Відеоджерела новин

Телевізійні новини потребують картинку — рухливу картинку, відео. Головні телевізійні корпорації — ABC, CBS, NBC, CNN і Fox — постачають свої філіали відеоматеріалами, подібними до аудіоматеріалів, які отримують філіали радіостанцій — один чи кілька разів на день. Крім того, телевізійні станції можуть окремо передплатити спеціальний відеосервіс, такий як Ассошіейтед Пресс Television News (APTN), який надає своїм клієнтам відеоматеріали новин. Він має 84 новинних бюро і відеобібліотеку із 365 тисячами сюжетів. Приклад того, як користуватися таким сервісом, наводиться у Розділі 17 «Телевізійні новини».

Поліцейське радіо

Поліцейські повинні спілкуватися один з одним, іноді перебуваючи на великій відстані, часто поспішаючи. Вони використовують спеціальне радіо, яке цілком дозволяється слухати громадянам. Багато радіо- і телевізійних станцій підслуховують перемовини поліцейських і пожежників — таким чином вони дізнаються про головні події так само швидко, як і поліція.

Якби поліцейські вели свої переговори по сотовому телефону, це було б не на руку журналістам, оскільки підслуховувати телефонні розмови протизаконно. Однак, на щастя, більшість поліцейських відділень все ще користуються радіо, яке зазвичай швидше і легше використовувати для передачі інформації про потенційні місця злочинів — інформацію, яку репортери прагнуть почути.

Інші радіочастоти, хоча і використовуються не так часто, також можуть бути добрими джерелами. Телерадіокомпанії роблять все для того, аби, наприклад, стежити за розмовами секретної служби президента. Деякі станції прослуховують повідомлення міських станцій про інформацію на дорогах.

В околицях Бостона розташовано 73 міста, тож відстежувати розмови кожного поліцейського департаменту було б неможливо. Натомість WRKO використовує радіо зі сканерами, які простежують усі канали і зупиняються на тих, де відбувається розмова. Одне таке радіо на WRKO одночасно стежить за 50 поліцейськими каналами; інше налаштоване на частоту пожежників і аеропортів. Краєм вуха співробітники інформаційної служби WRKO відстежують у цих переговорах ключові слова, такі як «убивство» чи спеціальні кодові номери.

Під час розмов по радіо поліцейські шифрують різні події спеціальними номерними кодами, які позначають різні рівні серйозності. Знаючи ці коди, журналіст може швидко, майже підсвідомо, виділити важливу інформацію серед ефіру поліцейського радіо.

Код 10 використовується багатьма поліцейськими департаментами, хоча його значення — 10-4, 10-30, 10-49 — може відрізнятися залежно від міста. «У Х’юстоні 10-40 означає пожежу четвертого рівня, — пояснює Стів Рамсі з KWCH-TV з Вічіти. — В Оклахомі 10-40 означає пожежу на вулиці». Журналісти, які прослуховують розмови нью-йоркських поліцейських, не звернуть особливої уваги на код 10-63, який означає, що офіцер збирається піти поїсти. Але якщо вони почують 10-70, код для термінової мобілізації 56 поліцейських офіцерів, — на місце події негайно вирушить репортер.

Одного сонячного вересневого ранку Майк Шиган, репортер WNYW-TV з Нью-Йорка, слухав поліцейську радіохвилю, аж раптом почув кілька криків про допомогу і код 10-13. Це означало, що полісмен у біді. Через кілька секунд диспетчер по тій самій хвилі повідомив, що у Всесвітній торговий центр врізався літак. Шиган і оператор негайно вскочили у машину і помчали до центру. Насправді у біді опинилися тисячі людей¹⁵.

У більших містах поліцейські та пожежні відділки можуть розсилати новинним організаціям ньюз-релізи електронною поштою. Деякі агенції розміщують скорочені репортажі про інциденти на своїх веб-сайтах:

ГОЛОВНА ВУЛИЦЯ	ПЕРЕСІЧНА ВУЛИЦЯ	КООРДИНАТИ	ЧАС	ТИП ПОДІЇ	РІВЕНЬ НЕБЕЗПЕКИ
Шарп	Ломбарді-стрит	534В	10:32	Пожежа в будинку	1

«Рівень небезпеки 1» означає, що на місце події виїхала одна пожежна машина. Такої інформації на сайті може вистачити на сюжет хронометражем до хвилини, але випускати його в ефір було б серйозною помилкою. Маючи справу з поліцейським і пожежним радіо чи веб-сайтом, слід пам’ятати, що вони дають лише попередню інформацію, яка не ґрунтується на фактах. Персонал відділу новин може також передплатити послугу розсилки пейджингових повідомлень про інциденти, що трапляються в місті. Редактор новин KHWB із Х’юстона Мейсон Тернер не шкодує грошей на такий сервіс, оскільки хоче бути впевненим, що не пропускає ніякої потенційної історії: «Кілька разів це мене рятувало». Інформація, яку надсилають такі служби, має вигляд пейджингового повідомлення:

Х’юстон SHTSTB

Southlawn/Scott

Координати:533Q Постріли

Х’юстон — це місто; «SHTSTB» — абревіатура, що позначає постріли чи ножове поранення. Другий рядок позначає перехрестя вулиць, а останній — номер будинку, де відбулася подія; слово «постріли» відповідає на запитання, були це постріли чи ножове поранення.

Якщо хтось повідомить поліцію Сент-Луїса про те, що в арку Міських воріт врізався літак, то на розслідування туди вишлють спеціальну машину. Радіо- чи телевізійний канал, який почув наказ патрульній машині вирушити на місце події, видасть в ефір повідомлення про літак, який врізався в арку Міських воріт, і це виглядатиме безглуздо, якщо з’ясується, що «літаком» виявився великий повітряний змій.

Поліцейське радіо і телетайп містять чутки, а не факти. Перш ніж видати в ефір інформацію, отриману через поліцейське радіо, або по телефону, чи навіть від когось особисто, журналісти повинні завжди її перевіряти. Крім того, слід пам’ятати, що Федеральна комісія зв’язку США забороняє ретрансляцію записів, зроблених з радіо поліцейських, пожежників, Федерального авіаційного агентства США чи міських транспортних служб.