- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
II. Морфологія і правопис
БУДОВА СЛОВА І ПРАВОПИС § 41. Прості, складні і складені слова
За кількістю основ у них слові поділяються на прості, складні і складені.
Слова з однією основою називаються простими: тиша, раніш- }іій, розхвилюватися.
Прості слова можуть мати кілька префіксів і суфіксів і лише один корінь: на-в-з-до-гін, по-від-пис-ува-ти, по-роз- кид-а-н-ий, як-най-глиб-ш-ий.
Слова з двома чи більше основами називаються складними. Вони пишуться:
а) разом: хлібороб, сільськогосподарський, вічнозелений;
б) або через дефіс: хліб-сіль, робітничо-селянський, світло- зелений.
Слова з двох або більше слів називаються складеними: буду писати, двадцять один, раз у раз, так що.
125. Випишіть слова: 1) прості; 2) складні.
Однозначний, темно-зелений, досвітній, жовтодзьобий, уточнювати, електроприлад, іншомовний, синьо-фіолетовий, малесенький, низькорослий, аматорський, юнак, утихомирювати, юнкор.
Ключ. З перших букв прочитаємо вислів французького філософа XVII ст. Р. Декарта.
§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
У написанні ж коренів і суфіксів поряд з морфологічним принципом досить поширений і фонетичний: варязький (варягу + ський), козацтво (козак + ство), піщаний (піск + аний), щщ паччина (кріпацьк + ина), пісний (піст + ний), гарячий (хоч го. ріти).
Правопис закінчень у кожної частини мови — іменників прикметників, числівників, займенників і дієслів — має свої особливості.
126. Запишіть слова у дві колонки залежно від того, за яким принципом напи- сано виділену частину слава: 1.) за морфологічним; 2) за фонетичним.
Спалах, гуркіт, невістчин, просьба, птаство, туристський, рушником [орудний відмінок], зморшка, перекіс, допомагає, бряжчав, зсипати, розсіл, шістнадцять, тітчин, виднокіл, сердешна, складі нігті, їжджу, міщанин, розкіш, розжувати, виїзна [нарада], спад, покіс, студентський, козацтво, одесит, братство, біб, солдатський, товариство, роз'їжджаю.
Ключ. З останніх букв прочитаєте вислів давньоримського філософа Сенеки.
§ 43. Творення 8 правопис складних слів
Складні слова творяться складанням двох або більше основ:
а) за допомогою сполучних голосних1о або е: пароплав, місяцехід, світло-голубий, працездатний;
б) без сполучних голосних: хліб-сіль, всюдихід, повсякденний, напівпровідник, пів'яблука, півлимона.
Складні слова пишуться разом або через дефіс. 1. Разом пишуться складні слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):
будова (яка?) нова — новобудова; сніг (який?) білий — білосніжний; будує (що?) машини — машинобудівний; бетон «я к и й?) із залізом — залізобетон; ходить (д е?) всюди — всюдихід; зелений (як довго?) вічно — вічнозелений; перекоти (куди?) через поле — перекотиполе. Так само разом пишуться і складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Північнокрим- ський канал, Південнокитайське море, Західносибірська низовина. Але через дефіс пишуться: свят-вечір, дівич-вечір, буй- тур, зелен-сад.
1. Живи, дух життєдайний [дає (що?) життя], дух творчості людської. (М. Бажан.) 2. Нема такої сили, щоб нашу правоту перемогти, щоб наш огонь згасить мільйонокрилий [крил (скільки?) мільйон]! (М. Рильський.) 3. Далекосхідна [схід (яки й?) далекий] тайга проноситься під літаком тисячами кучерявих сопок. (О. Довженко.) 4. В середній Україні простягнувся
Ісостеп [степ (яки й?) із лісом]. (І. Цюпа.) 5. До армії я вчився 31 сільськогосподарському [господарство (яке?) сільське] інституті, (Григорій Тютюнник.)
" 2. Якщо перша частина складного прикметника — прислівник, то він може писатися й окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: давно- відомий і давно відомий, вищезазначений і вище зазначений.
1. Я хочу бути вічноюним, незламно-молодим. (77. Тичина.) % Якщо не можеш бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай. (Д- Павличко.) 3. «О! тут копали»,— думав він, наглянувши свіжо розкопану землю. (М. Коцюбинський.) 4. Свіжовідкле- паний місяць вичахав у холодній безвісті. (Григорій Тютюнник.)
3. Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати повторюваним сполучником і):
і робітничий і селянський — робітничо-селянський; і машинний і тракторний — машинно-тракторний; і північний і східний — північно-східний; і людина і день — людино-день; І темний і зелений — темно-зелений; і ніжний і рожевий — ніжно-рожевий; і сніжний і білий — сніжно-білий.
Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий.
1. Праворуч стоять мовчки темно-сині [і темні і сині] Карпати в клубках срібних, сліпучо-білих [і сліпучі і білі] хмар. (О* Гончар.) 2. Над річкою схилились пишно-зелені [/ пишні і зелені] сади, квіти барвисто-пахучі [/ барвисті / пахучі]. (М. Рильський.) 3. Мерехтливо-червоне [і мерехтливе і червоне] сонячне коло спускається до обрію. (В. Козаченко.) 4. Далекі горби були покриті густо-синім [/ густий і синій кольори] серпанком. (Вал. Шевчук.) 5. Поглянь: який то світ кипить, блакитно-си- ньо-срібно-сірий [/ блакитний, і синій, і срібний, і сірий]! (Л, Горлач.) 6. Падали на пісок сині, зелені, жовті, червоногарячі [виняток] кружала світу. (Панас Мирний.)
1. Далеко-далеко десь мріє Дніпро. (О. Довженко.) 2. ЧоВен був великий і старий-престарий. (О. Довженко.) 3. Ще б хоч один, однісінький раз відчути себе серед просторів океанічних (О. Гончар.) 4. Що шумить-дзвенить верхами? (П. Тичина.) 5. Іван прикинув, що роботи лишилося на годину-півтори. (Григір Тю- тюнник.) 6. Трудом ми все на світі робим, трудом живем, кінець кінцем [називний + орудний відмінки]! (І. Нехода.) 7. Гомоні, ли люди на селі, а далі один по одному [називний + місцевий відмінки] й розійшлись. (Марко Вовчок.)
5. Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного по- ходження, як: блок-схема, вакуум-апарат, прем'єр-міністр, віце-президент, генерал-майор, унтер-офіцер, соціал-демократ, пап'є-маше, яхт-клуб тощо.
Але разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими частинами, як авіа-, авто-, аеро-, гідро-, електро-, кіно-, мікро-, радіо-, стерео-, теле-, фото- тощо: авіабаза, аерофлот, гідромеханіка, радіоцентр, фотоелемент.
і. Дивляться — геній державний, та миттю в прем'єр-міністри. (Остап Вишня.) 2. Нарешті тролейбус зробив коло, і ось він — київський аеропорт. (В. Собко.) 3. Кривцов наказав радистові взяти радіопеленг від радіостанції «Лахтак>. (М. Трублаїні.)
127*. Чому в слові машинобудівний у першій частині одне н, а в слові машинно-тракторний — два нн?
128*. Чому слово всесвітньовідомий (поет) пишеться разом, а слово всесвітньо-історичне (значення)—через дефіс? Трудодень разом, а людино-день через дефіс?
129*. Розкриваючи дужки, запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуться разом; 2) які пишуться через дефіс.
Вугле(видобуток), озерно(болотний), здивовано (розгублений), всесвітньо (відомий), червоно (гарячий), вакуум (камера), в'єтнамсько (український), сніго (затримання), перекоти (поле), штабе (капітан), тьмяно (жовтий), всесвітньо (історичний), ово- че (сховище), м'ясо (молочний), вічно (зелений), світло (рожевий), темно (зелений), одно (денний), блок (схема), видимо (невидимо) , корабле (будівник), ячмінно(житній), сніжно(білий), смагляво(лиций), синьо (зелений), легко (крилий), зменшено(пе- стливий).
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаємо вислів давньоримського історика Тацита.
130*. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, вставляючи дефіс.
1. Тихо(тихо) по землі ходить мир — щоденний, звичний (І. Жиленко.) 2. Мій синочок синьо(окий)в колисці усміхається мені. (В. Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людино (звірі) з страхіттям атомним в руці. (В. Симоненко.) 4. Ніхто свого тцастя (долі) не вгадає. (М. Стельмах.) 5. Страшно безсило (малим) чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б. Олійник.) б ревуть паро(плави), гудуть паро(вози), і аеро(плани) прокреслюють слід. (В. Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно (знане). (В. Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гост- оо(бороднй), що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинародна У століттях є антивіки. (77. Костенко.) V ц, І. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтогарячими), то густо (червоними), то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червоно(боким) яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М. Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке біло (сніжне) павутиння. (ТО. Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди (годи) вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштино- во(коралово) жовтими. (Н. Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво (червоним) і малиновим кольором, то вилискує ніжно (рожевим), світло (жовтим), оранжевим. (/0. Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекоти (поле). (О. Гончар.) 8. Тільки рясним верхо (віттям) шептала вічно (зелена) сосна. (Леся Українка.)