Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

(Лекційне заняття 8)

1. Основні ідеї історичного напрямку політичної економії.

Зважаючи на певні економічні особливості розвитку європейських країн у 18 – на початку 19 ст., серед яких Англія як країна-лідер у НТР-І, розпочала активно проваджувати політику економічного лібералізму, в тому числі і у зовнішньоекономічних відносинах (політика «фритредерства»), в економічній науці пануючим напрямком стала «класична школа політекономії». Проте її основні засади та рекомендації не завжди знаходили своє практичне підтвердження на практиці. Яскравим прикладом цьому стала економіка Німеччини.

Німеччина до початку 19 століття залишалася феодально-роздрібненою державою, в якій налічувалося близько 300 феодальних земель-держав, кожна з яких була з власною грошовою, метричною, митною, законодавчою системами, що унеможливлювало їх здатність нарізно протистояти (конкурувати) із англійською та французькою економічною експансією. Навіть слідування окремим положенням класичної політекономії, зокрема звільнення кріпаків (Едикт Уряду Пруссії «Про сільське господарство», 1807 р.), не дозволило істотним чином покращити економічні параметри розвитку Німеччини. Не сприяло цьому і ряд інших передумов: ізольованість країни від торгівельних і морських шляхів, відірваність від колоніальних загарбань, відсутність тривалий час власних винаходів та відкриттів. Відповідно процеси первісного нагромадження капіталу та промислового перевороту в країні до цього часу ще не відбулися.

Зважаючи на певну відсталість в економічному розвитку Німеччини, а також необхідність обґрунтувати власний шлях її економічного зростання, в економічній науці виникає критична течія класичної політекономії, яка широко відома під назвою німецька історична школа. Основним завданням її представників (Фрідріх Ліст, Вільгельм Рошер, Бруно Гільдебранд, Карл Кніс, Густав Шмоллер, Карл Бюхер та ін.) було обґрунтування можливостей для економічного піднесення держави, враховуючи специфічні особливості її історичного розвитку. Основні положення німецької історичної школи:

1) немає загальних універсальних законів економічного розвитку для всіх країн;

2) для економічно-відсталої країни найкращою економічною політикою є «виховний протекціонізм»;

3) історико-емпіричні дослідження дають змогу ґрунтовніше осмислити сучасний стан економічного розвитку держави, створити потужне поле для моделювання сценаріїв економічного зростання;

4) кожна країна, протягом періоду свого існування, виробила та постійно удосконалювала властиві лише їй стереотипи економічної поведінки, інститути, має специфічні потреби та інтереси, духовні цінності;

5) важливою функцією держави є втілення ідеї соборності (єдності, злагоди, гармонії), коли щастя індивідуума знаходиться в прямій залежності від благополуччя всіх.

Ідеї німецької історичної школи мають не лише теоретичну, а й практичну цінність, оскільки ефективність їх положень була доведена історією промислового перевороту в Німеччині (з 30 – 60 рр. 19 ст.), який характеризувався не тільки швидкістю переходу до фабрично-заводської організації виробничих процесів у промисловості, а й тим, що здійснювався він не революційним (як в Англії, Франції), а еволюційним шляхом (урядовими реформами).

Поштовхом до здійснення промислового перевороту було створення першого в історії митного союзу (об’єднання північно-німецьких держав в 1833 р. на базі безмитної торгівлі), наслідком чого стало:

- первісне накопичення капіталів та їх інвестування відразу у великі заводи-гіганти, фабрики з новітніми англійськими та німецькими166 технологіями (насамперед у важку та хімічну промисловість), а також у фермерські аграрні господарства167;

- розбудова залізниць, що набула масштабного характеру та сприяла не лише розвитку машинобудування, а й економічного піднесення країни загалом за рахунок ефекту логістичної168 оптимізації;

- мілітаризація економіки (значне фінансування воєнно-промислового комплексу – Німеччина готувалася до війни з Францією) та грюндерство, яке фінансувало промисловість.

Висновки: історична школа політекономії являє собою сукупність економічних думок стосовно адаптації народногосподарського комплексу країни до умов економічної кон’юнктури (зовнішньої, внутрішньої). Її автори спільно прагнуть розвивати економіку країни, виходячи з передумов її еволюційного розвитку, в тому числі інституційної трансформації. Вони критикували «класиків» за абсолютизацію концепцій економічного лібералізму, в тому числі фритредерства. Натомість розвивали ідеї «виховного» протекціонізму, спрямованого на всебічну підтримку галузей народного господарства країни, акцентували увагу на впровадженні та розвитку економічних інститутів у відповідності з моральними, етичними, культурними, традиційними, ментальними установками населення.