2. Погляди м. Зібера на общинну організацію первісного суспільства.

Зібер Микола Іванович (1844-1888 рр.) – визначний український економіст, філософ, соціолог. Він являвся одним із перших пропагандистів марксизму в Україні. В праці «Нариси первісної економічної культури» (1883 р.) Зібер зазначив, що общинна власність існувала на певній стадії розвитку суспільства у всіх країн і народів, але в ході історичного процесу вона поступилася приватній власності. На підтвердження цього тезису Зібер представив великий фактичний матеріал.

Еволюція форм власності:

1. Колективна (первіснообщинна власність) – великосімейні виробничі колективи, громади спільної власності на землю.

2. Верховна (державна) власність, яка згодом перетворилась на нелегітимну приватну власність «еліт» (так звану олігархічну власність) – період Стародавніх рабовласницьких цивілізацій Сходу (Єгипет, Вавилон) та Заходу (Греція, Рим).

3. Приватна власність як феномен економічних відносин вперше з’явилася у Стародавній Греції після реформ Солона (6 ст. до н.е.). Але цій добі характерним є поєднання приватної та верховної власності (змішана форма власності).

4. Феодальна власність (власність, заснована на праці селян-кріпаків). Почергово в середні віки було запроваджено націоналізацію (державну власність), як засіб боротьби з неугідними феодалами та реприватизацію (перерозподіл власності між феодалами).

5. З кінця 16 ст., з розвитком мануфактур, утверджується приватна власність. Протягом 16-18 ст. в Європі існували різні форми власності: державна, палацова, світська, церковна. Власність поділялася на родову (отримана у спадок) і надбану. Велика французька революція 1789-1794 рр. відкрила епоху лібералізму. В результаті повалення монархії був прийнятий закон про розпродаж конфіскованих земель емігрантів та виділення дрібних ділянок з цього фонду безземельним селянам. Найрадикальнішим був Якобінський декрет (17.06.1793 р.), який ліквідував усі феодальні права та передав земельні наділи у приватну власність.

6. Із завершенням промислового перевороту широкої популярності набула акціонерна власність (кін. 18 ст.).

7. Після світової кризи (1929-1933 р.) відбулась поступова націоналізація промислових підприємств (поширення державної форми власності в економіці), регламентація діяльності та одержавлення приватних підприємств. Проте, у зв’язку із практикою зменшення бюджетного дефіциту шляхом денаціоналізації (продаж акцій державних підприємств приватним особам чи монополіям), - зросла кількість монополій, розпочався етап приватно-державної (змішаної) власності.

8. Із розпадом соціалістичної системи, на Заході у країнах колишнього соціалістичного табору відбулась реституція (передача колишнім власникам раніше націоналізованої власності) та масова приватизація власності.

Еволюція форм власності на Україні:

1. В період формування землеробської общини українська громада спільно користувалася пасовиськами, лугами, степами, лісами, озерами, річками (колективна власність). Поряд з цим, існували і сімейні земельні наділи, які зазвичай передаватися у спадок, а отже були приватною власністю.

2. Із формуванням держави Київська Русь посилюється централізація влади престольного князя (князівська або верховна умовна власність, яка уособлювалась із державною), хоча паралельно існували і приватна і комунальна (бенефіціарна, яка надавалась на період служби) власність.

3. В період колоніальної залежності України під головуванням Литовського і Польського князівств розпочалось утвердження феодальної власності.

4. Упродовж 16 ст. виникло і розвивалась козацьке землеволодіння, яке поділялось на маєтки реєстрових (отримували землю за службу королю) і запорізьких (освоювали степи за дніпровськими порогами) козаків. Із середини 17 ст. – запроваджується вільне землеволодіння фермерського типу (приватна власність).

5. З кінця 17 ст. розпочалась повторна феодалізація, коли землі відійшли російським дворянам.

6. У 19 ст. земля стала об’єктом купівлі-продажу, розвинулись приватно-власницькі (ринкові) відносини, селянське підприємництво. На початку 20 ст. Селянський банк надає кредити на купівлю землі селянами (приватна власність).

7. З початком І Світової війни Центральна рада в УНР скасувала феодальну власність на поміщицькі землі й інші землі нетрудових господарств с/г призначення (церковні, двірські, землі). В липні 1918 р. уряд розпочав розробку аграрних відносин і опублікував проект «загальних основ земельної реформи», де передбачалось збільшення землевласників за рахунок виділення селянам конфіскованих та викуплених у великих приватних власників земель. Урядом ЗУНР було проведено реформу, в основі якої лежав принцип збереження приватної власності на землю.

8. Декретом «Про землю» (1918), одним з перших декретів радянської влади скасовується поміщицька, церковна та удільна власність, декретом «Про соціалізацію землі» (1918) - скасовується приватна власність. Таким чином в СРСР запроваджується державна власність.

9. Період НЕП – запроваджується тимчасовий режим приватної власності.

10. Із здобуттям Україною незалежності розпочалась масова приватизація та роздержавлення.

Висновки: Миколи Зібер обґрунтував, що всі народи та нації розпочали формування економічних відносин на базі інституту общинної власності, в надрах якої сформувався та набув розвитку інститут приватної власності. Зібер, підтримуючи формаційний підхід К. Маркса, обстоював думку про об’єктивність процесу трансформації власності від общинної до приватної форми. Відповідно він був противником ідеології російського народництва (1860-1910 рр.), представники якої вважали, що можна здійснити перехід від феодалізму до соціалізму минаючи капіталізм, шляхом збереження та розвитку селянського общинного землеробства, демократизації особистості та самоврядування.