Передача інформації

Різні станції вимагають від своїх репортерів різні добірки аудіоматеріалів. У багатьох випадках очікується, що репортер робитиме з кожної події лише один запис, щоб просто «засвідчити свою присутність» там. Такі репортери намагаються отримати кілька потенційних синхронів чи відповідей на запитання, з яких потім можна буде вибрати тільки один потрібний. Інші станції зацікавлені передусім у синхронах. Великі станції часто орієнтуються переважно на синхрони, тоді як маленькі локальні станції віддають перевагу коротким репортажам і невеликим синхронам.

Якщо є час, то репортер може привезти весь зібраний аудіоматеріал на редагування до відділу новин. Але зазвичай часу немає. Щогодинні випуски новин завжди створюють тиск, і станція хоче включити щось свіже у найближчий випуск. Репортерам доводиться передавати зібрану інформацію настільки швидко, наскільки це можливо.

Тім Леннокс з WERC із Бірмінгема, штат Алабама, якось готував сюжет, у якому все потрібно було робити дуже швидко. Того дня Національна метеослужба попередила про можливість сильних злив — нормального явища для тієї території в ту пору року. Раптом на станції почули повідомлення про надзвичайно сильний вітер, що спричинив руйнування на околицях міста. Леннокс уже був у машині і мчав до того місця, яке кілька станцій назвали осередком «торнадо».

Приїхавши на місце, Леннокс взявся до роботи, намагаючись спершу з’ясувати, де саме з’явився торнадо. Його метод — запитувати кожного, хто трапляється на вулиці доти, поки не буде знайдене місце. Опинившись там, він дізнався, що 13 будинків майже зрівняло із землею. Леннокс описав побачене у трьох «розерах», які він надиктував просто на радіо у своїй робочій машині. (Більшість станцій нині використовують у своїх машинах мобільні телефони). У відділі новин його слова записали на диктофон і передали запис для використання у наступному випуску новин. Усе частіше інформаційні служби відділів новин записують сюжети на свої сервери (встановлені у комп’ютері) і використовують їх у випусках.

Поки рятівники і родичі шукали в руїнах тіла загиблих, Леннокс шукав аудіоматеріал. Головним об’єктом уваги був хтось, хто володів фактами. Леннокс звернувся до пожежника, який направив його до свого начальника, який у свою чергу відрядив його до представника департаменту цивільної оборони. Леннокс записав із ним коротке інтерв’ю на диктофон. Потім приїхав мер, і Леннокс записав на плівку його коментар; знову настав час передавати інформацію.

Аудіоматеріал можна було передати у відділ новин, відтворивши запис на касеті на службовому радіо, але це б погіршило якість звуку. Як правило, телефони — мобільні чи стаціонарні — менше спотворюють звук, тож Ленноксу був потрібен телефон. Зруйнувавши будинки на одному боці вулиці, торнадо зовсім не зачепив ті, що стояли на другому боці. Леннокс підійшов до одного з тих будинків, мешканці якого й досі перебували у стані шоку через смерть своїх сусідів і друзів. Попри всю незручність ситуації, Леннокс зробив те, що мав зробити, але надзвичайно ввічливо. Він отримав дозвіл скористатися телефоном, а також записав інтерв’ю з однією з жінок у будинку, яка виступила у ролі свідка: «Раптом зовсім несподівано все стало зруйнованим...» Діставшись до телефону, він розпочав процес передачі історії. Він складався з одинадцяти головних етапів:

Відбір. Ленноксу потрібно було швидко вибрати потрібні уривки з усіх його інтерв’ю. Він швиденько промотав касету в пошуках придатних уривків і обрав це інтерв’ю із мером:

Мер: Думаю, зараз ми вже взяли ситуацію під контроль. Хоча вони все ще шукають кількох людей, які зникли. Знайдено чотири тіла, а особи ще двох загиблих досі не можуть ідентифікувати. Я сподіваюся, поліцейські і пожежники найближчим часом все з’ясують.

Леннокс: Ці четверо, чи були серед них діти? Я чув щось таке...

Мер: Там була мати із двома дітьми — їх придавило дверима. Я не маю інформації щодо інших осіб. Зникло двоє дітей, але їх уже знайшли на сусідньому пагорбі. Власне, вісім будинків на цьому боці вулиці злетіли у повітря, і буревій закинув їх на пагорб, за яким розташоване озеро. У воді може бути ще кілька тіл.

Позначка. Аудіозаписувальні пристрої мають таймер, що дає змогу легко позначити початок і кінець потрібного уривку. У міні-диску це зробити ще легше: він має індикатор треків, за допомогою якого можна позначити кожний уривок. У своєму записнику Леннокс записав усі ці вхідні і вихідні цифри з початковими словами фраз: вхідна позначка «Гадаю, зараз ми вже взяли...» — і вихідна позначка «...ще кілька тіл». Подивившись на свій годинник, він підрахував тривалість кожного уривку, що також записав у блокноті.

Підготовка до ефіру. Натиснувши кнопку перемотування, Леннокс повертається до початку першого уривка, який він позначив. Він готовий до перегону.

Зателефонувати. Наступний крок — додзвонитися до відділу новин. Буря пошкодила телефонні лінії, але Ленноксу вдалося зв’язатися із редакцією. Повідомивши репортеру, що у нього є три блоки матеріалу, готові до ефіру, Леннокс сказав: «Тримай».

Передати інформацію. Перебуваючи на зв’язку з репортером із відділу новин, Леннокс готується переслати першу порцію аудіоматеріалу — інтерв’ю з мером. У відділі новин цю інформацію використають під час написання підводки до аудіоповідомлення (див.: Розділ 10. Написання текстів для аудіоматеріалів). Потім Леннокс передає необхідні деталі — вхідні й вихідні дані і тривалість цього інтерв’ю.

Зворотний відлік. Репортер у відділі новин натискає вимикач, щоб телефонна лінія, на якій перебуває Леннокс, була підключена до магнітофона. Леннокс перевіряє кілька секунд свій запис, щоб у відділі новин могли налаштувати потрібний рівень запису, і промовляє «п’ять, чотири, три, два, один...» Цей зворотний відлік потім допоможе під час перезапису матеріалу на сервер відділу новин.

Пуск. На слові «нуль» Леннокс натискає кнопку «пуск» на диктофоні. Інтерв’ю передається телефоном і записується у відділі новин.

Стоп. Пересилаючи аудіоматеріал за допомогою телефона, Леннокс уважно за всім стежить. Коли плівка наближається до вихідної позначки уривка, він натискає кнопку «стоп». Потім, використовуючи часову шкалу, Леннокс диктує вхідні й вихідні дані наступного уривка — це синхрон представника комітету цивільної оборони, після чого повідомляє його хронометраж і передає цей уривок. Потім те саме він робить із синхроном свідка.

Звуковий репортаж. Натиснувши кнопку «запис», Леннокс через мікрофон надиктовує свій репортаж, який також записується через телефон на магнітофон у відділі новин. Він знову рахує у зворотному порядку і починає начитку після цифри «нуль»:

Важко повірити, яку шкоду заподіяв торнадо. Як сказав мер, деякі будинки просто знесло вітром з фундаментів, перенесло на пагорб і скинуло в озеро. На жаль, ситуація погіршилася ще й тим, що почався дощ. Він і досі не вщухає. Він поливає рятівників і тих, хто вижив. В однієї родини з будинку із протилежного боку вулиці зникла дитина. Її мати плаче і сподівається, що дитину знайдуть і повернуть додому цілою.

Тім Леннокс, WERC News, зі Смітфілду

Підтвердження. Перш ніж попрощатися, Леннокс перевіряє, чи репортер у відділі новин записав на магнітофон усі уривки.

У відділі новин переслані Ленноксом уривки перезаписують на потрібну касету і відправляють до студії на ефір.

Якби Леннокс записав коментар, він би пересилав його таким самим чином. Поки новинний відділ записував, він би начитував свій текст на мікрофон, натиснувши при цьому кнопку «запис», потім ввімкнув би диктофон, щоб передати синхрон, а потім знову б надиктував би висновок. Або ж частини коментаря можна було б пересилати окремо, а вже у відділі новин зібрати все докупи. Але наразі для цього не було часу.

Тім Леннокс провів решту дня і вечір під дощем, записавши ще одну касету. Зрештою під руїнами було знайдено двадцять три тіла. Висвітлення станцією WERC того торнадо отримало нагороду від Ассошіейтед Пресс.

Не всі історії розгортаються за подібних умов, але процедура залишається незмінною.