Запитання

«Погане запитання, — пояснює Кеті Новак, — це те, яке вже містить у собі відповідь. Гість каже: "Так, ви маєте рацію"». Це має бути вже відомо. (Важливість формулювання коротких запитань замість запитань — «так» чи «ні» обговорювалася у Розділі 9 «Аудіоматеріали».) Між інтерв’ю, які беруться для синхронів у новинах, і програмами-інтерв’ю є спільне: наприклад, запитання мають бути короткими і стосуватися лише обраної теми. Проте й одна суттєва відмінність, перебуваючи у прямому ефірі, журналіст не може задовольнятися лише одним чи двома «гарячими» твердженнями у всій розмові. Кожне запитання має бути цікавим саме по собі, підтримуючи належний рівень цікавості і послідовності розмови.

Інтерв’ю, записане лише для того, щоб отримати кілька синхронів, може стрибати від питання про погляди кандидата на розбудову центру до поглядів на бідність, а потім до його думки про податки. Але в ток-шоу аудиторії потрібен поступовий хід думки — можливо, два чи три запитання про розвиток центру міста, а вже потім перехід до теми бідності: «У центральній частині міста живе багато бідних людей. Ви сказали, що ваші плани будуть варті декому з них домівок. Що ви можете запропонувати незабезпеченим мешканцям нашого міста?». Запитання про податки можна притримати до рекламної паузи. Запитання у таких інтерв’ю не мають дотримуватися якоїсь чіткої лінії. У них можуть бути відхилення і повороти, але різкі переходи у темах слід звести до мінімуму.

У ток-шоу, так само, як і в інтерв’ю, записаному для синхронів у новини, неправильно починати із запитання, яке може відвернути від вас людину. «Якщо у вас є запитання, яке робить виклик своєю етикою чи енергетикою, краще притримайте його на кінець розмови, — радить Новак, — інакше воно може спрацювати проти вас». Утім, як і будь-яка інша програма, ток-шоу має починатися із чогось такого, що захопить увагу аудиторії і триматиме її до кінця. «Я завжди починаю із запитання, що збуджує апетит слухачів», — каже Новак. Іншими словами, на початку шоу замість того, щоб нападати на мера із заявами про те, що в його адміністрації відбувається дискримінація працівників, — це краще залишити на кінець, — можна розпочати запитанням про ставлення мера до рівноправності.

Коли ж настає час для таких гострих запитань, на них лягає серйозна відповідальність. У ток-шоу аудиторія хоче більшого, ніж просто 12-секундну відмову: «Це абсурд, ми завжди намагалися наймати представників різних соціальних меншин. Ті люди не знають, що вони говорять». Аудиторія очікує більшого заглиблення. «Гаразд, мере Джонс, згідно з документацією, отриманою нами у мерії, лише два відсотки людей, найнятих на роботу в адміністрації, є афроамериканцями». І «ви стверджуєте, що наймаєте на роботу представників різних соціальних груп, оскільки ваш попередник мав чорного секретаря і асистента-іспанця, але вся верхівка адміністрації складається з білих».

Аудиторія також хоче дізнатися більше про особистість гостя, з котрим ви спілкуєтеся: Як ви почувалися, коли всі ті афроамериканці вийшли на вулицю і почали акцію протесту?»

«Я засвоїв, що є два типи поведінки, за допомогою якої можна витягти з людини найбільше, — розповідає Річард Трелкелд. — Одна — це взяти на себе роль суду: ви садите людину на так звану лаву підсудних і отримуєте від неї інформацію хай би там що». Теркелд каже, що він надає перевагу більш толерантній поведінці: «Я вдаю людину, яка не все знає про предмет. Вам потрібно добре грати, аби не виглядати дурнем, щоб людина не втратила довіру до вас. Але ви кажете: "Джоне, це цікаво" Або "Я нічого не знав про це"».

Процес

Коли гості приїздили на WABS, Кеті Новак не була надто приязною з ними. Вона пояснювала, де можна знайти каву, а потім казала: «Я прийду за вами перед шоу». Новак боїться, що суттєві розмови з гостем перед шоу можуть зіпсувати свіжість розмови, яку вони вестимуть у процесі шоу. Вона не хоче зближуватися з людьми настільки, щоб потім бути не в змозі кинути їм виклик під час інтерв’ю. Вона не обговорює питання з гостями перед програмою. Вона не каже, про що планує говорити із гостем, вона тримає свої запитання до ефіру. Будь-які репетиції, вважає вона, «роблять програму законсервованою».

Щойно програма розпочинається, Новак намагається уважно слухати. «Багато журналістів продовжують дивитися у свої папери на перелік запитань і пропускають можливість спіймати думку, яку можна обговорити, — попереджає вона. — Якщо ви можете трохи розслабитися і лише послухати, ви зможете побудувати третє і четверте запитання на основі першого і другого». Іншими словами, ви можете вибудувати зв’язний ланцюг запитань.

Ханна Сторм, одна з кореспондентів ранкового шоу на CBS, каже про інтерв’ю те саме: «Напередодні ввечері я отримую від продюсера підбірку загальної інформації, що містить газетні статті про людину, в якої я маю брати інтерв’ю, або ж про подію, яку ми маємо обговорювати. Крім того, я переглядаю кілька щоденних газет і журналів, тож опиняюся в курсі потрібних мені подій. Але щойно інтерв’ю починається, найважливіша річ, яку я можу зробити, це не виплескувати всю інформацію, яку я отримала, а уважно слухати людину, в якої я беру інтерв’ю, і ставити запитання».

Є два типи гостей, які можуть створити проблеми під час ток-шоу.

Надміру балакучі. Коли відповідь на запитання розтягується аж до рекламної паузи, значна частина аудиторії захоче переключити канал, щоб розслабитися. У новинах довго зазвичай означає погано. Що ж робити?

«Просто переривайте їх», — каже Тед О’Браян з WRKO. Кеті Новак, втім, намагається бути більш делікатною у перериванні надміру балакучих гостей: «Ви ж не хочете виглядати грубим чи нахабним, — пояснює вона, — я намагаюся просто скористатися паузою чи кінцем речення і втрутитися у розмову». Нікому з журналістів не подобається переривати, але не можна дозволяти гостеві перетворювати ваше шоу на лекцію. Якщо це не спрацьовує, можна подати знак, швидко порухавши своїми пальцями поперек шиї.

Трелкелд зазначає, що, ставлячи короткі й доцільні запитання, можна вплинути на гостя давати такі ж відповіді.

Сором’язливі. Багато гостей є такою ж мірою професійними у проведенні інтерв’ю, як і ведучі програми. Вони вже давали інтерв’ю в ефірі багато разів і добре усвідомлюють свою відповідальність за допомогу в наповненні ефіру цікавими і привабливими коментарями. Інші ж, навпаки, можуть сидіти в студії радіостанції вперше і боятися говорити перед такою великою аудиторією друзів, сусідів і незнайомців. Від цього страху вони можуть геть закам’яніти. Що ж робити?

«Вони мають забути про те, що говорять перед чвертю мільйона людей, — каже Новак, — я намагаюся відволікти їхню увагу своїми очима. Якщо потрібно, я просто кажу їм під час перерви: "Послухайте, ви просто розмовляєте зі мною"».

Професійне ток-шоу має являти собою розумну, інформативну й енергійну розмову. Якщо гість не розкривається, журналіст має краще попрацювати над своїми запитаннями. «Ви повинні розкрити їх», — каже Новак. Для цього може знадобитися повторити запитання або вставити якийсь жарт, щоб розслабити людину і відволікти її увагу. Може виникнути потреба перейти на приємнішу тему — навіть про погоду, якщо ситуація насправді скрутна. Але це ваше шоу. Зрештою, ви відповідаєте за те, щоб наповнити ефір чимось суттєвим.