§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них

У реченні при однорідних членах може бути узагальнююче слово, яке є тим самим членом речення, що й однорідні члени.

Узагальнююче слово виступає ніби замінником усіх однорід­них членів. Найчастіше в ролі узагальнюючих вживаються слова все_г всі, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, завжди, ніколи, ніде і по­дібні.

Узагальнююче слово в реченні може стояти як перед однорід­ними членами, так і після них.

Узагальнююче слово перед однорідними членами вимовляється З попереджувальною інтонацією, після — з підсумковою.

1. Якщо в реченні є узагальнююче слово, то перед однорідни­ми членами ставиться двокрапка, а після них — тире.

К Ранок зачинався тихий та лагідний, все наокіл: і трави, {дерева, і кущі— наче завмерло. (Ю. Смолич.) 2. Всюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу — росли молоді осокори, клени й каштани. (В. Собко.) 3. Скрізь червоно: на небі, і на узгір'ях, і на горі. (Марко Вовчок.) 4. Усе в че­канні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі. (р. Олійник.) 5. Луки, гори, пишні сади — все зелене і при­нишкле. (О. Гончар.) 6. Березу, вільху і ліщину, дубів могут­ність величаву і навіть тихий верболіз —люблю я ліс. (П. Во­ронько.)

2. Іноді однорідні члени виділяються з обох боків тире, тобто тире ставлять і перед однорідними членами. У такому разі одно­рідні члени вимовляються з підвищеною інтонацією.

1. І все те — і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пройняте легеньким серпанком рухливого туману. (70. Збанацький.) 2. Усе навпіл — і труд, і піт, любов І дні гарячі. (Д. Луценко.) 3. Рідній матері-Вітчизні все від­дай—життя і труд. (П. Усенко.)

3. Іноді, найчастіше в діловому та науковому стилях, перед однорідними членами ставлять двокрапку навіть тоді, коли в реченні нема узагальнюючого слова. Така двокрапка не обо­в'язкова.

1. На пароплав, що пливе по річці, діють: сила тяжіння, ви- штовхувальна сила води, сила тяги гвинтів, сила опору води. 2. На простому, батьком змайстрованому столі їх чекає: і святий хліб, І картопля, і варена кукурудза, і голубці. (М. Стельмах.) З, Було: трави зім'ятий запах, і лісу глухуватий гук, і небо в зоряних накрапах, і дощ, і серця перестук... (В. Лучук.)

4. Якщо при узагальнюючому слові є слова а саме, як-от, на­приклад, то перед ними ставиться кома, після них — двокрапка: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — ножна було викосити косою в траві. (О. Довженко.)

259*. Перепишіть, ставлячи всі потрібні розділові знаки між однорід­ними членами речення та при узагальнюючих словах.

1. Робітник за станком і поет на папері всі ми творим щасли­вий наш світ. (В. Сосюра.) 2. Завод і лан село і місто злились в єдину пісню чисту. (М. Рильський.) 3. Усе навколо дерева птахи люди сповнене весняної пружної нестримної СИЛИ. (В. Собко.) 4. А Соловей аж горло надриває і на всі заставки співає щебече і свистить і тьохкає і торохтить. (77. Глібов.) 5. І на тім рушни­кові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя ма­теринська любов. (А. Малишко.) 6. Тихо. І земля і вода і повіт­ря все поснуло. (М. Коцюбинський.) 7. Тягнуться до сонця і квіт- ки і трави віти кучеряві гори голубі. (В. Сосюра.) 8. Вся гро. мадськість повинна взятися за охорону нашої чарівної природи і птахів і звірів і садів і лісів. (Остап Вишня.)

260*. Перепишіть, вставляючи потрібні розділові знаки в простому неускладненому реченні та при однорідних членах речення.

1. Слова полова, але огонь в одежі слова безсмертна чудо­творна фея, правдива іскра Прометея. (І. Франко.) 2. Все бли­щить новизною будинки посадки вулиці квіти школи все росте, все хорошіє з кожним днем. (О. Довженко.) 3. Весь ліс в інеї в крихкому казково розкішному уборі. (О. Гончар.) 4. Вкрились квітами левади і переліски й поля. (Д. Павличко.) 5. Соняшники вийшли на городи і до ставка вмиватися біжать. (М. Сингаїв- ський.) 6. Усе ніби поменшало і звузилось і дорога і городи і стежка в березі і круча над Россю. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Сі­рі широко розплющені очі дивились на світ з упевненою довір­ливістю. (Є. Гуцало.) 8. Весь степ сьогодні наче повен радості по­вен серпневого світла й простору. (О. Гончар.)

261 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з на­друкованим. Якщо трапляться помилки на вживання розділових знаків у просто­му неускладненому реченні та при однорідних членах речення, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).

І. Яке це щастя — [103.2] відчувати плече товариша в ряду. (В. Сосюра.) 2. Ідеш собі вулицею, [99.1] і кожна людина перед тобою [103.1] як сторінка із книжки. (О. Копиленко.) 3. Усім: [108.1] і екскурсантам, [107.1] і простим людям— [108.1] реко­мендуються ґав не ловити. (Остап Вишня.) 4. Хлопці збентежи­лись, почервоніли [107.2] і стояли мовчки [105.2] ні живі [107.3] ні мертві. (В. Гжицький.) 5. Перлами-росою [104.4], сон­цем, далиною [105.1] вмиваються поля. (В. Сосюра.) 6. На все осінь щедра — [108.2] на кавуни, [107.1] і на дощі, і на холодні роси. (70. Збанацький.) 7. З-за обрію вставало червоне [106.2] вранішнє, сонце [107.2] і радісно вітало молоду [106.2] зелену землю. (70. Збанацький.) 8. Міцне листя на старому дубі [103.1,2] мов дзвінкі дукати у намисті. (77. Дмитерко.) 9. Краше ми на Єнісей поїдемо [107.2] або на Кременчук. (О. Довженко.) 10. Любив, [99.1] коли скидалась велика риба в озері [107.2] чи в Десні на заході сонця. (О. Довженко.) і і. В тихій воді було видно синє [106.2] глибоке небо. (І. Нечуй-Левицький.) 12. ВІД вогнів вартових [105.1] дві дороги на морі зустрілись: [108.1] смуга мертво-зелена [107.2] й криваво-червона стяга.

(Леся Українка.) 13. Під виноградними лозами [106.5] на траві лежить великий, [106.3] в яскравих квітах [106.2] полтавський килим. (О. Корнійчук.) 14. І трави, [107.1] й ниви, і небо, й сон­це— [108.1] все, усе змінилось у хлопчика в очах. (І. Франко.) 15. Поважно та тихо [106.5] у ранню пору [106.5] на високую гору [105.1] сходилися полковники. (Т. Шевченко.) 16. Над тілом бій- ця-партизана [104.4] нахилиться мати-зима [104.4] і сивими коса­ми вкриє. (77. Воронько.) 17. Передають поетам поети [105.2] з ду­ші у душу, із мови в мову [105.2] свободу духу і правду слова. (Л. Костенко.)

ВІДОКРЕМЛЕНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ