Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект -ЕЕД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
2.35 Mб
Скачать

Етапи становлення і розвитку феодалізму:

Раннє середньовіччя (5-10 ст. н.е.) - концентрація землі у вищих станах суспільства, формування васалітету90.

Зріле середньовіччя (11-15 ст.) - панування доменіальної системи господарювання91, сформувалась феодальна ієрархія, подальший розвиток ремесла і торгівлі.

Пізнє середньовіччя (16-18 ст.) – розклад доменіальної системи господарювання, звільнення селян, зародження ринкового господарства та технічний розвиток епохи Ренесансу (вітряний млин, доменна піч, артилерія, книгодрук тощо).

Феодалізм характеризується перш за все пануванням феодальної (приватно-олігархічної) власності на землю, яка концентрувалась в руках обмеженого кола осіб (верхівки ієрархії: сеньйорів, воїнів, служителів церкви). Протягом Середньовіччя феодальна власність крупних і мілких землевласників, а також церкви продовжувала розширюватись і укріплюватись.

Головним ресурсом, що домінував у виробництві продукції та накопичення багатства була земля. Великі землевласники намагаючись збільшувати свої статки всілякими методами ставили дрібних землевласників (селян) у залежне становище (закріпачували).

Вже в X ст. від феодалів залежало право користування сервітутами (пасовиськами, лісами, озерами, річками), в тому числі розчистка необробленої землі і заснування нових сіл. Засновуючи ці села, феодали заселяли їх залежними селянами і забороняли окружному населенню користуватись общинними угіддями. Вільні селяни, які володіли на спадковому праві земельними ділянками і питома вага яких на початку ХІ століття була ще досить великою, ставились таким чином в безвихідне положення. Розорені в результаті заборони користуватись общинними угіддями селяни попадали в залежність (особисту, судову, адміністративну, поземельну, військово-політичну) від феодалів. Важливу роль в розоренні и закріпаченні селян відігравали також прямі захвати їхніх земель феодалами і насильницьке закріпачення.

Основні риси феодальної економіки:

- Васальні відносини та ієрархічна структура суспільно-економічного буття92.

- Імунітет.93

- Різноманітність форм економічної залежності від феодалів (землевласників).

- Феодальна рента.

- Основні форми господарської організації: феодальна вотчина (сеньйорія, вілла, феодальна садиба), індивідуальне селянське господарство, ремісничий цех, торгова гільдія.

- Традиційна (аграрно-реміснича) економіка94.

Імунітет - в середньовічній Європі привілеї крупних землевласників, що полягали у володінні правами політичної влади над населенням феоду. Імунітет оформлювався королівськими пожалуваннями, які передавали магнатам права на судочинство, отримання податків та інших зборів, здійснення військово-адміністративних функцій в межах їх володінь, забороняли доступ на імунну територію державним посадовим особам.

Специфіка феодальних відносин в різних країнах впливала на характер імунітету. Так, в Германії під час правління Саксонської династії (10-11 ст.), розвиток імунітету призводив в ряді випадків до утворення компактних імунних володінь, що мало велике значення в оформленні територіальних князівств.

Імунітет відіграв велику роль в розвитку феодальної власності. Реалізуючи надані їм права, феодали підкоряли своїй владі селян, які ще зберігали свободу. Привласнюючи податки та інші збори (раніше державного значення), імунні феодали збільшували обсяги феодальної експлуатації. Таким чином, імунітет, як атрибут крупної феодальної землевласності, став важливим фактором в процесі формування системи позаекономічного примусу95. В процесі політичної централізації інститут імунітету приходить в занепад.