Ідіоматичні вислови

Ідіоматичні вислови — давні й добрі друзі журналістів. Вони надають текстам тепла і смаку:

Увага південних губернаторів зосереджена на тому, щоб залишити важелі федеральної енергетики за бортом економічних процесів. Це допоможе їм відстояти законопроекти, прийняті влітку на Північному саміті.

Ассошіейтед Пресс

Прокурори і досі не можуть вирішити, чи висувати звинувачення у ненавмисному вбивстві літньому чоловікові, що, по суті, виорав своєю машиною тротуар із натовпом людей.

WPBF-TV, Флорида

12-годинні вчорашні переговори привели до того, що пасьянс проекту нарешті зійшовся.

KLOS, Лос-Анджелес

Проте як і всі давні друзі, ідіоматичні вислови можуть бути занадто фамільярними, а деколи здаватися такими влучними, що ми втрачаємо свою пильність. Журналіста-іноземця можуть збивати з пантелику деякі місцеві фрази, які використовують його колеги у відділі новин: «залишитися без штанів», «плювати проти вітру», «вставити свої п’ятдесят копійок».

Як і решта слів і фраз, ідіоми мають своє особливе значення. Їх треба правильно використовувати і завжди перевіряти їхнє значення.

Неправильно

Актор перебуває у піку своєї кар’єри.

Правильно

Актор перебуває на пікові своєї кар’єри.

Метафори

Усім добре відома метафора «золоті руки». Метафора — це така стилістична фігура, яка наділяє поняття та явища рисами, не властивими їм буквально. Руки насправді не можуть бути зробленими із золота. Коли авторка промов для Білого дому, колишня журналістка CBS Пеґґі Нунан назвала появу великої кількості конфліктних настінних плакатів у Китаї «плакатною війною», її слова були використані як метафора. Деякі ідіоми, що згадувалися раніше, за своїм походженням фактично є метафорами. Енергетика не може у прямому значенні опинитися за бортом.

Вдалі метафори можуть як прояснити, так і ще більше заплутати текст. Вони є важливими інструментами у написанні принадного тексту — щоправда, за умови, що їх використання контролюється. Дуже важливо не захопитися і не назвати ураган «метеорологічним мастодонтом», як це зробила одна журналістка.

Для успішного використання метафор слід пам’ятати, що кожна з них потребує певною мірою польоту уяви. Важко уявити війну плакатів. Але метафора має змальовувати такий образ, який можна уявити.

Наступне речення було використано спортивним коментатором у сніговий день:

Давайте розчистимо сніг і дістанемося серця події.

Тільки уявіть собі цей процес — розчищення снігу і пошук серця! Таку плутанину називають «змішаною» — поєднанням двох несумісних метафор. Ось ще декілька подібних прикладів:

Кількість фаст-фудів, що зростає, буквально затоплює країну, перетворюючи маленькі ресторани на пустелі.

Картопляний ринок сьогодні вибухнув новою маркою чіпсів.

Одного разу спортивний диктор заявив перед аудиторією «World Series»: «Якщо ви запхаєте гумку під ніготь, вам буде дуже боляче».

Отже, метафорам — так, змішаним метафорам — ні.

Кліше

Найпоширенішою проблемою у використанні сталих виразів є те, що значення майже кожного з них уже втратило свою привабливість. З цієї причини вони стають примарами, що переслідують людей, які працюють з мовою. Їх називають кліше.

Кліше — це будь-яка комбінація слів, що використовувалася надто часто. Це фрази, що втратили свою дотепність внаслідок «заїждженості». Коли ми чуємо їх, то зітхаємо і думаємо: «О ні, знову!»

Працюючи критиком на CBS, Мервін Блок наштовхнувся на таке речення:

Їхнє життя тут не було шляхом, устеленим квітами, але вони не впадали у відчай.

«"Шлях, устелений квітами" мабуть, звучав яскраво, коли його використали вперше, проте нині він своє віджив», — пише Блок. Це і є проблема кліше — ми надто багато разів чули їх раніше («впадати у відчай», до речі, також звучить дещо застаріло). Нижче наведено кілька прикладів мовних фігур, які зазвичай змушують редакторів новин хапатися за голову:

дати зелене світло

верхівка айсберга

у світлі дня

плюнути в обличчя

іншої крові

голі факти

лити як з відра

вірте чи ні

грати за правилами

вбачати причину перемоги в

удар по самолюбству

злети і падіння

йти в ногу з часом

перебуває на стадії розгляду

кинути в біді

раз і назавжди

не найгірший

потерпіти фіаско

певна річ

розставити крапки над «і»

відбутися переляком

саме вчасно

без жодних церемоній

з останніх сил

чорним по білому

засиджуватися за роботою

до пізньої ночі

просто в яблучко

ткнути носом

знову й знову

не кажучи вже про

пройти від А до Я

сильні світу цього

правоохоронні органи

вряди-годи

приперти до стіни

нікуди подітись

кришталево-чистий

брати усі витрати на себе

Якось одного радіожурналіста звільнили за те, що він полюбляв писати у прогнозі погоди «мокра речовина падатиме з неба», а потім втішав слухачів фразою «у житті кожного трапляються дощі». Навіть така поважна газета, як «Нью-Йорк Таймс», частенько грішить на кліше, хоча навряд чи там когось за це звільняють:

Мао Цзедуну гарантовано місце в історії. Коли писатиметься сага нашого часу, він стане однією з вирішальних фігур...

Кліше роблять текст банальним і примітивним, але не дозволяйте їм відлякувати вас від усіх висловлювань. Не ставтеся до фрази як до кліше лише через те, що вона є відомою і зрозумілою для всіх. Між ними є відмінність: вислови раніше просто кимось використовувалися, кліше ж використовувалися надто часто.

За словами одного ділового експерта... президент своїм рішенням влучив у ціль...

КАКС, Оклахома

Звісно, слухачі вже чули раніше вираз «потрапити просто у ціль», але не так часто, як, наприклад, «потрапити в самісіньке яблучко». Він все ще актуальний і не перетворився на кліше.

Кліше не завжди є риторичними фігурами. Будь-які слова, що використовуються дуже часто і втрачають через це своє безпосереднє значення, також стають кліше:

певна річ

службова драбина

широкий загал

точка зору

чітко і ясно

Чи не звучать ці кліше зрозуміло й влучно? Більшість із них — так. Це завдяки тому, що вони вдало сформульовані, і ми всі постійно їх чуємо. Та незважаючи на своє влучне значення, вони вже втратили свою колишню силу. Вони вже стали незмінним «напівфабрикатом» у компанії приправ на телевізійному столі. Рейсі Аванс, репортер KTRH із Х’юстона застерігає: «Якщо вислів звучить як кліше, отже він і є кліше. Не чіпайте його».

Журналісти завжди користувалися нагодою, аби поєднати кілька нових слів. Інколи складається враження, що працівники відділів новин просто запрограмовані на штампування таких фраз із регулярними інтервалами:

з ранку до вечора

офіційні джерела

фінансові кола

гостре запитання

присвятити своє життя

жорстка опозиція

на порядку денному

відверта критика

країни третього світу

роздуми на тему

тримати руку на пульсі

бути на стадії розгляду

напруга зростає

час покаже

Деякі журналістські кліше не тільки застаріли, а й взагалі не мають ніякого сенсу:

трагічна пожежа

гола агресія

безглузде вбивство

надійні джерела

невинні жертви

Нібито бувають комічні пожежі, значущі вбивства, винні жертви, вбрана агресія і джерела, яким не варто довіряти, але на які посилаються у новинах.

Як можна уникнути кліше? Популярний кореспондент Лауелл Томас якось склав для свого персоналу список кліше та їхніх альтернативних замінників. Однак через деякий час він помітив, що ці альтернативні вирази почали використовуватися так часто, що також перетворилися на кліше.

Не можна скласти перелік готових фраз. Саме вміння добирати оригінальні слова відповідно до ситуації відрізняє справжнього журналіста від пересічного. Наприклад, Даллас Таунсенд, намагаючись уникнути стандартного «приймати рішення», написав у тексті, що члени журі просто «вирішили» питання.

Є три рекомендації щодо того, як уникнути кліше під час написання тексту:

1. Проявіть свою творчість. В описі міста, яке зазнало масових бомбардувань, зазвичай, можна зустріти такі вирази, як «охоплені панікою жителі», «зруйноване місто», «хаос на вулицях» тощо. Але досвідчений журналіст не використовуватиме подібні кліше, натомість він знайде власні слова.

2. Будьте чесними. Всі і так знають, що бомбардування жахливі. Хіба цього разу вони були не такими? Тож не годуйте слухача загальними фразами, на які вони і так очікують. Текст має описувати деталі кожного окремого випадку.

3. Висловлюйтеся просто. У тексті не повинно бути інтелектуальних чи поетичних прикрас. Чим простіше і зрозуміліше написане речення, тим сильніший воно справляє вплив.

Нижче наведено текст Едварда Р. Марроу, одного з найкращих кореспондентів CBS, про бомбардування Лондона під час Другої світової війни (жодного кліше!):

Минулого вечора, стоячи на Лондонському мосту, ...я побачив червоні спалахи в небі. Можна було подумати, що ця пожежа — звичне явище у воєнний час. Проте як спалахи, так і звуки вибухів, що їм передували, були досить незвичайними.

...Раптом все світло згасло і темрява повністю вкрила місто. Мороз дужчав, і люди почали вкриватися сіном. Різкий пронизливий звук пролунав неподалік. Німецькі бомби наближалися.

...Здається, вибухи бомб не справляють на людей такого сильного враження, яке мали б справляти... усвідомлення небезпеки, смерті та нещастя приходить тільки тоді, коли трапляється інцидент, подія, яку ми змалку асоціюємо з трагедією⁵.