2. Утворення та розвиток єес

Початок західноєвропейської інтеграції заклав підписаний ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами і Люксембургом в 1951 році (вступив в силу в 1953 році) Паризькій договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС). В 1957 році ними ж був підписаний Римський договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС), що вступив в силу в 1958 році. В цьому ж році ще одним Римським договором утверджувалось Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом).

Договором про Європейський Союз (Маастрихтський договір), підписаним в лютому 1992 року і вступивши в силу з листопада 1993 р., ЄОВГ, ЄЕС, ЕВРАТОМ було об’єднано в єдине ціле і утверджувалась сучасна назва - Європейський Союз.

Європейський Союз, який з 2007 року об’єднує економіку 27 країн із загальним населенням у півмільярда осіб і є найбільшим єдиним ринком світу - являється дуже складним механізмом і безмежно нестандартною формою міждержавного об’єднання (див. табл. 1).

Причини виникнення ЄС:

- У Німеччині стрімко зросла потреба у стійких зовнішніх ринках в умовах післявоєнного кон’юнктурного підйому.

- У Франції гостро стояла проблема збуту сільськогосподарських «надлишків», оскільки перехід до машинної стадії виробництва в с/г обумовив різке зростання виробництва при падінні рівня доходів сільгоспвиробників. Країна намагалась перекласти витрати державного бюджету на «комунітарний» орган, а «надлишки» перетворити в загальноєвропейські.

- В Італії гостро постала регіональна проблема: рівень життя, зайнятості і економічного зростання різко коливався по окремих районах. В замкненому угрупуванні країна розраховувала забезпечити конкурентні можливості для своєї промисловості, а також послабити демографічний тиск і безробіття за рахунок міграції «надлишкової» робочої сили.

- В Нідерландах відчувалась потреба в аграрних ринках, яку країна намагалась вирішити, перетворившись в «європейські ворота», «перевалочний пункт» європейської торгівлі.

Таблиця 1

Етапи розвитку європейської інтеграції

Етап	Період	Форма	Країни	Характерні риси
І	1958-1968	Зона вільної торгівлі	Франція, ФРГ, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург	Між учасниками інтеграції були відмінені мито і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, проте кожна країна зберігала свій національний митний тариф по відношенню до третіх країн. Почалась координація внутрішньої економічної політики (перш за все в с/г галузі)
ІІ	1968-1986	Митний союз	в 1973 році вступили В.Британія, Данія, Ірландія; в 1981 – Греція; в 1986 увійшли Португалія, Іспанія	Введено єдині митні тарифи для третіх країн, встановивши рівень ставок єдиного митного тарифу по кожній товарній позиції як середнє арифметичне національних ставок. Почала діяти Європейська валютна система (з 1979)
ІІІ	1987-1992	Загальний ринок		Простір без внутрішніх кордонів, в якому забезпечено вільний рух товарів, послуг, капіталів і громадянських осіб. Ліквідовано митні пости і паспортний контроль, уніфіковано технічні стандарти і системи оподаткування, проведено взаємне визнання освітніх сертифікатів
ІV	1993 – до нині	Економічний союз	в 1995 р. увійшли Австрія,Фінляндія, Швеція; у 2004 – Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Словаччина, Мальта, Польща, Словенія, Угорщина, Чехія; у 2007 – Болгарія, Румунія	Координація і уніфікація внутрішньо-економічної політики країн-учасниць. Введення в 1999 році єдиного візового режиму (Шенгенська конвенція). Перехід на єдину валюту (з 2002) – нині у Єврозоні, тобто європейському валютному союзі перебуває 16 країн-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Германія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція).

- Бельгія і Люксембург намагались послабити згубний вплив структурної перебудови «старих» галузей - вугільної, металопрокатної тощо.

Мета ЄС - Створення економічного (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), валютного (валюта EСU (1979-1998 рр., валюта Євро – з 1999 року в якості безготівкових розрахунків, а вже з 2002 року – було введено у готівковий обіг) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.