Частина іі. Репортаж Розділ 7. Джерела

Найкращий спосіб висвітлити новину — це поїхати на місце події. Другий найкращий спосіб — покликати людей, які там були. Багато радіостанцій і телеканалів мають репортерів, які полюють за новинами, у різних частинах світу. Але репортер може одночасно висвітлювати лише одну історію, та й то лише ту, яка буде досяжною для його поля зору. Всі станції повинні мати працівників на телефоні для отримання інформації про ці недосяжні історії, однак навіть із телефоном кількість історій, які персонал станції здатен охопити, буде обмеженою. Більшість радіостанцій щогодини видають в ефір репортажі про півдесятка подій, що відбуваються по всьому світу. Більшість телевізійних каналів випускають новини не так часто, але включають у свої випуски ще більше історій. Як усі ці відділи новин отримують усю цю інформацію?

Деякі новини приходять поштою, деякі по телефону. Безперервний потік інформації про події дня надходить щохвилини. Інформацію готують інформаційні агентства, які передають її до відділів новин через супутник. Такі самі перегони аудіо- та відеосигналів дають змогу нам отримувати звук і зображення події. Таблоїди та інші публікації разом з Інтернет-ресурсами також допомагають інформаційникам. Крім того, за допомогою спеціальних приймачів журналісти можуть зв’язуватися з поліцейськими та пожежниками.

Разом із репортерами та їхніми контактами, про які йтиметься у наступних розділах, все це становить джерела теле- і радіоновин. Журналісти повинні знати, як працювати з ними.

Інформаційні агентства

Радіостанція штату Вісконсин WCOW має лише трьох репортерів. Жодного з них ніколи не відряджали ні до Вашингтона, ні до Тель-Авіва. Проте штат WCOW доповнюється більш ніж 3 тисячами працівників Ассошіейтед Пресс (Associated Press — АР), розкиданих по всій планеті. Передплативши розсилку АР, станція може використати роботу журналістів АР, які працюють у Вашингтоні, в Африці, у Європі, на Близькому Сході чи тих, які перебувають у столиці штату Медісон. Інформаційні агентства забезпечують інформацією газети, телеканали та радіостанції, такі як WCOW.

Без сумніву, такі інформаційні служби є одним із наймогутніших інструментів у виробництві новин. Коли прес-конференція президента закінчилася, Хелен Томас, яка протягом 30 років була кореспондентом United Press International (UPI) у Білому домі, могла б сказати: «Дякуємо вам, містере президенте» і кинутися до найближчого телефону, щоб розповісти свою історію. Незабаром вона стала б доступною тисячам клієнтів UPI. Але UPI, так само як і АР, не стали чекати, поки Хелен Томас зателефонує для того, аби повідомити про цю подію. Інші репортери UPI стежили за телетрансляцією прес-конференції та писали сюжет на основі попередніх запитань. Таким чином станції зможуть випустити сюжет про прес-конференцію навіть до її завершення. Новини інформаційних агентств потрапляють безпосередньо до відділів новин через Інтернет, завдяки чому журналісти можуть використати у своїх сюжетах найсвіжіші факти.

Інформаційні агентства працюють оперативно. UPI і досі пишається тим, що на чотири хвилини випередила АР із повідомленням про постріли у президента Джона Кеннеді у Далласі. Ще UPI на чотири дні перегнала АР із повідомленням про завершення Першої світової війни. На жаль, ця інформація стала доступною і політикам з генералами, тож війна не закінчилася за чотири дні.

Крім того, інформаційні агентства всеохопні. Марк Твен якось зазначив: «Існує тільки дві сили, здатні освітити обидві земні півкулі: на небі — це сонце, а на землі — Ассошіейтед Пресс». АР мас репортерів у більш ніж 242 бюро по всьому світу і понад 147 у Сполучених Штатах. Наприклад, коли комуністи захоплювали Південний В’єтнам, АР висвітлювала цю подію за допомогою трьох працівників у Сайгоні, ще двох — поблизу демілітаризованої зони, двох — у Лаосі, двох — у Таїланді, чотирьох — на Філіппінах, трьох — на Гуамі, одного — на острові Уейк і двох — на борту авіаносця в Південно-Китайському морі.

Протягом багатьох років газети, справедливо вважаючи радіо небезпечним конкурентом у новинному бізнесі, намагалися перешкодити використанню станціями Ассошіейтед Пресс, але сьогодні станцій, які співпрацюють з АР, більше, ніж газет. Лише незначна кількість радіо- та телевізійних станцій можуть вижити хоча б без однієї розсилки інформагентств, яка наповнює їхні мережі новинами з регіону, країни та всього світу.

Лише три інформаційних агентства мають представництва по всій Америці і у світі. Одне з них, Рейтер, відоме передусім якістю зарубіжних новин. У великих відділах новин Рейтер можна використовувати в додаток до сервісу інших інформагентств. Більшість станцій головним чином покладаються на Ассошіейтед Пресс, інші й досі користуються послугами United Press International.

АР — старша (заснована у 1848 році), успішніша і більша за своїх конкурентів, але UPI обслуговує радіостанції довше (з 1935 — коли її було названо United Press). АР нині обслуговує близько 5 тисяч станцій, UPI — набагато менше. АР — кооператив, власником якого є її передплатники, a UP1 — приватна компанія, якій за останні роки довелося пережити серйозні фінансові труднощі.

Деякі великі станції досі користуються послугами обох агенцій — АР і UP1. Менші станції можуть дозволити собі тільки одну. Рішення про те, яку саме з них обрати, може залежати від кількості послуг, які пропонує те чи інше агентство, або ж вибір станції може залежати від її власних потреб, які залежать від формату. Скрутні роки, які довелося пережити UPI, послабили її позиції серед конкурентів.

Послуги інформаційних агентств із роками розширилися. У них з’явилися спеціальні пропозиції для задоволення специфічних потреб. Телевізійні та радіоінформаційні служби відчули користь багатьох із цих послуг, багато з яких користуються особливим попитом серед журналістів.