4. Неоконсервативні реформи державного регулювання (“рейганоміка”, “тетчеризм”)

В умовах зростання акціонерної власності, диверсифікації виробництва, світової енергетичної кризи та стагфляції політика кейнсіанства себе вичерпала, сприяючи не тільки скороченню виробництва, а й вивезенню капіталу за кордон.

Конгрес США намагався побороти інфляцію, зокрема шляхом обмеження росту цін та зарплат, однак найбільше значення у боротьбі з нею справила Рада управляючих Федеральною резервною системою (ФРС), взявши за основу теорію “монетаризму”, почала з 1979 р. жорстко обмежувати грошову масу. В результаті зросли процентні ставки і, як наслідок, різко зменшились витрати споживачів і позики зі сторони підприємців; інфляція поступово припинилась, проте економіку охопив глибокий спад (1979-1982 рр.). Найважче постраждали фермери, в результаті скорочення сільськогосподарського експорту, зниження цін на зерно и росту процентних ставок.

Отже, подолати стагнацію американської економіки взявся щойно обраний у 1980 р. президент Рональд Рейган (в минулому голлівудський актор і губернатор Каліфорнії), запровадивши нову економічну політику, засновану переважно на теоріях “економіки пропозиції”⁴⁰⁵ та “монетаризмі”⁴⁰⁶, яку в американському варіанті назвали «Рейганоміка» (1981-1989 рр.).

Основні складові “Рейганоміки”:

- дерегулювання народного господарства (децентралізація, скорочення впритул до повного урізання державного втручання в тому, що стосується покупців, робочих місць та охорони навколишнього середовища);

- лібералізація підприємницької діяльності, в тому числі адміністративна реформа (надання всім штатам права самоврядування);

- скорочення податків та соціальних трансфертів;

- значне збільшення видатків на ВПК;

- регулювання грошової маси (за допомогою кредитних ставок, податків ін.) таким чином, щоб кількість грошей була оптимальною для економічного зростання; зокрема було підвищено позикову ставку, що зробило привабливим кредитування, а відтак в США активно почали стікатись іноземні інвестиції (кризу було подолано за „чужий рахунок”).

Проте на початку 80-х років керівництво ФРС активно проводило антиінфляційну політику і курс долара відносно валютного кошика країн ЄЕС почав зростати (укріплюватись), що мало негативні наслідки для стану торговельного балансу США (зменшення експорту американських товарів і стимулювання імпорту дешевших зарубіжних товарів).

З вересня 1985 р. для виправлення такого становища уряд США розпочав постійні контакти з урядами інших економічно розвинутих країн, зокрема клубом “Великої сімки” з метою координації валютної політики і спільних дій на валютних ринках.

Проте, вже в кінці 80-х рр. успіхи в сфері технологій сприяли переходу від раніше передових галузей виробництва сталі і взуття до нових – виробництво передових електронних продуктів: комп’ютерна техніка, програмне забезпечення тощо. У сполученні із низькою інфляцією та низьким рівнем безробіття економіка швидко розвивалась, росли доходи корпорацій, які викликали підйом на біржовому ринку, зокрема індекс промислових акцій Доу-Джонса⁴⁰⁷, що ще в 70-ті роки тримався на рівні 1000 пунктів, поступово набирав оборотів, досягнувши свого максимуму 14 січня 2000 р. на рівні 11722,98 пунктів.

“Тетчеризм”(1979-1990 рр.).

В кінці 70-х рр. світова енергетична криза негативно відобразилась і на економіці Великобританії (дефіцит бюджету, інфляція, спад виробництва, падіння життєвого рівня, зниження продуктивності праці і якості виробленого продукту тощо). Політика виходу англійської економіки з кризи за допомогою втілення неоліберальної концепції отримала назву „тетчеризм”, завдяки Маргарет Тетчер (голова уряду консерваторів), яка активно її впроваджувала. Найбільш важливим елементом “тетчеризму” було неухильне слідування принципам монетаризму.

Основні складові політики “тетчеризму”:

- Лібералізація економіки: (денаціоналізація, скасування контролю за цінами, розширення особистої ініціативи підприємців тощо). Відоме гасло М. Тетчер: “Звести до мінімуму втручання держави в економіку в цілому, в діяльність кожної компанії та окремої людини”.

- Жорстка економія у витратах державного бюджету: скорочення витрат на соціальні трансферти⁴⁰⁸, обмеження субсидій державним підприємствам-банкрутам, урізання влади профспілок (заборона страйків) та корекція ставок зарплат, запровадження нових непрямих податків⁴⁰⁹ (на бензин і машинні масла, автомобілі, цигарки і спиртні напої). Таким чином соціальна програма «допомога для всіх» трансформувалась у «кожен за себе»;

- Зниження інфляції шляхом скорочення витрат на держапарат, так звані “затратні міністерства”. Зокрема на 20% було скорочено штат працівників в кожному відомстві, крім міністерств охорони здоров’я та оборони.

- “Менеджеризація” державного апарату. В якості радників для розробки чи здійснення тих чи інших заходів залучались менеджери приватних корпорацій, в тому числі іноземних. Так, для проведення модернізації чорної металургії, а потім і вугільної промисловості було запрошено американського мільйонера Я. Макгрегора, який мав репутацію безжалісного жорсткого менеджера.

- Відновлення стимулів для розвитку підприємництва: скорочення податків та збільшення податкових пільг, особливо для малозабезпечених прошарків населення. Зокрема було знижено податок на дохід від роботи за наймом (на 25%), а також зменшено найвищий податок на дохід від капіталовкладень (на 23%), що дозволило переправити частину вивільнених коштів на розвиток і модернізацію виробництва. Надання малому та середньому бізнесу пільг на створення нових підприємств в зонах промислового занепаду.

- Розвиток економічної свободи особистості (встановлення суспільства “народного капіталізму”): створення можливостей для кожної людини стати власником акцій приватизованих підприємств, власником житла. З цією метою була організована: приватизація та реприватизація державних підприємств (широкомасштабний продаж акцій таких державних компаній, як “Брітіш Телеком”, “Брітіш Гас”; крім того було передано у ведення приватного бізнесу нафтодобувну, авіаційну та ін. галузі); розширення приватного землеволодіння; надання житла молодим сім’ям; запровадження пільгових умов на оренду приміщень.

В результаті проведених заходів тисячі економічно безперспективних фірм збанкрутувало; промисловості приходилося розвиватися в умовах спаду, високих облікових ставок (процентів за користування кредитами) і без державної підтримки.

Проте головною проблемою залишалось катастрофічне зростання безробіття. З однієї сторони пожвавлення приватного бізнесу створювало додаткові робочі місця, з іншої – розорення більшої частини мілких фірм, і запровадження крупними промисловими компаніями нових технологій призводило до надлишку робочої сили.

Існує думка, що економіка Великобританії страждає в основному від культурних факторів, що по традиції освічені й кваліфіковані люди не йдуть працювати у виробництво і торгівлю, що робоча сила Великобританії програє іншим країнам по продуктивності праці, що недостатньо капіталу залучається в промисловий сектор економіки, що управлінський персонал слабкий і не професійний і що мало грошей вкладається в розвиток науки і техніки.

Починаючи з 1982 року Тетчер змушена була істотно пом’якшити жорсткість свого фінансового курсу і вже з середини 80-х років економічна ситуація в Англії покращилась.

Політика „тетчеризму” та винайдення родовищ газу (1967 р.) і нафти (1975 р.) в Північному морі посилило позиції Великобританії у світовій економіці. Проте, з розпадом Британської колоніальної імперії, Англія втратила статус наймогутнішої країни; займає 3-є місце в Західній Європі, після ФРН і Франції.

Висновки: Обидві країни США та Великобританія у 80-х роках почали активно застосовувати політику сучасного монетаризму, засновану на жорсткій кредитно-грошовій дисципліні, обмеженні соціальних трансфертів та держзакупівель, надмірному дистанціюванні держави від бізнесу та суспільства загалом тощо. Як засвідчив історичний досвід монетрана доктрина розвитку на початку дала відчутний позитивний економічний ефект. Проте, з часом, наростання соціальної напруги в суспільстві, порушення рамкових засад конкурентного середовища та помітне наростання інфляційної навіси зародили підґрунтя щодо застосування еклектичних методів державного регулювання економікою.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: