Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

3. Економічні теорії м. Туган-Барановського та є. Слуцького

Туган-Барановський Михайло Іванович (1865-1919 рр.) - перший український економіст, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл та напрямків, один з найкращих знавців кон’юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історії економіки та економічних вчень, кооперативних основ господарської діяльності тощо.

Під впливом прогресивної професури університету (К. Гаттенбергер, Г. Цехановецький) М. Туган-Барановський сприймає ідеї класичної школи, захоплюється марксизмом. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, «що межа виробництва визначається продуктивними силами людства і аж ніяк не розмірами його споживання».

В праці «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя» (1894 р.) Туган-Барановський досліджує природу кон’юнктурних економічних циклів, де головною причиною циклічних коливань вважає диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва, а причиною циклічності називає особливості нагромадження основного капіталу. У вищезгаданій праці він прямо стверджує: «Періодичні кризи викликаються періодичною зміною розширення і скорочення виробництва основного капіталу». М. Туган-Барановський звертає увагу на виявлення головного внутрішнього рушія «економічних активностей» і робить висновок, що таким є рух інвестицій. «Кризи викликаються тим, - наголошував він, - що в фазі піднесення споживання капіталу відбувається швидше, ніж його утворення». Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії економічних циклів, відповідно до якого фази промислового циклу (спад, депресія, піднесення, розквіт) визначаються активністю інвестування. Слід зазначити, що на той час марксисти й соціалістичні доктринери пророкували крах капіталізму, спираючись на «Капітал» К. Маркса, згідно з яким вузькість капіталістичного ринку, спричинена недоспоживанням пролетаріату, призведе до краху капіталістичної системи. Ці утопічні доктрини спростував Туган-Барановський, який твердив: «Капіталістичне господарство не піддається розвалу навіть при величезнім абсолютнім скороченні народного споживання. Виникнення відносного перевиробництва потребує зміни орієнтації напрямів інвестицій, які раніше спрямовувалися на відтворення старої структури основного капіталу. Якщо цього не відбувається, то виробництво скорочується не тільки на величину перевищення пропозиції над попитом, а й в обсязі зменшення інвестицій, які б призначалися на відтворення основних фондів цього виробництва, та ще й з виникненням негативного мультиплікативного ефекту285. А відтворювальний капітал переходить у форму “вільного” фінансового капіталу, який утворює інфляційний «навіс». Запобігти такому розвитку подій можна при поглинанні вільного капіталу інноваційним виробництвом, яке сприяло б створенню нового попиту. Щодо довгострокового періоду розвитку, то тут сукупний попит формує технологічні зрушення. Можна цілком впевнено стверджувати, що вкладаючи кошти в інновації, суспільство закладає основи довгострокової стратегії економічного зростання.

Своєю теорією криз учений заклав основи інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку, обґрунтувавши визначену роль держави у керуванні економікою.

Соціальна теорія розподілу Туган-Барановського викладена в працях «Теоретичні основи марксизму» (1905 р.) та «Соціальна теорія розподілу» (1913 р.), виділивши такі доходи, як зарплата і прибуток, наголосивши при цьому, що всі класи суспільства (робітники, підприємці, чиновники та ін.) заінтересовані у зростанні сукупного продукту і підвищенні продуктивності праці, адже це збільшує обсяг національного доходу і, відповідно, обсяг доходу кожного з них. У кінцевому рахунку соціальна теорія розподілу ґрунтується на уявленні про боротьбу основних класів (підприємців і робітників) за поділ суспільного продукту, оскільки розмір частки, яка дістанеться кожному із них залежить як від загального обсягу національного доходу, так і від соціальної сили кожного з класів. Вчений зазначає, що зарплата має тенденцію до зростання (через діяльність профспілок, що захищають інтереси працівників), а прибуток – до зменшення (оскільки він є нетрудовим, експлуататорським доходом від власності на засоби виробництва).

М. Туган-Барановський в праці «Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності» (1890 р.) здійснив синтез трудової теорії (класична школа) і теорії граничної корисності (австрійська школа), довівши, що теорія Д. Рікардо286 чи К. Маркса287 і теорія К. Менгера288 взаємодоповнюються, де перші дослідили об’єктивні причини цінності, а другі – суб’єктивні. На цьому ґрунті він сформулював «теорему цінності», за якою граничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні їх трудовим вартостям. На Заході цю ідею здійснив Маршалл у праці «Принципи економічної науки» (1890 р.), що ознаменувала початок неокласичного напрямку в політичній економії.

Найбільш видатним економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Євген Євгенович Слуцький (1880-1948 рр.). Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912 р.) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики.

В 1915 році Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю «До теорії балансу бюджету споживача», де показав зв’язок між функцією корисності і рухом цін і попиту (грошових доходів населення).

Високо оцінюють економісти і внесок Слуцького в розробку основ праксеології289. В «Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки» (1926 р.), Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки - праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов. Праці Слуцького мали великий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів.

Висновки: Видатні українські економісти М. Туган-Барановський та Є. Слуцький внесли помітний вклад у розвиток маржинальної революції, зокрема синтезною теорією вартості (теоремою цінності), теорією балансу бюджету споживача. Крім того, Туган-Барановський обгрунтував теорію соціального розподілу, в якій виступив захисником трудового класу. Слуцький своєю прихильністю до праксеологічних засад економіки став фундатором каталактики.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ: