- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 24. Творення і вимова голосних
В українській мові 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Позначаються вони 10 буквами: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.
Голосні звуки утворюються внаслідок дрижання голосових зв'язок. Ротова порожнина при цьому служить резонатором, форма якого залежить від положення язика.
Якщо язик відтягнутий до заднього піднебіння і вниз, звучить [а], підіймається трохи вище— [о], ще вище—[у]. Коли ж язик посунений до переднього піднебіння і вниз, утворюється (є), вище — [и], ще вище — [і].
Отже, голосні так межують один з одним: [а] — [о] —[у];
[е]-[и]-[і].
Голосні під наголосом вимовляються завжди чітко: великий — велич, зелений — зелень, дивитися — дивиться, голубка — голуб.
Чітко вимовляються голосні також у кінці слова: зелене, поле, щебече, гляньте, випише, випиши, розмовляючи.
В інших випадках голосні, які творяться поряд, можуть сплутуватися, а саме:
а) [е] з [и]: [веисна],[зиема];
б) [и] з [і): [кМслий] замість [кислий], [потим] замість [по/ім];
в) [о] з [а]): [пагон] замість [погон];
79. Прочитайте вголос попарно слова, перевірте себе, чи ви не сплутуете голосних звуків.
[о] - [а]
поради — паради воли — вали лопата — лапата зогнилий — загнилий повинний — павиний
[°1-(УІ копати — купати дошити — душити лопати — лупати росло — русло соха — суха
80. Як зміниться зміст висловлювань, якщо замість виділених букв прочитати відповідно а, і, у, тобто так, як ці слова вимовляються в деяких місцевостях?
І. Це дерево треба полити. 2. Купи мені скрипку. 3. Землю колись орали сохою.
РОЗРІЗНЕННЯ е ТА и
§ 25. Чергування е з и
Ненаголошені [е] та [и] у вимові сплутуються: [ниести] нести і [диетина| дитина. Проте іноді така взаємозаміна відбувається внаслідок чергування цих звуків. Це треба мати на увазі, перевіряючи наголосом написання букв е та и.
і. У небагатьох дієслівних коренях [е], якщо далі з'являється суфікс -а-, чергується з [и], тобто -ер- переходить в -ира< а саме:
беру — збирати простерти — простирати
вмерти — вмирати сперти — спирати
дерти — здирати терти — стирати
перу — обпирати жерти — пожирати
Подібне чергування [е] з [и] відбувається також у словах стелити — застилати, клену (кляну) —проклинати.
І тільки пісня не вмирає, коли звучить у ній любов. (В. Сосюра.) 2. Плив корабель, роздираючи хвилі. (Леся Українка.) 3. Хто не слухається розуму, того роздеруть його ж таки власні вчинки. (А. Кримський.) 4. В юності нам найчастіше вибирає дорогу серце. (Ю. Му шкетик.)
У решті випадків сплутування [е] та [и] буває лише у вимові. На письмі така взаємозаміна їх не допускається.
81*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е та и.
1. Польова доріжка ст..лилася між високими хлібами. (О, Гончар.) 2. Зоря моя вечірняя прост..лає останні смуги на хисткій воді. (М. Рильський.) 3. Ум..рає зажурене літо. (В. Сосюра.)
Багряні хребти підп..рали небо. (О. Гончар.) 5. Було мамі і на- пряду, і вишию, і зварю, і поп..ру, і помажу, і піч поцяткую. (Ю. Яновський.) 6. Кожного з своїх переб..рали та перетирали пани на зубах. (Панас Мирний.)