 р.), показано глибокий занепад існуючої кріпосницької системи господарювання.

Здобутки:

- пропагував ідеї капіталістичного господарства, заснованого на підприємницькій ініціативі та вільнонайманій праці (обстоював економічну доцільність викупу із кріпацтва селянських сімей);

- наголосив на необхідності розробки правдивої статистики, в зв’язку із чим розробив систему показників185 для вивчення всіх областей суспільного життя, визнав велике значення методу статистичних угрупувань186, а також запропонував Проект облаштування статистичних досліджень (запропонував зобов’язати кожний поміщицький маєток вести особливу книгу, в якій вносити певні відмітки по мірі поступлення відомостей та прийняття рішень, з тим, щоб уряд міг контролювати ефективність господарювання як на рівні країни, так і на рівні губерній);

- вважав статистику наукою категоріального обчислення.

Вернадський Іван Васильович (1821-1884 рр.) – уродженець м. Києва, економіст, громадський діяч, засновник і редактор журналів «Экономический указатель», «Указатель политико-экономический», «Указатель экономический, статистический и промышленный» і «Экономист». Основні праці вченого: «Романське начало і Наполеоніди» (1855 р.), «Нарис історії політичної економії» (1858 р.), «З приводу статистичних конгресів і адміністративної статистики загалом» (1863 р.).

Основні ідеї:

- звільнення кріпаків;

- пропагування принципів та ідей класичного напрямку політекономії, зокрема манчестерської школи політекономії187;

- створення земельних банків188 на Україні;

- розширення прав жінок (створення робочих місць та зрівняння у зарплаті з чоловіками);

- визнання шкідливого впливу на довкілля процесів індустріалізації та урбанізації.

Висновки: в українській економічній думці кін.18 - сер. 19 ст., зокрема в працях Василя Каразіна, Тихона Степанова, Дмитра Журавського, Івана Вернадського, відбувається активне просування ліберальних ідей класичного напрямку політекономії, в тому числі концепцій економічного лібералізму, вільної торгівлі, підприємництва та найманої праці, що є свідченням економічної дискредитації феодальної системи господарювання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: