Телефонні інтерв’ю

Головне, про що треба пам’ятати, беручи інтерв’ю по телефону, це безпека. Люди, з якими ви розмовляєте, мають бути попереджені, що те, що вони кажуть вам по телефону, може бути використано в ефірі. Винятком з цього правила можуть бути лише репортери станції, яких попереджати не треба, і люди, що дзвонять у прямий ефір, котрі й так знають, на що вони йдуть.

Міністр просить зменшити муніципальний податок; мер каже, що зараз це неможливо. Репортер Боб Парланте з бостонської станції WHDH телефонує голові міської ради, щоб почути його думку. Голова міської ради налаштований критично. Парланте каже йому, що його слова записуються, і починає запис, а потім отримує такий коментар по телефону:

Я думаю, мер намагається зберегти прибуток, який він отримує від податку, а наступного року, перш ніж іти на повторні вибори, він зменшить податок.

Звісно, це телефонне інтерв’ю має й іншу назву. Воно також є фактичним матеріалом. Крім того, телефонне інтерв’ю може бути опитуванням, яке проводиться по телефону.

Це найпростіший спосіб отримати звуковий матеріал для новинного випуску. Замість того, щоб бігати від однієї події до іншої, репортер може набрати телефонний номер й отримати коментарі з будь-якого місця. Звісно, це не може замінити репортаж із місця подій, але цим варто скористатися, коли терміново потрібні факти, а репортер не може залишити відділ новин.

Ось приклад телефонного репортажу: співробітник ABC, що працював у монтажній, отримав завдання дізнатися деякі факти про торнадо, що було зафіксовано того вечора поблизу Сент-Пола у Міннесоті. Перший дзвінок — у поліцію. Зайнято. Другий дзвінок — до місцевої пожежної частини. (Всі ці номери він дізнався в оператора довідкової служби). Зайнято. Ще кілька десятків дзвінків за цими ж самими й іншими номерами поліцейського відділку та пожежної частини. Зайнято, зайнято, зайнято... Тоді дзвінок до місцевої лікарні. Пішов виклик. «Доброго дня, можу я поговорити із відділенням швидкої допомоги?»

«Добрий день! Я з NBC Radio News. Чи є у вас хтось, хто бачив торнадо і хто може підійти до телефону?» Там був працівник місцевої крамниці, котрий і розповів драматичну історію про те, як йому, коли він почув попередження про торнадо, довелося бігати по магазину, щоб змусити покупців лягти на підлогу. Цей продавець, який потрапив до лікарні з численними ушкодженнями, також розповів, як в останню мить він вибіг із крамниці до маленького хлопчика, якого побачив біля дверей. Він схопив його, кинув на землю і накрив собою якраз перед тим, як налетів торнадо. Дитина залишилася цілою. Продавцеві порізало руку уламком скла. NBC провела чотири телефонні інтерв’ю, зателефонувавши ще до заправки, ще однієї крамниці і до ресторану, що був на тій території, й отримавши таким чином ще кілька свідчень від людей, котрі на власні очі бачили торнадо.

Природні звуки

Репортера послали на залізничну станцію, щоб він записав реакцію одного з пасажирів на зміни у сервісі. Зробивши потрібний синхрон і зібравши інформацію, репортер повернувся до відділу новин, щоб записати голосовий репортаж. Але режисер відправив його назад на вокзал — репортаж повинен містити звуки поїздів і метушню пасажирів на задньому фоні. Колишній керівник NBC Radio News Джим Фарлі, наприклад, і досі сердиться на одного зі своїх репортерів, який записав репортаж про автоперегони в Індіанаполісі зі свого готельного номера.

Природні звуки виконують на радіо ту ж саму функцію, яку в газеті виконують ілюстрації. Репортер х’юстонської радіостанції KUNF Лорі Джонсон каже, що репортери їхньої станції будь-що намагаються записати звуки, оскільки цей інтершум «відтворює реальне життя, переносячи людей у вир подій». Репортери NBC, описуючи технологію посадки надзвукового Конкорда, підіймали мікрофони просто в небо, щоб записати звук посадки літака. А один репортер з WNEW якось навіть перейшов Бруклінський міст, щоб знайти на тому боці затоки супермаркет, де можна було б записати голосовий репортаж на фоні звуків сканування касиром товарів. Він хотів мати інтершум касового апарату.

Військові репортажі бажано робити на фоні звуків стрілянини, — хоча свист куль може бути трохи віддаленим. В історії на тему фермерства можна використати звуки корів, овець чи курей. Сюжет про магазин одягу можна зробити на фоні шелестіння тканини. Один репортер NBC якось записав репортаж про смерть іноземного лідера на тлі церковних дзвонів.

Звісно, природні звуки не повинні заглушувати слова самого репортера. Крім того, вони завжди повинні бути чіткими, щоб слухачі могли зрозуміти, які саме звуки вони чують. Якщо інтершумом є людські крики, в сюжеті має пояснюватися, хто кричить і чому.

Найкращий спосіб записати інтершум якісно — це записати його окремо, а потім накласти на сюжет. У такий спосіб можна легко відрегулювати його гучність і прибрати там, де це буде потрібно. Майк Ізгроу з WNEW записав звуки пострілів у місцевому стрілецькому клубі, потім наклав цей запис на репортаж про контроль над зброєю. Спочатку він подав звуки пострілів на повній гучності, а потім зменшив їх до рівня, на якому вони не перешкоджали начитці.

Завдяки останньому поколінню аудіотехніки все це можна робити просто на місці, звідки робиться репортаж. Деякі репортери носять із собою невеличкий диктофон, яким вони записують інтершум. Потім вони підключають його до основного запису спеціального передавача і відтворюють таким чином природні звуки під час свого репортажу. Існує і простіший спосіб редагування звуку: репортер підносить мікрофон до джерела звуку, який йому потрібен, фіксує його, а потім підносить мікрофон до свого рота і просто говорить у нього, а сторонні звуки вже не заважають його роботі. У кінці репортажу він може знову повернути мікрофон до джерел природних звуків і зафіксувати їх на кілька секунд. Крім того, інтершум завжди є у «фондах», якщо вони доступні. Наприклад, репортер NBC, описуючи вибух бомби на манхеттенській Парк-авеню, розпочав свій репортаж з того, що потримав кілька секунд мікрофон біля двірника, що підмітав розбите скло з вулиці. У «розерах» репортери повинні описувати вигляд, запах чи відчуття події. Що ж стосується звуку, то його, зрештою, можна дати слухачам почути самостійно.

Одного разу репортери отримали завдання, для якого їм навіть не знадобилося виходити за межі відділу новин — їм треба було записати інтершум до сюжету про смерть винахідника телетайпу.