Скорочення

Завдання на скорочення: що означають ці букви?

уч.	прог.
проф.	річ.
мм	гр.
ГП

Якщо ви невпевнені бодай в одному з наведених скорочень (учні, професор, міліметр, грошова позика, програма, річковий, грецький), тоді вам слід запам’ятати правило, необхідне для більшості скорочень у новинних текстах: ніколи не використовуйте їх. Диктори не можуть дозволити собі невпевненість.

Журналісти мають писати слова так, як їх потрібно читати. Якщо йдеться про старшого лейтенанта, то треба писати старший лейтенант, а не ст. лейт-т. Якщо йдеться про Нью-Мехіко, то не слід писати Н.-М. Якщо диктору треба прочитати якусь абревіатуру, то її слід і надрукувати у вигляді абревіатури. Інколи, якщо скорочення є маловідомими, можна використати дефіс між літерами: р-н, Е-О-М, Ай-Бі-Ем, Бі-Бі-Сі тощо.

Добре відомі абревіатури, такі як НАТО, НАСА, ЮНІСЕФ чи ЮНЕСКО, не потребують ані розписування, ані дефісів.

Якщо в сюжеті часто згадується назва якоїсь організації, то подавати її в повному вигляді потрібно лише на початку тексту, а потім використовувати абревіатуру. Наприклад, Міністерство з надзвичайних ситуацій можна називати просто МНС.

Єдиним винятком з цього правила є англомовні скорочення, що використовуються для позначення осіб, — Mr., Ms., Mrs., Miss, Dr. Вони є добре відомими, тому не потребують роз’яснень. Хоча у наш час більшість відділів новин уникає цих ввічливих форм (докладніше про це див.: Розділ 4. Речення).

Правки

Незважаючи на робочий безлад, що зазвичай панує у відділі новин, там відбувається доволі делікатна робота. Усі тексти, що пишуться цими працівниками, мають бути зрозумілими настільки, щоб диктор (а почасти й кілька дикторів) легко і спокійно міг їх прочитати.

Найкращий спосіб виправити помилку — зробити це в комп’ютері. Але якщо текст сюжету вже надрукований, правити доведеться просто на аркуші. Робити це треба зрозуміло й охайно. Виправляючи текст радіо- чи телевізійних новин, не можна нічого викреслювати. Не можна також дописувати слова на полях чи малювати у тексті стрілки, аби міняти місцями його фрагменти. Під час ефіру диктор не матиме можливості шукати, куди показує стрілка і де розташоване пропущене слово.

Усі правки, які не вдалося зробити в комп’ютері, мають розміщуватися безпосередньо в тексті — для того щоб їх легко можна було побачити і прочитати. Вони мають бути зрозумілими й акуратними. Треба вносити правки якомога охайніше і чіткіше, уникаючи нерозбірливих знаків. Ви не почуєте, щоб диктор сказав в ефірі: «Я думаю, що тут написано...»

Є тільки чотири знаки, які можна використовувати для правок у текстах сюжетів:

Ставте розділові знаки безпосередньо поряд зі словами, до яких вони відносяться, це допоможе не загубити їх у тексті:

1. Викреслення. Закресліть слово або групу слів суцільною жирною чорною лінією — вона дасть зрозуміти, що все, що під нею, читати не потрібно:

Більшість журналістів використовують для позначення викресленого фрагменту додаткову дугу. Це допомагає привернути увагу диктора до правки.

2. Заміна. Для того щоб замінити слово, викресліть його, а зверху акуратно напишіть інше. Позначте вставлене слово двома лініями з боків, щоб диктору було легше зрозуміти, куди саме його треба вставити:

3. Вставки. Для того щоб додати одне або кілька слів, використовуйте символ, який якнайточніше вказуватиме місце, куди потрібно вставити слово:

4. Видалення великих фрагментів. Для того щоб позначити кінець рядка, закресліть зайві слова суцільною жирною лінією, а потім проведіть тонку лінію, яка позначить перехід від однієї частини тексту до іншої:

Усі ці знаки можна використовувати під час виправлення надрукованих текстів. Для того щоб замінити букву в слові, закресліть усе слово і напишіть зверху його правильний варіант. Ніколи не виправляйте букву безпосередньо у слові:

Для того щоб додати до тексту ціле речення, доведеться заново надрукувати всю сторінку. Не намагайтеся вставити пропущене речення між рядками і позначати його місце у тексті стрілочками.

«Уся ідея в тому, — пояснює колишній режисер WCHL Дейл Оффен із Західної Кароліни, — щоб диктор, опинившись перед мікрофоном із текстом, не почав затинатися». Оффен розповідає, що його журналісти уважно читають сюжети на екрані комп’ютера, потім роздруковують їх і ще роблять деякі правки, використовуючи потрібні символи і знаки. І насамкінець, якщо є час або якщо вони зробили надто багато виправлень, він просить їх виправити текст у комп’ютері й надрукувати його ще раз у чистовому варіанті.