Розділ 10. Написання текстів для аудіоматеріалів

Джо Темплтон з ABC збирався вставити цей синхрон у сюжет, який він готував:

Непорозуміння у цій судовій справі викликає фундаментальне запитання про те, чи адекватно правоохоронні органи цієї країни виконують свою роботу. Особисто мені здається, що ні.

Хто говорить? Про яке непорозуміння йдеться? Очевидно, що цей синхрон сам по собі не має жодного сенсу. Темплтону треба написати навколо нього історію, яка дасть відповіді на всі ці запитання. Він пише текст, який має розміститися перед синхроном:

Нью-йоркський суд присяжних вагається, чи висувати Бернарду Ґоецу звинувачення у чотирьох замахах на вбивство під час стрілянини у метрополітені. Ґоец стверджує, що він захищався. Він уже здобув підтримку багатьох людей. Під час конгресійного слухання, яке відбувалося у Вашингтоні сьогодні вранці, сенатор Арлен Спектор з Пенсильваніі прокоментував це словами про те, що ситуація Ґоеца зачепила болючу тему...

Крім цього, Темплтону потрібно написати ще щось після синхрону, щоб підбити підсумок усьому сказаному:

Спектор заявив, що він ніскільки не здивований реакцією людей на стрілянину в метрополітені.

Аудіозапис не є самодостатнім. Коли журналіст записує якийсь аудіоматеріал для сюжету, йому потрібно також знайти якісь факти для самої історії — чи то розсилка інформаційного агентства, чийсь репортаж чи власне дослідження — і підготувати на основі цього аудіоматеріалу сюжет. Навіть репортажі й коментарі, які роблять самі репортери, потребують правильного подання у випуску. Подібне представлення використовується також і на телебаченні перед показом відеорепортажу (див.: Розділ 16. Написання текстів для відеоматеріалів).

Підводки

Коли американські військові зрештою впіймали іракського диктатора Саддама Хусейна, посол Пол Бремер перед репортерами в Іраку оголосив: «Ми його схопили!» Ці три слова стали потужним синхроном. Багато інформаційних служб розпочали ними свої випуски новин. Після того, як слухачі почули це коротке й інтригуюче твердження, диктори пояснювали, хто його висловив і кого схопили.

Такий прийом — початок сюжету чи всього випуску цитатою — часто використовують у новинах. Утім, він є скоріше винятком, ніж правилом. У переважній більшості історій цитати не подають слухачам без підготовки, до них підводить диктор:

Все частіше ми їздимо в автобусах. За даними транспортних служб, за останній рік кількість автобусних перевезень збільшилася на 38 відсотків. Директор служби перевезень Боб Годдінґ називає кілька причин цього...

WCHL, Північна Кароліна

Потім іде синхрон Ґоддінґа. Вступний текст, який журналіст повинен написати, можна назвати підводкою.

Підводки виконують дві функції: по-перше, вони містять у собі суттєву частину потрібної інформації:

У рекламі мережі магазинів Мік-чи-Мек говориться «Заходьте!»... але сьогодні вранці дехто зайшов надто далеко. Автомобіль влетів крізь вікно магазину Мік-чи-Мек близько півдня. Поліцейські, що прибули на місце події, встановили, що водій машини, 57-річний Джон Вайсонк з Роанока, скоріше за все був хворий, через що і втратив контроль. Машина вискочила на тротуар і влетіла в магазин. Як розповідають очевидці, Бьюїк останньої моделі припаркувався просто посеред овочевої секції. Ось що розповів свідок нашому репортерові Джону Кесслінґу...

WFIR, Вірджинія

Інша функція підводок — готувати слухачів до сприйняття аудіоматеріалу.