§ 11. Чергування приголосних

Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків.

1. Найпоширеніші такі чергування приголосних:

г — з — ж (нога — нозі — ніженька);

_к _ _ц — ч (рука — руці — рученька);

х — с — ш (вухо — у вусі — вушенько).

2. У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приго­лосні:

д — дж (сидіти — сиджу);

т — ч (летіти — лечу).

3. По-іншому ці приголосні не чергуються: не може, наприклад, звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т. д.

Проте в кількох словах як виняток ця закономірність пору­шується — у них замість чн вимовляємо і пишемо шн: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, сердешний (тільки в значенні «бі­долашний:»), мірошник, торішній,— хоч ці слова походять відпо­відно від рука, сонце, серце, мірка, торік.

33*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви ч або ш.

І. Степи стояли в соня..них шапках, чекали жнив пшени..ні й житні ниви. (Д. Луценко.) 2. Мати сіяла сон під моїм вікном, а вродив соня..ник. І тепер: хоч буран, хоч бур'ян чи туман' мені — соня..но. (Б. Олійник.) 3. В серде..нім співі та розмові щирій як непомітно відпливає час. (О. Ющенко.) 4. Ходить ніч по саду місячними кроками. (П. Тичина.) 5. Наш сердечний¹Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся. (Г. Квітка- Основ'яненко.) 6. Дачники смажили на березі ставу яє..ню, по­правлялися на сма..них коропах, линах і карасях. (Ю. Мокрієв.)

§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)

Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи¹ і суфікса можуть зазнавати різних змін.

1. Два приголосні звуки зливаються в один звук, а саме:

а) г, з, жськ(ий), ств(о) -^зьк(ий), зтв(о): Кривий Ріг — криворізький (криворіг + ський), Кавказ — кавказький, Запоріж­жя — запорізький; убогий — убозтво (убог + ство), боягуз — боягузтво;

б) к, ц, ч + ськ(ий), ств(о) цьк(ий), цтв(о): Кременчук — кременчуцький, Вінниця — вінницький/ Гадяч — гадяцький; козак — козацтво, ткач — ткацтво, молодець — молодецтво;

в) х_г с, ш + ськ(ий), ств(о) ськ(ий), ств(о): чех — чеський (чех + ський), Черкаси — черкаський, Сиваш — сиваський; птах — птаство (птах + ство), товариш — товариство.

Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утво­рені від слів іншомовного походження: тюркський, баскський, казахський.

1. В небі волзькому у млі пролетіли журавлі. (О. Гончар.)

2. Золота кавказька спека дні над морем налила. (А. Малишко.)

3. Я опускаюсь у шлюзи Запорізької греблі. (О. Довженко.)

4. Чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята. (О. Гончар.) 5. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполоха­не птаство. (І. Нечуй-Левицький.) 6. Чумаки, що їздили в Крим, добували сіль у Сиваському озері.

2. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к~ випадає: П'ятихат- ки — п'ятихатський, Чукотка — чукотський, Димерка — димер- ський.

І. рівними струмками диміли рибальські [рибалк + ський] вог- _та. (Я- Ваш.) 2. Центром Звенигородського збройного повстан­ня 1918 року проти німецьких окупантів було місто Звенигородка. З На крайньому сході Росії розташований Чукотський [чукотк + ський 1 півострів.

3. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбу­ваються різні зміни, а саме:

а) на стику твірної основи і суфікса чується [0], [ц]: люд+ ський (л'уВ-кий], люд + ство [л'уЯ5тво], брат + ський [бра- ц'кийЬ брат + ство [брацтво];

б) кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються: студент + ський (студен'с'кий], студент + ство [студенство], турист + ський [турис'кий], модерніст + ський [мо- дерн'іс'кий].

Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом (див. § 2, п. 2): людський, людство, братський, братство; студентський, студентство, туристський. Ви­няток становлять слова міський (міст[о] +ський) і хвацький (хват + ський), які пишуться за фонетичним принципом.

1. А скільки в нас багатства [багат + ство] і щастя золотого. (77. Тичина.) 2. На сирітські [сиріт + ський], людські [люд + ський] сльози він чутливе серце мав. (1. Франко.) 3. Уперед до завзятого бою за громадські [громад + ський] та зласні права. (П. Грабов- ський.) 4. Бея солдатська [солдат + ський] маса підвелася раптом, як одна людина. (О. Довжг-іко.) 5. І, йдучи на бій, ми поклялись залізно, що виб'єм-меч з фашистської [фашист + ський] руки. (О. Гончар.) 6. Над обрієм сонце звелося, гігантську [гігант + ський] відкинувши тінь. (М. Бажан.) 7. Дівчата танці танцю­вали, шотландські [Шотландія] танці на мечі. (П. Тичина.)

Та це ж просто...

опитливий. Із правописом суфіксів -ськ(ий) і -ств(о) не так уже й просто, м і т л и в и й. Справді, тут важко вигадати щось для запам'ятовування всіх правил. Але принаймні запам'ятати перше з них мені допоможуть мої «шпаргал­ки», які я завжди ношу з собою: нога — нозі — ніженька, рука — руці — рученька, вухо — у вусі — вушенько.

34. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і запишіть їх у.три колонки: 1) ті, у яких внаслідок злиття двох приголос них утворилися звукосполучення -зький, -цький. -ський; 2) ті, у яких перед -Ський пишеться м'який знак; 3) ті, у яких м'якість приголосного перед -ський м'яким зна­ком не позначається.

Сиваш, Лохвиця, Ірпінь, Ворзель, Поділля, Острог, Волноваха, Лопань, Оскіл, Одеса, Юкатан, Устилуг, Бершадь, Вишнопіль, Ангола, Оболонь, Несвіж, Арциз, Забайкалля, Ізмаїл, Вятка, Іль­мень, Случ.

Ключ. З перших букв прочитаєте вислів П. Тичини.

34. Від поданих слів утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і за пишіть їх у дві колонки: 1) ті, у яких сполучення суфікса -ськ(ий) з кінцевим приго лосним твірної основи пишеться за фонетичним принципом; 2) ті, у яких написання цих сполучень не збігається з вимовою.

Ятрань, Новоселиця, Абхазія, комендант, завод, Рига, альпі­ніст, Овруч, дивак, Волгоград, село, якут, Калуш, журналіст, Арал, емігрант, Житомир, Ельбрус.

Ключ. З перших букв* прочитаєте народне прислів'я.

36*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. 1. Від шахт (донець + ських) і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю. (В. Сосюра.) 2. Вже не вперше з (Запорож+ ської) Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч понево­леним братам. (А. Кащенко.) 3. Моя (солдат + ська) доля почалася далеко-далеко від рідних країв. (П. Загребельний.)

   4. (Гігант + ські) мечі прожекторів метушливо сікли хмари. (77. Смілянський.) 5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти (фашист + ських) танків і гармат. (М. Рильський.) 6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним (велетень + ським) м'ячем викочувалося сонце. (В. Козаченко.) 7. (Птах + ство) веселе примовкло. (П. Тичина.) 8. Скільки краси в (товариш + стві), в любові людини до людини! (О. Довженко.)

2. І. Природа — вічне джерело (люд + ської) творчості, (люд + ського) мислення. (М. Рильський) 2. Набираюсь сип од природи, од (сіл + ського) повітря. (М. Коцюбинський.) 3. Сонце запалило зеленим вогнем (кінь + ський) щавель. (М. Коцюбинський.) 4. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до (сусід + ського) лиш двора. (А. Малишко.)

5. Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє (багат + ство). (М. Коцюбинський.) 6. Гули бджоли, щебетало (птах + ство). (А. ТеСленко.) 7. (Студент+ ське) плем'я — молоде, задьористе, гаряче — штурмує фортеці знань. (Ю. Яновський.) 8. (Хват + ський) сержант Василь у (танкіст + ському) комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається. (С. Жураховин.)

37*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис виділених слів у ро­сійській і українській мовах.

1. Стояла сухая серая погода одесского марта. (В. Катаев.) 2. У крыльца комендантского дома казак держал под уздцы пре­красную белую лошадь киргизской породы. (О. Пушкін.) 3. Ор­кестр исполнял музыку чешского композитора Бедржиха Сметаны.