§16. Вживання м'якого знака

М'якість приголосних перед голосними [а], [у], [є], [і], (о) позначаємо відповідно буквами я, ю, є, і, ь: [син'а] синя, [си- Н'УІ синю, [син'е] синє, [син'і) сині, [син'ого] синього.

Для позначення м'якості приголосних у кінці слова і перед на­ступним приголосним служить буква ь. При цьому треба мати на увазі, що м'якими в цій позиції можуть бути лише зубні приголосні (див. $ 15, пп. 2,3). Отже, й м'який знак тут можна ставити лише після семи букв д, т, з, с, ц, л, н.

1. У кінці слова м'якість зубних приголосних завжди позна­чається м'яким знаком: молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, ^ЖОАЬ, осторонь.

Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м'який знак збері­гається: будують — будуються, стань — станься і станьсь, під- нось -- підносься (але: піднісся, бо підніс).

1- Я — українець. З юних літ мене пісень навчила мати, які ча- РУ*>ть цілий світі (І. Нехода.) 2. Ти теплу ніжність до людини узяв, як хліб, у творчу путь. (М. Рильський.) 3. Той смерть навіки побо­ров, хто на її ненависть мав любов. (Д. Павличко.) 4. Сьогодні я такий бадьорий, од кроків котиться луна. (В. Сосюра.) 5. Мріє, станься живою! (Леся Українка,)

2. У середині слова м'якість зубних приголосних позначається м'яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, бороть­ба, призьба, товариський, козацький, ненька.

Причому м'який знак у таких словах завжди зберігається:

а) при відмінюванні.!/ боротьбі, на призьбі, неньці, товариські, козацькі (але: [мас'ц'і] масці, бо маска; [земл'ан'ц'і] землянці, бо землянка);

б) в утворених від них присвійних прикметниках: неньчин, Таньчин, Зіньчин, Прісьчин.

1. Живи, народу вільне слово, над прахом царських корогов. (М. Рильський.) 2. А тим часом запорозьку зброю виніс батько із комори. (Т. Шевченко.) 3. В нашій славній сторононьці [сторо­нонькаІ невичерпних сил народ! (77. Тичина.) 4. Тяжко жити без милого і в своїй сторонці [сторонка]! (І. Котляревський.) 5. Ріс же той хлопчик при неньці [ненька] коханій, що обіцяла ясну долю і славу дитині жаданій. (Леся Українка.) 6. Все небо вже в осінній синьці [синька], у павутинці [павутинка] вся земля. (77. Первомайський.) 7. Сонце — немов дитя золоте в колисці [ко­лискаІ синього неба. (В. Коротич.) 8. Мати дістала з гардероба демісезонне доньчине [донька] пальто. (О. Гончар.)

3. Перед постійно м'якими (або пом'якшеними) і шиплячими м'який знак не ставиться: [с'в'ато] свято, [йЗ'в'акнути] дзвя­кнути, [с'н'іг] сніг, велетенський (хоч велетень), кінський (хоч кінь), безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь).

Проте як виняток м'який знак у цій позиції ставиться:

а) після букви л: читальня, гуцульський, Гуцульщина (але: [гол'ц'і] голці, бо голка; [рибал'ц'і] рибалці, бо рибалка);

б) у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, а також женьшень, Маньчжурія.

1. Сміх матері, і спів її, і крок на дні душі живуть в погаслих звуках. (77. Первомайський.) 2. Заходилися цвірінчати, джерготі­ти, путькати різні птахи. (Ю. Яновський.) 3. Під піччю цвірінькав цвіркун. (О. Десняк.) 4. Соловейко в темному гаї перший промін­чик сонця вітає. (77. Забаиїта.) 5. Неподалік дзьобаті крани — як велетенські журавлі. (В. Лучук.) 6. Хлопчаки замурзаними паль­цями глобус обертають, наче сонях. (Б. Олійник.) 7. Дід чомусь став маленький, меншенький від мене. (О. Довженко.) 8. Ще ма­лою все няньчила [виняток] сусідських дітей, і її називали Ма­ленькою мамою. (О. Копиленко.) 9. Каміння вилискувало проти місяця холодними тьмяними [виняток] скалками. (О. Гончар.)

4. Після букв, що позначають губні, передньопіднебінні і за- дньоротові, м'який знак у кінці слова і перед наступним при­голосним не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, багато облич (хоч обличчя), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря); поставмо, насипмо, гіркий, ларки (хоч ларьок), чотирма (хоч чотирьох).

Як виняток з м'яким знаком пишеться псевдонім Горький.

І. Вітчизни любов завжди слідом іде за тобою. (3. Гончарук.) 2. Я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах. (Леся Українка.) 3. Життя не нива, ні, воно дорога від бур — до зір. (Л. Дмитерко.) 4. Тішся, дитино, поки маленька, ти ж бо живеш навесні. (Леся Українка.) 5. Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких. (І. Кочерга.)

Та це ж просто...

Допитливий. М'який знак у кінці слова після зубних ставити просто: чуєш м'яку вимову — пиши. Важче з ним у середині слова: хоч і чуєш м'якість, а ти ще подумай, чи ставити його тут, чи ні.

К-мітливий. А я собі це спростив до формул: ньк, нсь, ній, але льсь, лыи, де буквою к позначено твердий нешиплячий, буквами сь — м'який, буквою ш —шиплячий, а буквою н — будь-який зубний.

49. Запишіть у дві колонки слова, що кінчаються: 1) на зубний при­голосний; 2) на інший приголосний.

Удалечінь, павільйон, слюсар, розповідь, орел, льотчик, сюрп­риз, освітлювач, тьмяність, олівець, вступ, тракторист, апломб, інтерес.

Ключ. З перших букв прочитаєте початок вислову Максима Горького, який кін­чається словами «...— найбільша мудрість*.

49. Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м'який знак; 2) у які не треба вставляти м'якого знака.

Кавказький, тюр..ма, астраханський, різ..бяр, арал..ський, камін..чик, ремін..чик, щіл..ний, емул..сія, маленький, електро­паяльник, астрахан..ці, щонаймен..ший, нян..чити, економіч..ний, шахтарський, емальований.

Ключ. З перших букв прочитаєте крилатий вислів.

49. Подані іменники стоять у давальному відмінку однини (кому? ⁴ом у?). Усі приголосні перед -ці вимовляються м'яко. Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м'який знак; 2) у які не треба вставляти м'якого знака.

Квіт..ці, жін..ці, авос..ці, бджіл..ці, очеретян..ці, ЖМЄН..ЦІ, гус-ці, свин..ці, галуз..ці, стеблин..ці, кізон..ці, мис..ці, одно­колці (візок на двох колесах), внучен..ці, снігурон..ці, ко­лисці, оболон..ці, НЯН..ЦІ, тріс..ці, СОПІЛ..ЦІ.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв ПОВИ­ЛИ скластися початок вислову В. Сухомлинського: «...— то найвища людська осві- ^н*ність*.

49. Чому в словах уманський, Уманщина після н м'який знак не пишеться, хоч Умань, а в словах гуцульський, Гуцулыцина після л пишеться м'який знак, хоч гуцул?

Чому в кінці слова століть (від століття) є м'який знак, а в кінці слова сторін (від сторіччя) немає?

Чому в місцевому відмінку в слові в скриньці пишеться м'який знак, а в слові в хатинці він не потрібен?

49. Яка різниця в значенні слів бенгальці і бенгалці? А які два різні значення може мати слово вихованці?

54*. Перепишіть, вставляючи, де треба, м'який знак.

1. 1. Мій народ головою підніс..ся виїде тисячі стратосфер. (П. Тинина.) 2. Ми мостимо дороги людям грядущих золотих сто­річ..! (Д. Павличко.) 3. Яке глибоке щас..тя — жить, буть гідним імені людини, народу й люде..кос..ті служить! (М. Рильський.) 4. Зеленійся, рідне поле, україн..с..ка ниво! (І. Франко.) 5. Веле- тен..с..кі б^чу цілі я на обріях с..вітів. (М. Рильський.) 6. На сон..ці ясени горят.., спадают., ягоди з шовковиц.. . (М. Рильський.) 7. Запарувала рілля, т..мяно заблищали на сон..ці одвернуті леме­шами скиби землі. (Григорій Тютюнник.) 9. Нема ц..віту на всім с..віту, лиш на ягідон..ці, нема мені ніде ліпше, як при матінон..ці. (Народна творчість.)

2. І. Вклонімося жін...ці, її материн..с..кій величності, її беззахиснос..ті і силі, яку не здолати. (77. Забаиїта.) 2. Все залежит.. від ЛЮД..С..КЯХ зіниц..: в широких відіб'єтеся вся епоха, у звужених — збіговис..ко дрібниц.. . (Л. Костенко.) 3. Відгодована зліс..т.., і хитріс.лч., і закута в броню брехня ата­куют.. добро і щиріс..т.. серед ночі й білого д..ня. (В. Симонен- ко.) 4. Я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюр..мах і як високе низ..ко упадало. (Леся Українка.) 5. Народ ніяк не стане нян..читись з таким, який йому чужий. (77. Тичина.)

   6. Простен..кі сіл..с..кі байки, як дрібні, тонкі корін..чики, вко- рінюют.. у нашій душі любов., до рідного слова. (І. Франко.)

   7. В просторій кімнаті з чотир..ма вікнами стояв посередині' стіл, застелений червоним сукном. (М. Коцюбинський.) 8. На зоряному тлі побачив Давид її, Зін..чине, змучене й зраділе обличчя. (А. Головко.)

3. 1. Кружал..цем ядровитої цитрини з блакиті сонце скочується вниз. (Д. Павличко.) 2. Розтьохкався соловейко на ка­линоньці, щос.. не спит..ся серед ночі сиротинон..ці. (77. Грабов- ський.) 3. Зліва, при мокрій долин..ці, кін..чалис.. жита і почи­нала^. лука. (М. Коцюбинський.) 4. Озеро схоже на велетен..с..ку плас..ку чашу. (Є. Гуцало.) 5. Учора в лузі пас..ся білий кінь — поміж проміння, ластівок і квітів. (Є. Гуцало.) 6. Під вікном билис.. і ц..вірін..кали горобці. (М. Коцюбинський.) 7. На тину ц..вірін..чат.. веселі горобці. (О. Підсуха.) 8. Ми в ірпін..с..кій заплаві з вудками по росистій стежині йдемо. (П. Воронько.)

55*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис м'якого зна­ка в російській і українській мовах.

Я видел небо... Ты не увидишь его так близко! (Максим Горь- кий') 2- Туча быстро неслась по небу, разрастаясь вглубь и вширь. (В* Арсеньєв.) 3. Стеііь₉ степь,— и больше ничего, вдали старый курган или ветряк. (А. Чехов.) 4. Тиха украинская ночь. (О. Пушкін.) 5. Тучи сделались как бы тоньше и прозрачней. (Максим Горький.)