2. Середньовічне місто та торгівля.

В період Середньовіччя (Х століття) відбулась швидка урбанізація⁹⁹. Причини урбанізації:

- розвиток технічного прогресу;

- розвиток сільського господарства (вивільнилась частина населення для занять ремеслом);

- демографічний ріст населення;

- розвиток торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин.

Середньовічні міста виникали біля стін великих замків феодалів, монастирів, де населення шукало захисту, адже це був період політичної нестабільності, хрестових походів, а також поблизу торгових шляхів.

Спочатку влада в містах належала королям, феодалам та іншій верхівці, які вели судочинство, встановлювали розмір та порядок оподаткування, митні збори, дні торгу, шляхи проходження сухопутних та морських торгових караванів.

В 10-13 ст. із зникненням зовнішньої загрози та ростом економічної незалежності населення в Західній Європі, розпочинаються комунальні революції¹⁰⁰, в результаті яких міські жителі отримали повну чи часткову незалежність та самоврядування.

В 13 ст. першим містом, що дістало право на самоврядування, стало німецьке місто Магдебург, в якому було сформовано комплекс правових законів для органів міського самоврядування (магістрату), так зване міське право, доцільність якого визнали німецькі королі, ознайомившись з подібним устроєм італійських міст в період хрестових походів 11-13 ст.

Магдебурзьке право встановлювало порядок обрання та функції магістрату, а також норми кримінального і цивільного права та правила судочинства; визначало право міщан на збір податків та встановлення ставок оподаткування, порядок діяльності торгових об’єднань та ремісничих цехів. Згідно нового права населення міста отримало можливість організації міського суду – формування лави присяжних.

Магістрат обирався мешканцями міста і складався з:

- Муніципалітету, до складу якого включались бургомістр (або мер) і рада, що займалась адміністративними, законодавчими, оборонними, економічними справами.

- Судівництва, що складалось з війта і присяжних суддів. Війт володів судово-адміністративною владою і назначався феодалом, однак він був зобов’язаний здійснювати суд разом із присяжними з міщан, так званими лавниками. Суд по важливим кримінальним справам залишався в руках феодала.

Феодалу населення міста платило строго регламентований грошовий оброк і відбувало деякі повинності. На його користь йшло і торгове мито. Крім того, міщани платили десятину на користь церкви.

Магдебурзьке право поширилось майже на всю Європу і втратило своє значення в 19 ст.

З розвитком міст відбувається поширення ремісничої та торгівельної діяльності.

Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація, тобто об’єднання міських ремісників однієї чи кількох професій у цехи.

Причини створення цехів:

- захист від феодальних нападів;

- підвищення якості продукції, за рахунок концентрації професійних навичок, забезпечувало створення більш конкурентного товару, ніж у сільських робітників;

- відстоювання економічних інтересів, зокрема, отримання монопольного права у влади на виробництво і збут продукції у межах міста чи округу, так званий цеховий примус (як дієва форма антиконкуренції).

Структура цеху, відповідно до середньовічного устрою, мала власну ієрархію: учні - підмайстри – майстри молодші – майстри старші – керуючий цехом – цехмістер (керуючий кількома цехами).

В середні віки технічні винаходи залишалися унікальними взірцями: запровадження техніки наштовхувалось на протидію цехових ремісників, які боялись втратити роботу, а тому, винахідники з остраху залишитись без доходу від використання своїх відкриттів, всіляко їх приховували і часто уносили їх тайну з собою в могилу.

Феодальна регламентація для технічних нововведень створювала не стимули, а контрстимули: переслідування, казні та всілякі репресії проти винахідників.

Внаслідок розвитку сільського господарства, ремесла та урбанізації зросла роль торгівлі. Розпочалась конкурентна боротьба західноєвропейських міст за морські шляхи, оскільки сухопутні були значно ризикованіше через феодальні обмеження та високі мита, відсутність доріг та розбійницькі напади.

Основні типи середньовічної торгівлі:

- Левантійська торгівля – торгівля предметами розкоші (прянощі, чай, шовк, килими, ліки тощо), які завозили з Леванту¹⁰¹ - тут норма прибутку сягала 40 %.

- Ганзейська торгівля – це торгівля країн Балтійського та Північного морів предметами повсякденного вжитку – тут норма торгового прибутку сягала 8 %.

Виникають різноманітні форми об’єднань торговців:

- Ганза (1241-1669 рр.) – торговий і політичний союз (з нім. Hanse - союз) міст Балтійського та Північного морів, утворений німецькими містами Любеком і Гамбургом. Ганзі належала торгова гегемонія майже по всій Європі. Торговці Ганзи мали значні привілеї, зокрема охорону від феодалів, піратів, місцевої влади, ярмарковий імунітет, недоторканість.

- Гільдія – об’єднання торгівців одного міста.

- Конвой – об’єднання, що надає охоронний супровід вантажу.

- Ярмарок¹⁰² – щорічні торги.

Набувають стрімкого розвитку кредитно-грошові операції, значну роль в цьому процесі відіграють італійські міста (Генуя, Флоренція, Венеція), де було швидким нагромадження торговельного і лихварського капіталу, зокрема:

- В 11 ст. утворився перший банк¹⁰³ «Сан Джорджо» (м. Генуя, Італія), який здійснював обмін різних монетних систем, що постійно знецінювались¹⁰⁴, зберігання заощаджень громадян за визначену грошову винагороду.

- В 13 ст. широкого поширення набули вексельні операції¹⁰⁵, які знижували ризик втрати грошей торгівцями при подоланні великих торгівельних шляхів ¹⁰⁶. Інститут векселів виник в Італії, а тому багато термінів, пов’язаних з векселями (наприклад, індосамент¹⁰⁷, аваль¹⁰⁸), мають італійське походження. Перші векселі активно надавалися лихварями торгівцям при обміні валют. Так, торгівці, отримавши вексель в обмін на суму, скориговану відносно валюти певної країни, могли її отримати по приїзду на основі пред’явлення векселя у відповідній міняльній лавці. Збільшення обсягів вексельних операцій призвело до того, що вже у 1569 році в італійському місті Болонья було прийнято перший Вексельний статут.

- У 14 ст. Флоренція стає міжнародним банківським центром з банкірськими домами Медичі та Барді, сотнями лихварських контор, де, крім іншого, надаються позики і королям.

- В 15 ст. в італійських містах, а вперше у м. Генуя, на торгових площах виникають ряди грошового ринку з місцями для столів банкірів, лихварів і торгівців. Там виникли і стаціонарні вексельні біржі¹⁰⁹. Були і переїзні грошові ринки «Безансон» (на честь французького міста Безансон) як прототипи міжнародних фондових бірж, де встановлювався курс грошей, укладались фінансові угоди по обміну валют, вексельним операціям. Вексельні ярмарки «Безансон», як правило, збиралися 4 рази на рік в одному з європейських міст, переважно італійських, куди з’їжджалося кілька десятків банкірів та лихварів, що проводили взаєморозрахунки по векселях (розрахунково-клірингові операції), здійснювали їх продаж та перепродаж.

- В середині 15 ст. утворились ломбарди в італійській провінції Ломбардія – заклади надання позик під заставу майна.

Висновки: Феодальна економіка відіграє помітну і значну роль у розвитку сучасної цивілізації, зокрема в цей період з’явились: міста, цехи та торгівля на дальні відстані (Ганзейська, Левантійська); технічні досягнення епохи ренесансу (печатний верстат Йогана Гуттенберга, теорія геоцентричної системи світу Галілео Галілея, мікроскоп Петра Левенгука, астролябія, барометр, вогнепальна зброя тощо), грошові відносини опановують всю Європу, міські жителі отримали права самоврядування.