Аматорська відеозйомка

Колись телевізійним новинам було складно знайти відеокадри вогню, що виривається з вікон будинку, чи торнадо, що руйнує місто, або ж відеозапису того, як поліцейські б’ють когось під час арешту. Знімальній групі треба було опинитися поблизу місця події. Люди, що жили по сусідству, ніколи не мали такої проблеми. Вони просто виходили зі своїх будинків чи виглядали з вікон і дивилися, що відбувається. Тепер багато хто з них має вдома відеокамеру і знімає все, що побачить, а потім пропонує свій матеріал місцевим телекомпаніям.

Чи вдалою є ідея використання аматорського відео? Режисер новин WBRC-TV з Алабами Елберт Такер каже, що він у таких випадках ставить собі три запитання: «Чи варто це висвітлювати у новинах? Чи це цікаво? Чи це якісно виглядатиме в ефірі?» Автори аматорського відео також мають свої запитання: «Чи ви заплатите за це? Чи воно вам взагалі потрібно?» На ці два запитання керівництво кожної станції відповідає по-різному, залежно від своєї внутрішньої політики. Але режисер новин Джо Ровітто з WTAE-TV із Пітсбурґа розповідає, що його репортери вже виробили у собі звичку: опинившись на місці події, розпитувати у людей навколо, чи не має хтось із них аматорського відео події.

Деякі найбільш драматичні і промовисті кадри трагедії 11 вересня, зокрема момент, коли літаки врізаються у Всесвітній торговий центр, були зняті не телевізійниками. Вони того ж дня були викуплені за багато тисяч доларів телекомпаніями.

Якщо ви все-таки використовуєте у сюжеті аматорське відео, про це треба вказати. Часто це робиться за допомогою титра. Також це можна зробити у тексті: «...що було знято сусідом на відеокамеру...» Така ремарка пояснює, чому картинка розфокусована і так сильно «трясеться» (більшість людей не використовує штатив), а також чому зображення менш контрастне (домашні VHS камери дають зображення у 400 ліній, тоді як телевізійні камери знімають у 525 ліній). Хоча у хаосі 11 вересня не всі дотримувалися таких чітких правил ідентифікації відео.

Деякі медіа-винахідники вже почали пропонувати зняте ними домашнє відео у комплекті із прес-релізом, що пояснює історію (див.: Розділ 7. Джерела). Режисер новин WANE-TV з Індіани Роджер Болл розповідає про групу місцевих жителів, які хотіли поскаржитися на те, що залізничний шлагбаум опускається надто повільно, і запропонували каналу відеозапис шлагбауму в дії. Цей запис викликав нове запитання: чи надійне це відео? Якщо навіть ніхто не зменшував швидкості відеозйомки на камері, може, в цей час поза кадром відбувалися ремонтні роботи, і камера зняла саме ту швидкість руху шлагбаума, яка була потрібна оператору? Це, безсумнівно, може бути справа, коли ви зможете визначити сумнівність вашого джерела, але в іншому випадку може знадобитися відрядити на місце знімальну групу і перевірити все самостійно.

Підсумки

Балакучі голови, графіка, відеозйомка, можливо, навіть знімальна група — все це речі, які з’являються на екрані впродовж телевізійного випуску новин. Коли ці типи зображення і слова, які їх доповнюють, вдало підібрані, телебачення доносить новину і до очей, і до вух аудиторії. Це — могутній інструмент.