Стенд-апи

Стенд-апи можна порівняти із репортажем. У більшості відеосюжетів в один момент у кадрі з’являється репортер і розповідає про ситуацію, яка склалася на місці події. Ці репортажі перед камерою називають стенд-апами відповідно до положення репортера, що стоїть перед камерою (від англ. stand up).

Виправдання. Деякі режисери новин обожнюють стенд-апи: «Репортери на місцях подій є представниками каналу, — каже Джеф Вайлд, режисер новин KTLA із Лос-Анджелеса. — Ми вважаємо, що вони повинні бути в сюжеті». Джилз із WISH-TV погоджується: «Ми хочемо, щоб глядачі бачили наших репортерів. Ми хочемо, щоб вони показували себе». Інші не поділяють такого захоплення. На місці події можуть бути цікавіші речі для зйомки, ніж репортер. Крім того, у сюжеті можна розповісти про цікавіші речі, ніж ті, про які говорить репортер у стенд-апі. Загалом, ті, хто переглядає формат телевізійних новин, схиляються до думки, що стенд-апи, де репортери стоять і говорять щось звичне, не є особливо цікавими з візуального погляду. В деяких випадках їх взагалі вважають кліше, що лише даремно витрачають цінний час. Якщо ж їх все-таки потрібно використати, то треба робити це правильно. «Я завжди кажу своїм репортерам: наповнюйте свої стенд-апи змістом», — говорить Хоуленд з KCWY-TV. Більшість сюжетів на телеканалах містять хоча б один стенд-ап, та навіть якщо його використання є необхідним, репортери повинні намагатися наповнити його змістом. Щоб виправдати свою присутність, стенд-апи мають містити важливу інформацію. Вони не мусять витісняти інші цікавіші з візуального погляду кадри, а також самі мають бути цікавими наскільки це можливо.

Теми. Стенд-апи, так само як звукові репортажі, пишуть на місці події, без використання комп’ютерів чи інших пристроїв відділу новин. Репортери у більшості випадків проговорюють їх, дивлячись просто у камеру, тож їх доводиться запам’ятовувати. На відміну від стенд-апу, який записується на місці події, решта тексту пишеться вже у відділі новин, після повернення зі зйомки. Тож пишучи стенд-ап, треба тримати у голові текст ще ненаписаного сюжету.

Всі ці обмеження вимагають робити стенд-апи простими. Стенд-ап, у якому порушується надто багато тем, набагато складніше прив’язати до місця події, запам’ятати і підігнати під решту сюжету. Лише у виняткових випадках у стенд-апі варто порушувати більше однієї, а ще рідше — більше двох тем.

Ось стенд-ап, розташований наприкінці сюжету про демократів, що змагаються за посаду президента у Нью-Гемпширі:

Економічний спад у Нью-Гемпширі викликає політичні сподівання у демократів штату. Вони починають вірити, що будь-хто з їхніх кандидатів, навіть неперевірений, може скласти гідну конкуренцію президентові, який досі вважався непереможним. — Кукі Робертс, ABC News, Манчестер.

Так само як і в репортажі, цінність стенд-апу збільшується завдяки інформації, що вказує на значущість присутності репортера на місці події (див.: Розділ 9. Аудіоматеріали). Перша особа і власна думка у цьому допомагають. До речі, стенд-апи можна перезаписувати по кілька разів, поки вони не вийдуть правильними. Репортери також можуть спробувати записати кілька різних стенд-апів, кожен з яких буде присвячений іншій темі. Під час монтажу можна буде просто вибрати потрібну версію, яка найкраще пасуватиме до сюжету.

Модними є дотепні стенд-апи. Вони добре пасують до «щасливої розмови» — легкого іронізування, яке зараз широко використовується багатьма каналами. Втім, навіть якщо станція випускає мікс шоу-бізнесу і новин, репортери повинні намагатися надати своїм стенд-апам якогось значення, навіть якщо вони записуються у клітці з левом (таке вже колись було). Якщо більше нічого немає, розкажіть просто щось цікаве про левів. У стенд-апі не можна сказати багато, але якщо не сказати чогось, він буде зіпсований, незалежно від того, наскільки фотогенічним є репортер.

«Переконайтеся, що інформація, яку ви повідомляєте, є важливою, — радить Хоуленд. — Немає нічого гіршого, ніж стенд-ап ні про що, на кшталт: "Причини аварії з’ясовуються" Я бачила чимало зіпсованих стенд-апів».

Тривалість. Більшість стенд-апів короткі — від 10 до 20 секунд. У деяких випадках вони тривають довше, особливо у сюжетах, які потребують багато пояснень і не мають достатньо відеоматеріалу.

Фони. У стенд-апах використовуються різні типи кадрів «балакучих голів». Щоб зацікавити глядачів, репортери намагаються стояти перед чимось цікавим. На акціях протесту стенд-апи записують перед марширувальниками; на пожежі — перед будинком, що димить (тільки не надто близько); під час промови — на фоні аудиторії.

У стенд-апах часто використовується зум — починається з кадру репортера, а потім «від’їжджає» далі і показує розлючених демонстрантів поруч. Або ж починає із загального плану пограбованого магазину, а потім «наїздить» на репортера.

У пошуках цікавого місця репортери часто потрапляють у досить дивні місця. Один канадський репортер якось закінчив свій сюжет про вінд-серфінг, стоячи на одній із тих хитрих штукенцій. Назвавши своє ім’я, він зістрибнув у воду.

Необов’язково заходити так далеко, але режисерам не сподобається, якщо ви повернетеся із яскравого фестивалю зі стенд-апом, записаним на фоні стіни. Ще менше режисери поважають тих репортерів, які для запису стенд-апу повертаються до відділу новин. «Я цього не переношу, — каже Вальс з KTLA, — від стенд-апів у відділі новин я скаженію».

Початок. Іноді сюжети починаються зі стенд-апу — початку. Оскільки репортери зазвичай прагнуть розпочати сюжет кадром, що приверне увагу глядачів, а стенд-апи зазвичай виглядають трохи нудними, ними рідко розпочинають сюжети. Частіше їх використовують у сюжетах про економіку чи про політичні аналізи, які самі по собі не можуть супроводжуватися вдалим відеорядом, або ж для кримінальних сюжетів, відео для яких немає. Або ж репортер напише надзвичайно вдалий і влучний стенд-ап і захоче розпочати ним сюжет. Стенд-ап на початку також використовуються у прямих включеннях, щоб підкреслити, що репортер перебуває на місці події:

Це була дуже незручна ніч для репортерів, для авіакомпаній та пасажирів.

Приїхавши сюди, до аеропорту Ньюарк, ми побачили, що один із літаків

готується злетіти.

WCBS-TV, Нью-Йорк

Далі йде відеозапис і решта сюжету.

Переходи. Стенд-ап також можна використовувати посередині сюжету для переходу від однієї частини репортажу до іншої. Це не так легко зробити вдало і не так легко виправдати. Записати щось, що впишеться усередину сюжету, який ще не написаний, не так вже й легко. Крім того, є багато цікавіших кадрів, які можна використати посередині сюжету.

«Повинна бути поважна причина для використання стенд-апу посередині історії, — наполягає Свайцер. — По суті, ви використовуєте репортера для того, щоб він сказав щось таке, на що у вас немає відео. В сюжеті про те, як поліцейські ловлять злодія, ви не маєте кадрів того, як вони це роблять, тож ви можете використати репортера, який розповість, що злодія було впіймано на цьому місці». Свайцер пригадав ще один приклад перехідного стенд-апу, використання якого виправдане: «У сюжеті про розвиток авіабудівництва репортер ходив від одного літака до другого і розповідав про переваги нових технічних досягнень у будівництві літаків».

Переходи найкраще спрацьовують тоді, коли репортер щось демонструє. Ось приклад стенд-апу, в якому репортер говорить, відкриваючи двері на дах, з якого кинули цеглину, що вбила жінку:

Мешканці будинку кажуть, що єдиною проблемою є те, що на цей дах може зайти кожен, хто забажає. Двері сюди завжди відімкнені.

WNYW-TV, Нью-Йорк

Якщо ж вам доступні вдалі відеокадри події і нічого не потрібно демонструвати, важко знайти причину для використання перехідного стенд-апу, хіба що для самореклами знімальної групи. Втім, оскільки для запису стенд-апу не треба багато плівки, можна спробувати використати такий перехід у деяких сюжетах. Якщо він вписується і щось додає, його можна використати.

Закінчення. Місце, де найчастіше з’являється стенд-ап, — кінець сюжету. Він природно підводить до представлення репортера: «Крістіна Еменпур, CNN News, Ірак». Репортери повинні записувати одне чи два закінчення, одне з яких буде використане.

Щоб написати закінчення, що відповідатиме кінцю сюжету, репортер повинен використати ті самі прийоми, що й для резюме (див.: Розділ 6. Сюжети) чи для відводок (див.: Розділ 10. Написання текстів до аудіоматеріалів): інший факт, прогноз, протилежна точка зору, перефразування головної думки. З усього цього перші два пункти найпоширеніші і найлегше вписуються в сюжет. Інший факт (в кінці сюжету про чоловіка, що врятувався під час аварії маленького літака):

Сьогодні рятувальники нарешті знайшли уламки літака і тіла. А Норман Ольстер виписався з лікарні. Він каже, що більше ніколи не літатиме літаками. — Террі Дрінквотер, CBS News, Лос-Анджелес.

Стенд-ап-прогноз:

Пошуки радію триватимуть ще кілька днів. Робітникам цегляного заводу, що працювали біля радієвих відходів, доведеться пройти медичні тести. За словами одного з керівників, проблема залишатиметься тут ще довго. — Гаролд Доу, CBS News, Денвер.