§ 3. Співвідношення між звуками і буквами

Письмо, яким ми користуємося, було створене понад 1100 років тому для старослов'янської мови. З часом воно змінювалося, удосконалювалось, а українські вчені пристосували його до звукової системи нашої мови. Але не повністю: деякі способи позначення звуків залишилися такими, якими вони були в давнину (традиційний принцип правопису). Через те букви в українській мові не завжди відповідають певним звукам.

1. Для звуків [дж] і [дз) немає окремих букв. їх позначаємо бук- восполученнями дж і дз: ходжу, дзвоник. Такі буквосполучення

треба читати, як один нероздільний звук: [ходжу], (дзвоник].

Як два звуки буквосполучення дж і дз читаються лише тоді, коли д належить до префікса (від-, під-, над-, перед-, серед-), а ж або з — до кореня: підживити, переджнивний, відзначити, Серед­земний.

2. Буквами щ та ї передаємо завжди два звуки — [шч] і [йі]: щука, їжак, в'їзд.

Буквосполучення шч в українській мові не вживається, за­мість нього пишеться буква щ: Мелашка — Мелащин, блиск — блищати.

3. Букви я, ю, є:

а) безпосередньо після приголосних позначають один звук [а], [у], [е] і м'якість попереднього приголосного: ляк [л'ак], люк [л'ук], ллє [л'л'е];

б) в інших випадках — два звуки йа], [йу], [йе]: яр [йар], баюра [байура], б'є [бйе], портьєра порт'йєра].

4. Буквою ь позначаємо м'якість приголосних: блакить [бла- кит'],лбо« [л'он], каньйон [кан'йон].

   6. Поясніть різницю в значенні виділених однакових букв і буквосполучень.

Сяяти, м'якосердя, ягня, малюють, Рилєєв, підзеленити і подзе­ленькати, підземний і подзьобаний, віджити і воджу.

6. Чому римуються наведені пари слів, хоч кінцівки в них пишуться неоднако­во? Запишіть ці слова в транскрипції.

Яр, жар; сад, ряд; пейзаж, пляж; в'юн, цвіркун; плющ, кущ; шхуна, дюна; йдеш, ллєш; моїх, сміх; мовчу, дощу; коліща, свіча; печера, портьєра; хата, ягнята; люди, груди.

6. У кожній парі допишіть слово, яке відрізнялося б від попереднього лише одним першим звуком (не буквою).

Джаз — г..., джміль — х..., дзень — д..., дзявкати — г..., дзьоб — л..., льон — с..., люк — л..., лак — л..., їсти — с..., юш­ка — в..., тяма — я..., ясно — р..., цькувати — о..., щенята — о....

6. Прочитайте вголос, правильно вимовляючи звуки, позначені виділеними буквами.

1. Старе одживає, нове — народжується. (Остап Вишня.) 2. Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій над тихим джерелом, що в теплій мураві дзюркоче. (М. Рильський.) 3. І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові. (М. Вінграновський.) 4. Зорі тонко подзенькують: «Дзінь-дзінь*,— дзвінко подзенькують, мов на люстрі кришталь. (Б. Олійник.) 5. Мати вийшла на ґанок і ди­виться в небо. (Б. Олійник.) 6. Щебечуть і джерготять пташки та шурхотять ящірки в траві. (Марко Вовчок.) 7. Гілки квіток спле­лися на вікні, неначе грати. (Леся Українка.)

6. Випишіть у три колонки слова, у яких: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв.

Радію, праця, рідня, дзюркіт, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, емальований, цятка, об'їзд, сім'я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати.

Ключ. З перших букв повинен скластися вислів Максима Горького.

6. Слова, подані в транскрипції, запишіть буквами. Зверніть увагу на розбіж­ності між вимовою і написанням.

І. [хоЯ>ку], [посаЗику], [кукуру55а], [найїижчати], [надзви­чайний]. 2. [ґанок], [ґелґотати], [ґуЯ5ик], [голос]. 3. [крайіна], [зайіду], [зайду], [кушч], [мурашчин], [шчука], [штука]. 4- [йасно], [р'асно], [кайук], (кан'ук], [кр'ук], [крук], (мийе], [син'е]. 5. [ден'], [дин'а], [л'амка], [латка], [л'ул'ка], [лутка].