3. Неокласичні теорії монополістичної та ефективної конкуренції (Дж. В. Робінсон, е. Чемберлін, й. А. Шумпетер)

Неокласична теорія монополістичної конкуренції Едвара Чемберліна

У 20-30 рр. 20 ст. виникла необхідність у створенні макроекономічної теорії, яка б відображала нові тенденції, а саме появу та розвиток монополій, які значною мірою впливають на процеси ціноутворення. Доба вільної (чистої) конкуренції закінчилася внаслідок загальної тенденції виробників до концентрації виробництва, що дозволяло економити на масштабах виробництва (ефект масштабу). Переваги великомасштабного виробництва: зниження виробничих витрат при збільшенні обсягів випуску продукту.

Виникало питання: чи порушують монополії здатність ринку до саморегуляції, чи ні?

В своїй праці «Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості» (1933 рр.) Чемберлін запропонував таку теорію, в якій обґрунтував ідею синтезу конкуренції та монополії.

На думку Чемберліна (1899-1967 рр.), монополізація – це закономірний процес розвитку маленьких фірм, і фірми-монополісти не знищують конкуренцію, а виводять її на новий рівень, змагаючись за покупця диференційованим товаром.

Тобто будь-який товар не може бути монопольним, оскільки він завжди є диференційованим (відмінним від однорідних товарів на ринку).

Диференціація товару відбувається за такими ознаками:

- ціновий фактор;

- якість;

- реклама;

- неціновий фактор (місцезнаходження, репутація, марка, престиж та ін.).

Таким чином, навіть маленька фірма може стати монополістом стосовно свого диференційованого товару. Проте фірми-монополісти завжди зазнають жорсткої конкуренції як з боку виробників товарів-субститутів (замінювачів), так і з боку інших фірм-монополістів (виробників однорідних товарів). Отже, висновок, якого дійшов Чемберлін, що типовим для сучасного ринку є поєднання конкуренції і монополії і ввів поняття «монополістична конкуренція».

Неокласична теорія недосконалої конкуренції Джоан Робінсон

Робінсон (1903-1986 рр.) у своїй роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933 р.), як і Чемберлін, довела, що конкуренція за умов монополізації зустрічається, але видозмінюється, набираючи соціологічних недоліків.

Недосконалою конкуренцією Робінсон вважала такий тип ринку, який контролюється кількома фірмами-конкурентами (олігополіями), які змовляються з приводу контролювання цін та недопущення туди нових конкурентів, формуючи таким чином закритий ринок.

Проте конкуренція існує, але в новому вигляді і точиться між фірмами-монополістами, що ділять ринок. Вихід на такий ринок для інших фірм ускладнений: існує бар’єр патентного захисту, недостатність капіталів та ін.

Недоліки недосконалої конкуренції: низькі зарплати та експлуатація найманих робітників. За недосконалої конкуренції виникає так звана «цінова дискримінація», коли один і той самий продукт збувається різним покупцям за різними цінами.

Тому Робінсон для подолання соціальних недоліків пропонувала:

а) ввести антимонопольну політику держави;

б) створювати профспілки, які б захищали інтереси найманих робітників.

Також до недосконалої конкуренції відносила чисті монополії (1 продавець) та монопсонії (1 покупець – цей термін ввела у науковий обіг Робінсон), та визначального впливу на ринок за ними не визнавала, оскільки ці явища досить рідкісні.

Неокласична теорія «ефективної конкуренції» Йозефа Шумпетера

Наявність олігополій на ринку австро-американський економіст Йозеф Шумпетер вважав позитивним явищем, оскільки вони сприяють розвитку НТП за рахунок:

- олігопольних прибутків, які вони вкладають у випуск нових товарів, розширення асортименту;

- недосконала конкуренція сприяє залученню інновацій з боку інших фірм виробників.

Все це сприяє економічній динаміці.

Шумпетер в своїй праці «Теорія економічного розвитку» (1911 р.) ввів в наукову літературу поняття «інновація» – це нововведення в галузі технології або організації виробництва, які служать причиною появи нових стрибків економічного зростання:

- виробництво нових товарів;

- застосування нових технологій і нової техніки;

- ефективне використання ресурсів;

- освоєння нових ринків збуту;

- перехід до більш раціональних форм і методів управління;

- проведення реорганізації виробництва;

- підрив монополістичного становища інших підприємств.

Шумпетер ввів поняття «ефективної конкуренції» та «ефективної монополії».

Ефективна конкуренція - це конкуренція нового типу, побудована на новаторстві. Головним агентом ефективної конкуренції є підприємець-новатор, який раніше за інших використав нововведення, отримав надприбутки та привів маленьку фірму до монопольної, де остання створює ще більше умов для витрачання коштів на пошук нововведень.

Ефективна монополія – монополія, яка утворюється внаслідок інновацій.

Економічна динаміка відбувається внаслідок нововведень, які ведуть до утворення монопольних об’єднань, які починають конкурувати між собою і все це призводить до розбалансування економіки, що в свою чергу її перебудовує та дає стрибок у розвитку продуктивних сил.

Висновки: запропоновані Едваром Чемберліном, Джоан Робінсон та Йозефом Шумпетером підходи щодо розуміння явища монополії в капіталістичному суспільстві свідчать про те, що монополії не усувають конкуренцію як потужний стимул до економічної діяльності, оскільки цьому сприяє диференційований продукт, інноваційний продукт, товари-субститути, профспілки та антимонопольна політика держави.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: