3. Загальна характеристика маржинального напряму економічної думки

Маржиналізм (фр. marginalisme, лат. margo (marginis) - граничний) – критична течія в економічній науці (виникла у 50-х роках 19 ст.), початок якій заклали теорії граничної корисності (корисність додаткової одиниці блага) та граничної продуктивності факторів виробництва (продукція, створена додатковим ресурсом).

Історичні передумови виникнення маржиналізму:

- друга НТР,

- поглиблення поділу праці та збільшення взаємозалежності між суб’єктами економіки,

- збільшення обсягів товарної продукції,

- посилення конкуренції між економічними суб’єктами на ринку,

- розвиток процесів монополізації економіки.

Основною причиною виникнення маржиналізму вважається необхідність пошуку умов, при яких економічна людина максимізує доходи і мінімізує витрати.

Етапи розвитку маржиналізму:

- зародження (20-50 рр. 19 ст.) – французи О. Курно та Ж. Дюпюї, німці Й. фон Тюнен, Г. Госсен;

- розвиток (70 рр. 19 ст.) – австрійці К. Менгер та Ф. фон Візер, англієць В. Джевонс, француз Л. Вальрас;

- трансформація маржиналізму у неокласичний напрямок економічної теорії (виник у 90-х роках 19 ст.) – А. Маршалл, Дж. Б. Кларк, В. Парето.

Основні школи маржиналізму: австрійська, кембриджська, американська, математична.

Основні риси маржиналізму:

1) граничні величини;

2) суб’єктивізм, тобто підхід, згідно якого всі економічні явища досліджуються і оцінюються з точки зору окремого економічного суб’єкта;

3) гедонізм економічних суб’єктів, тобто їх прагнення до максимізації власного задоволення;

4) статичність, тобто дослідження економічних процесів під кутом використання рідкісних ресурсів для задоволення потреб людей у конкретний момент часу;

5) сфера споживання;

6) ринкова економіка - рівноважна система.

Висновки: Маржиналізм як напрямок економічної думки характеризується наступними рисами: граничний аналіз сфери споживання, суб’єктивізм, гедонізм, статичність та вірування у здатність до самоврівноважування економічної системи.

4. Основні школи маржиналізму: австрійська, кембриджська, американська, математична.

Математична школа маржиналізму – сформувалась у 20-х роках 19 століття, завдяки творчому внеску Й. Тюнена, А. Курно, Ж. Дюпюї, Г. Госена, В. Джевонса, Л. Вальраса, В. Парето та ін.

Йоган Генріх фон Тюнен (1783-1850 рр.) – вперше використав метод диференціального обчислення (ґрунтується на застосуванні нескінченно-малих прирістних величин) в економічній науці, за що його вважають родоначальником економетрики - математичної економії, яка включає статистичну інформацію і розробку емпіричних, заснованих на фактичних кількостях, моделей. У своїй відомій моделі «кола» запропоновував схему максимізації прибутку, виходячи із ефективності розміщення виробництва, а саме його географічного віддалення від міста (центру кола). Так, 1 коло становлять с/г виробництва приміської спеціалізації; 2-ге коло – приміські ліси (будматеріали, паливо); 3-5 кола – зернові господарства; 6-7 кола – тваринництво. Виходячи із розробленої ним моделі «кола», запропонував свій варіант диференціальної ренти, яка виникає на основі оптимальної просторової організації галузей виробництва. Основна праця: «Ізольована держава по відношенню до сільського господарства і національної економіки» (1826 р.)

Антуан Огюст Курно (1801-1877 рр.) – родоначальник абстрактної математичної економії. Він розробив «модель дуополії», в якій дві фірми-монополіста, діючи нарізно, з часом оптимізують свою частку на ринку, поділивши його навпіл. Складає криву попиту та першим застосовує граничний аналіз при обчисленні ціни, за якої виробник/споживач досягає максимуму. Так, ним вперше була запропонована формула D = F(P), де D - попит, Р - ціна, згідно з якою попит є функцією ціни. Основний твір: «Дослідження математичних принципів теорії багатства» (1838 р.).

Жюль Дюпюї (1804-1866 рр.) – вперше, на основі граничного аналізу, проаналізував корисний ефект від експлуатації громадських споруд, в зв’язку із чим висунув поняття «про суб’єктивну корисність» - корисність кожного спожитого блага є різноманітною для кожного споживача. Основний твір: «Про міру корисності громадських споруд» (1844 р.)

Герман Генріх Госсен (1810-1858 рр.) – сформулював основні положення теорії граничної корисності, за якою цінність товарів визначається їх граничною корисністю на основі суб’єктивних оцінок людських потреб. При цьому під граничною корисністю розуміється збільшення загальної корисності при споживанні додаткового блага. Сформулював закон спадної граничної корисності, за якою чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага. Сформулював правило максимізації корисності, за яким споживач максимізує корисність набору благ при існуючому бюджетному обмеженні, якщо відношення граничних корисностей благ до їх цін являється однаковим для всіх благ. Основний твір: «Розвиток законів суспільного обміну та зумовлених цим правил людської діяльності» (1854 р.).

Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882 рр.) – найменшу корисність позначає терміном «кінцева корисність». Ціна у Джевонса визначається під впливом кінцевої корисності та запасу грошей у споживачів. Крім того, він був прихильником манчестерської школи, захисником фабричного законодавства, в т.ч. виступав за скорочення трудового часу для жінок і дітей. Природу кризових явищ з повторюваним 10-річним лагом пов’язував із появою плям на сонці. Основний твір: «Теорія політичної економії» (1871 р.).

Марі Еспрі Леон Вальрас (1834-1910 рр.) – засновник концепції загальної економічної рівноваги, в тому числі ринкової рівноваги, за якою попит дорівнює пропозиції. Ввів в економічну літературу класифікацію ринків (праці, капіталу, фінансів, споживчих благ і послуг). Основний твір: «Елементи чистої політичної економії» (1877 р.).

Вільфредо Парето (1848-1923 рр.) – італійський інженер, економіст, соціолог, один із засновників теорії еліт²¹³. Ефективність по Парето - рівень організації економіки, при якому:

- вже неможливо здійснити які-небудь зміни на користь однієї особи або групи осіб, не погіршивши положення іншої особи або групи осіб;

- вхідні ресурси використовуються найефективніше (ефективність виробництва), а результат забезпечує максимально можливу корисність для споживачів (ефективність розподілу ресурсів).

Австрійська школа маржиналізму (також відома як Віденська або психологічна школа) – сформувалась у 70-х роках 19 ст. завдяки творчому доробку професорів австрійських університетів (К. Менгер²¹⁴, Е. Бем-Баверк²¹⁵, Ф. Візер²¹⁶).

Основні ідеї:

- відкрили поняття граничної корисності і запропонували підходи (кардиналістський, ординалістський)²¹⁷ щодо її визначення;

- в ринкових умовах ціноутворення відбувається спонтанно;

- наголошують на неефективності використання математичних методів у дослідженні економічних процесів, оскільки ринковий механізм занадто складний і прорахувати всі суб’єктивні рішення і поведінкові реакції індивідуумів неможливо;

- головний акцент ставиться у площині вивчення психології поведінки споживача;

- використання у дослідженнях методологічного індивідуалізму – аналізу людської діяльності з точки зору індивідуальних агентів;

- головний принцип економічної політики – економічний лібералізм.

Кембриджська школа маржиналізму – сформувалась у 90-х роках 19 ст. завдяки плідній праці англійських вчених-економістів (А.Маршалл²¹⁸, А. Пігу²¹⁹, Р. Хоутрі²²⁰).

Основні ідеї:

- Теорія ринкового ціноутворення, за якою цінність товару визначається рівновагою між граничною корисністю товару і граничними витратами на його виробництво (див. графік «хрест (ножиці) Маршалла»).

товар

ціна

Р

З графіку видно, що 1) при більш низькій ціні покупцям буде вигідно збільшувати обсяги покупок, але продавцям – невигідно нарощувати обсяги продаж, тому вони будуть підвищувати ціну в сторону р; 2) при більш високій ціні продавці готові були б продавати більше товару, але покупці не викуплять цієї кількості, тому продавцям прийдеться знизити свою ціну в сторону р; 3) тільки при ціні р бажання купувати одних і готовність виробляти інших сходяться у кількості q; 4) крива DD виражає закон спадаючої граничної корисності даного товару для споживачів, а крива SS – закон зростання граничних витрат для виробників.

- Поняття «ринкова рівновага» - точка перетину кривих попиту і пропозиції (Р) – стан ринку, коли попит дорівнює пропозиції, тобто існує рівноважна ціна, яка по Маршаллу, - максимальна ціна, яку готовий сплатити споживач (виходячи з його суб’єктивної оцінки корисності товару), і одночасно та мінімальна ціна, за якою виробник згідний продати товар (виходячи з рівня витрат на його виробництво). Отже, принцип «витрат виробництва» і принцип «кінцевої корисності» є складовими частинами одного всезагального економічного закону попиту і пропозиції²²¹; кожен з яких можна порівняти з одним з лез ножиць.

- Фактори, що впливають на величину попиту (кількість споживачів, їх смаки та доходи, ціни на товари-субститути і компліментарні товари) і пропозиції (технологія виробництва, ціни на ресурси, податки, субсидії тощо).

- Еластичність попиту (по ціні, за рівнем доходу) – дозволяє виміряти ступінь реакції покупця на зміну цін, рівня доходів (розраховується через коефіцієнт еластичності²²²)

- Коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці, не зараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну і все повертається в стан рівноваги.

- Концепція формування ринкових цін у коротко- (під дією попиту, оскільки пропозиція є більш інерційною, внаслідок тривалості процесів створення нової продукції) і довгостроковому (під дією пропозиції, бо саме виробництво нової продукції формує потреби, а втім і попит на неї) періодах.

Американська школа маржиналізму – сформувалась у 90-х роках 19 ст. внаслідок активної участі у «маржинальній революції» американського економіста Джона Бейтса Кларка (1847-1938 рр.). В своїх численних працях, зокрема «Філософія багатства» (1886 р.), «Розподіл багатства» (1899 р.), «Проблеми монополії» (1904 р.), Кларк вагому роль придавав аналізу статики, тобто економічному стану суспільства в положенні нерухомості («в рівновазі»), вважаючи при цьому динамікою – повільний без кризовий перехід від одного стану рівноваги до іншого.

Основні ідеї:

- «Закон Кларка», згідно якого корисність товару складається з окремих елементів («пучка корисностей»), відповідно цінність блага визначається сумою граничних корисностей всіх його складових;

- Закон спадної віддачі ресурсів - збільшення використання одного змінного ресурсу у сполученні із незмінною кількістю інших ресурсів на означеному етапі веде до уповільнення приросту віддачі, а втім і до її скорочення.

- Теорія граничної продуктивності праці і капіталу - вклад кожного фактору виробництва має диференціальну продуктивність, а, втім і доходи, які зумовлюються ними є економічно і соціально виправданими (наприклад, якщо гранична продуктивність капіталу є вищою, значить і прибутки капіталіста будуть більшими ніж зарплати робітників, і навпаки). На основі цієї теорії Кларк розробив концепцію соціальної справедливості і гармонії інтересів капіталістів і найманих працівників.

Висновки: Школи маржиналізму, не дивлячись на багато спільних рис, мають певні відмінності. Зокрема, математична школа основний упор робила на застосуванні апарату економетрики та матаналізу до категорії суб’єктивної корисності та вартості. Австрійська школа, навпаки, апелювала більш до психології споживача та виробника, в зв’язку із чим запропонувала ординалістський підхід. Кембриджська школа дала значний поштовх у розвитку маржинальної революції, зокрема завдяки теорії попиту і пропозиції, ринкової рівноваги. В рамках американської школи здійснено граничний аналіз факторів виробництва, висунуто концепції граничної продуктивності праці і капіталу.

Економічне піднесення США та Німеччини. Фактори економічного відставання Великобританії та Франції.

Показники	США	Німеччина	Англія	Франція
Рейтинг	1 місце	2 місце	3 місце	4 місце
Стан економіки	Ера “організованого” (монополістичного) капіталізму	Ера монополістичного (буржуазно-юнкерського) капіталізму: концентрація промислового капіталу, високі темпи промислового розвитку і норми прибутку, проте аграрний сектор належав феодалам (юнкерам)	Промисловий спад (кризи 1866, 1873-1878рр.) Основні доходи від фінансових операцій (більше 40% світових інвестицій) та експлуатації домініонів	Промисловий підйом
Природо-кліматичні умови	Багаті природні ресурси (вугіль, залізо, нафта, мідь) і родючі землі	Значні поклади вугілля і дефіцит родючих земель	Не багато природних ресурсів, окрім заліза і вугілля. Залежність від зовнішніх джерел сировини, особливо продовольства. Великі земельні угіддя, хоча вони мали нецільове використання: іподроми, гольф, полювання, парки	Значні поклади залізної руди і родючі землі
Геополітика	Відсутність зовнішньої загрози та єдиний внутрішній ринок	Політичне об’єднання Германії223; анексія224 французьких провінцій Ельзас і Лотарингія	Колонізація225 та військові конфлікти. Англійська мова і валюта (фунт стерлінгів) стають основою світових зв’язків	Наявність колоній, поразка у Франко-прусській війні226
Вирішальний фактор економічного росту	Технічні інновації та імміграція	Анексовані території, багаті на поклади залізної руди і з розвиненою текстильною промисловістю; контрибуція227, висунута Франції в 5 млрд. франків; створення залізничної мережі, яка поєднала країну; жорстка експлуатація селян	Вивіз капіталу закордон та паразитизм на колоніях	Вивіз капіталу в колонії і напівколонії
Пріоритетні галузі виробництва	Нафтова, металургія, машинобудування	ВПК, кам’яновугільна, сталеплавильна	ВПК, кам’яновугільна, сталеплавильна, машинобудування (кораблі, текстильні машини, паровози, парові котли)	ВПК , залізорудна, електротехніка, хімія (мило, парфуми), автомобілебудівна, літакобудівна
Монополізація	Трести228	Синдикати, картелі	Слаборозвинена, через переважанням великої частки державних під-в	Слаборозвинена - переважна частка мілких підприємств

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: