Програми-інтерв’ю

Програми-інтерв’ю (ток-шоу) можуть заповнювати різні проміжки в ефірному часі. Багато станцій, які з тих чи інших причин не хочуть займатися виготовленням документальних програм, залишають громадську долю свого ефірного часу для півгодинного інтерв’ю щонеділі зранку з якимось місцевим чиновником. Усе більше станцій взагалі переходять на розмовний формат і повністю заповнюють свій ефір інтерв’ю (що час від часу переривається дзвінками слухачів) як з авторами книг, атлетами, відомими людьми і сексопатологами, так і з тими самими місцевими чиновниками.

Якщо тема обговорення несуттєва, а запитання досить прості, ток-шоу може мати незначну інформаційну цінність або ж не мати її взагалі. Але варто лише запросити гостя, який щойно написав книгу з повітряної розвідки, а не з аеромоделювання, чи запитати депутата міської ради про його голосування проти плану очищення міського водоканалу, а не про його плани ремонту фонтанів у приміщенні мерії, і програма може стати цікавою та актуальною.

Якщо ж метою є отримання новин — а не просто випробовування гостя чи заповнення паузи в ефірі, — буде краще, якщо гість буде суперечливим. (Як правило, начальники абортаріїв викликають більше зацікавлення, ніж лідери бойскаутів). Також інтерв’ю зовсім не обов’язково має бути гострим і заздалегідь підготовленим.

Підготовка

Як ви готуєтеся до інтерв’ю? «Я читав усе, що тільки потрапляло мені до рук», — каже Тед О’Браян, колишній ведучий ранкового ток-шоу на WRKO у Бостоні. Коли інтерв’ю відбувається у прямому ефірі, свою непідготовленість виправити неможливо. І навіть якщо вам вдасться обманути аудиторію, ви все одно не зможете приховати свою поверховість. О’Браян відшукав і вивчив усі можливі матеріали у газетах і журналах про потрібний йому предмет. І якщо гість щойно написав книгу, О’Браян обов’язково читав її.

Суть полягає в тому, щоб двоє поінформованих людей провели інформативну бесіду — навіть якщо роль одного із них полягає в тому, щоб просто виносити інформацію на розгляд ймовірно непоінформованих слухачів. «Я прихильник ґрунтовної підготовки», — каже Кеті Новак, яка багато років вела ток-шоу на WABS у Нью-Йорку.

Новак збирала інформацію за темами, які б вона хотіла обговорити одного разу в одній із своїх ранкових щотижневих програм. «Я ніколи не ввійду до студії, не подивившись на свого гостя і не сказавши: "Що ви робили весь цей час, що минув з нашої останньої зустрічі?"»

Багато ветеранів ток-шоу не готують запитання заздалегідь. Вони вважають, що заготовлені питання звучать в ефірі надто формально. (Скоріше за все, вони просто настільки звикли ставити запитання в ефірі, що просто не відчувають потреби у тому, щоб витрачати час на записування їх на папері). Втім, усі досвідчені інтерв’юери готуються до розмови заздалегідь, роблять необхідні нотатки, які можуть знадобитися під час самого інтерв’ю у студії. «Найгірше — це закінчити добре восьми- чи дев’ятихвилинне інтерв’ю і зрозуміти, що ти забув про головне запитання», — каже О’Браян. Нотатки допомагають підстрахувати перевантажений мозок, який намагається одночасно впорядкувати думки, запитання, відповіді на них і рекламні оголошення.

Новак розповідає, що вона завжди приїздила до студії WABS, маючи при собі записані питання, які вона хотіла б порушити. Початківцям і молодим журналістам обов’язково слід записувати свої запитання заздалегідь. Якщо все йде добре і чітко, може й не виникнути потреби користуватися цими записами. Але в будь-якому разі не варто ризикувати, аби не довелося похапцем вигадувати невдало сформульовані запитання. Краще підстрахуватися...

«Є блискучі люди, такі як Тед Коппел, який проводить інтерв’ю без жодної чернетки», — зазначає Річард Трелкелд, котрий багато років пропрацював на ABC. «Розумовий коефіцієнт Коппела близько 200». Решті з нас краще мати при собі папірець із підказками.

Журналісти повинні записати для себе ще одну річ: початок і кінець шоу, де має бути представлення гостя й опис теми, що обговорюватиметься.