Рекламні паузи

В обов’язки диктора може входити читання рекламних оголошень. Журналісти і редактори повинні вписувати їх у випуск. Оскільки рекламні оголошення оплачуються, краще будувати навколо них весь випуск, розбиваючи його за допомогою цих рекламних пауз.

На великих телерадіокомпаніях реклама може зачитуватися за секунду до сюжетів. Журналіст повинен написати новинний блок, який закінчуватиметься тією самою секундою. Місцеві станції можуть проявляти більшу гнучкість. Зазвичай розміщення реклами залежить від формату програми, але журналіст може посувати її на п’ять — десять секунд для того, щоб звільнити місце для сюжету.

КАКС ставлять рекламу в кінці першого сюжету випуску. Головна історія Ларрі Кларка про важкі хмари триває 45 секунд. Не буде істотної різниці, якщо вона триватиме на п’ять секунд менше чи більше, якщо до неї додадуть трохи реклами, і якщо це впишеться у тривалість всієї програми.

Рекламні оголошення на радіо зазвичай бувають двох видів — на 30 секунд та на одну хвилину. Журналістам лише треба залишити місце для якогось варіанта.

Ексклюзиви

Американські бойскаути подали позов проти виробника спортивного одягу «Popsicles Playwear Limited». Вони вимагають, щоб компанія припинила випуск дитячого одягу із написом скаутського гасла «Будь готовий».

Білл Дейл, ABC

Це ексклюзив — незвичайна історія, яку використовують для завершення випуску. Багато станцій полюбляють залишати слухачів якщо не з посмішкою, то принаймні здивованими:

Жителька Клівленда протягом п’яти років зберігала у шафі прах свого чоловіка, чекаючи, поки судноплавна компанія Клівленда виконає свою обіцянку розвіяти його над озером Ері. Фірма відтягувала із виконанням обіцянки через громадську думку і федеральну програму із захисту довкілля. Однак представники компанії сказали, що вони виконають обіцянку в тому випадку, якщо жінка отримає дозвіл від уряду. На що остання відповіла: «Якщо люди можуть кидати в озеро пляшки від пива та пачки від цигарок, то чому не можна викинути туди прах мого чоловіка?»

Дон Бадд, Mutual

Свіжа історія про чиюсь долю також є вдалим рішенням для завершення випуску:

Шість років тому Ларрі Коксу із Сан-Дієго відмовили у вступі до морського училища через те, що він сліпий. Але Кокс був рішуче налаштований навчитися мореплавству так само, як він колись підкорив водні лижі. Зараз він досяг своєї мети — взяв участь у регаті у Сан-Дієго. Інструктор керував його рухами із берега за допомогою рації. Кокс жартує, що для нього найскладніше у мореплавстві — знайти дорогу до свого човна.

KNX, Лос-Анджелес

Більшість журналістів збирають цікаві й незвичайні історії з інформаційних розсилок та власних матеріалів станції, які згодом можна використати як сенсаційний сюжет:

Роджер Сміт із Каліфорнії розшукує непроханого гостя... і дуже вправного господаря. Цей чоловік заліз у його будинок, розбивши вікно. Втім, він нічого не взяв і навіть застелив ліжко, яке господар вранці не встиг прибрати.

Джил Фокс, ABC

Не всі випуски закінчуються у такий спосіб. Деякі редактори уникають подібних сюжетів наприкінці випуску, оскільки такий прийом вже, по суті, став кліше. Незвичайні історії можна вставляти у будь-які місця інформаційного випуску, але оскільки вони зазвичай не є надто важливими, кінець випуску — найбільш логічне місце для них. Крім того, наприкінці випуску вони допомагають забезпечити зв’язок новинного випуску з рештою розважальних програм станції. Безпосередній перехід від стихійного лиха до пісень може звучати досить дивно.

Чи казали ви коли-небудь собі «Я такий голодний, що можу з’їсти тарілку»? Тепер ви можете це зробити. Тайська компанія презентувала перший у світі їстівний посуд виготовлений із вівсяного борошна. Тарілки і чашки мають блискучу поверхню, що робить їх досить схожими на порцеляну. Але якщо ви наллєте у них окроп, за кілька годин вони перетворяться на кашу. Якщо ми колись настільки зголодніємо, то розповімо, які вони на смак.

Пітер Дженнінґс, ABC