Прямий ефір

За допомогою телефонної лінії чи спеціального радіо можна вийти в прямий ефір і розповідати гарячу новину наживо.

Мабуть, найвідомішим за останні роки живим репортажем на телебаченні був репортаж з перших бойових дій у Перській затоці:

Щось відбувається надворі. Небо над Багдадом вкрите своєрідною ілюмінацією. Ми бачимо яскраві спалахи по всьому горизонту. Я ще там не був, але здається, ніби перебуваєш у самісінькому пеклі.

Бернард Шоу, CNN

Звісно, прямі репортажі є найбільш захопливими. Слухачі люблять живі включення, оскільки вони є драматичними, оскільки вони переносять їх на місце подій саме тоді, коли ці події відбуваються. Режисерам вони подобаються через те, що їх люблять слухачі, проте репортери не поділяють їхнього захвату. Живий репортаж підвищує тиск на журналіста і відбирає у нього його головний інструмент — написання тексту.

Зазвичай репортери мають можливість написати текст прямого репортажу попередньо або хоча б записати основні тези, але іноді їм доводиться виходити в ефір зовсім непідготовленими. Навіть для професіоналів, які вже добре натренувалися у підборі правильних слів, цей досвід не досить приємний. Ось кілька підказок для ведення живого репортажу:

1. Підготуйтесь. «Наскільки це можливо, я намагаюся попередньо написати текст репортажу, оскільки тоді я можу помітити свої помилки, — каже Мітч Діб з WCBS. — Якщо я іноді лінуюся і не готуюся, я виявляю помилку вже після того, як я її вимовлю в ефірі». Тож перше правило живого репортажу — намагайтеся написати на папері стільки тексту, скільки можливо. Записування пунктів, які треба проговорити, є дуже важливим. Занотовування речень допомагає зосередити думки, навіть якщо можливості прочитати ці речення немає. Крім того, репортер може підготуватися, повторюючи текст репортажу. Звісно, незалежно від того, живий репортаж чи записаний, він буде тим кращий, чим більше інформації збере репортер.

2. Будьте оперативними. Звісно, можна почати все з початку, але цінність живого репортажу полягає саме у швидкому розвитку — приїзд додаткових поліцейських загонів, терористи підглядають крізь вікно, будинок все ще горить. Теперішній час має домінувати. Навіть якщо деякі деталі не матимуть надто великого значення, той факт, що щось відбувається саме в цей момент, говорить сам за себе, і саме це приваблює слухачів. Репортери повинні бути готовими переключитися посередині речення на вагоміші речі, якщо виникне така потреба. Діб пропонує такий приклад: «...потім вогонь перекинувся на дві сусідні будівлі... ПРОСТО ЗАРАЗ ПОЛУМ’Я ВИРИВАЄТЬСЯ З ВІКОН!»

3. Будьте красномовними. «Головне завдання живого репортажу, — каже колишній редактор новин лос-анджелеської станції KLOS Девід Хеллер, — давати яскраву картину того, що відбувається. Прості факти не настільки важливі, як опис події». У зв’язку з цим варто пригадати інший тип репортажу — «розер» (див.: Розділ 9. Аудіоматеріали). Живий репортаж використовує ті ж засоби, що і «розер» — образи, звуки, запахи, першу особу. Репортери у цьому випадку виступають у ролі розвідників, що передають дані з місця.

4. Зберігайте спокій. Чудово, коли у голосі репортера відчувається нотки хвилювання, але його треба заспокоювати. Вимушені імпровізації з мікрофоном у прямому ефірі роблять репортерів уразливими до всіх видів помилок. Спокій і концентрація необхідні для того, щоб захиститися від домислів, зайвих прикрас і сентиментальності. Репортери не повинні захоплюватися подібно до учасників подій, вони є спостерігачами, які лише розповідають про те, що бачать, і про що вони дізналися.

Роблячи живий репортаж, репортери мають бути готовими відповісти на запитання, які може поставити ведучий зі студії. Якщо станція використовує такий вид зв’язку, репортер може сам запропонувати можливі запитання наперед.

І на завершення ще одна порада щодо живого репортажу від Війта Сміта з WJVM (Іллінойс): «Намагайтеся опинитися на місці перед тим, як розпочнеться пожежа».