§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови

Іноді прийменник у набирає форм ув, уві, вві: 1. Петриків батько був ув економії за корівника. (Остап Вишня.) 2. Стало так легко, як уві сні. (ТО. Яновський.)

Проте, щоб уникнути важких збігів вв, вф, навіть після го­лосних вживається у: Сумний був час; товариші мої пішли у вій­сько. (Леся Українка.)

В іншомовних словах та в деяких словах переважно книжного походження нема чергування у — в, і — й: був на Уралі, вступив до інституту, виконаєш вправу, уклали угоду.

2. У кінці деяких префіксів, прийменників та прислівни­ків можуть додаватись або відкидатися голосні звуки: відір- вати, (від + рвати) — відрізати, переді мною — перед тобою, знову промовив — знов обізвався, пізніше сталося — пізніш усвідомив.

Прийменник з може мати форми із, зі, зрідка зо: І. І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав. (Т. Шевченко.) 2. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. (М. Коцюбинський.)

2. Після приголосних вживаються частки би, же, після голос­них — б, ж: зробив би — зробила б, як же — що ж.

3. Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, пе­ред голосними — на -сь: дивлюся на воду — дивлюсь у воду; зі­бралися всі — зібрались усі; повернемося вночі — повернемось уночі.

Але після приголосних завжди пишеться -ся: дивишся, ди­виться, дивляться, дивився (і рідше — дививсь).

У дієприслівниках, як правило, виступає форма -сь: подивив­шись, звернувшись, дивлячись, зупиняючись

есник. 6. В героїчному плані змалював Шевченко і ватажків *овстання — Залізняка та Ґонту. 7. Вони до глибини душі прой­нялися інтересами і болями поневоленого народу.

§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови

Милозвучності мови можна досягти також певним добором І розташуванням слів.

1. Будуючи речення, треба стежити, щоб на межі слів не вини­кали немилозвучні збіги звуків: ці цікаві розповіді — ці за­хоплюючі розповіді; велика калюжа — здоровенна калюжа; вар­товий вийшов — вартовий подався надвір; поривчасто дув ві­тер-^ дув поривчастий вітер.

2. Не слід допускати римування слів у прозі: любов людини до батьківщини — любов людини до рідної землі; основна тема цієї поеми — у поемі говориться про; в показі образів троян­ців — у змалюванні образів троянців.

3. Треба уникати набридливого повторення однакових або близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Наприклад, у реченні' (прочитайте його вголос!) «Самовідданість, скром­ність, людяність і принциповість Свирида підкреслюється в ба­гатьох місцях роману» нагнітається свистячий звук [с], чотири рази підряд вжито звукосполучення [іс'т'\, яке потім підсилено звукосполученнями [с'л'], [ц'ц'] та [с'ц']. Таким чином виник­ло суцільне сичання. Щоб усунути цю ваду, речення можйа переробити так: Свирид — самовідданий і принциповий і разом з тим скромний та людяний. Це автор підкреслює в багатьох місцях роману.

4. Але правильно дібрані звукові повтори в художній літера­турі посилюють емоційний вплив твору на читача.

123*. Знайдіть порушення милозвучності мови і виправте їх.

1. Наталка палко кохає бідного парубка Петра. 2. Для неї характерні працьовитість, енергійність, дотепність і рішучіст_ь у боротьбі за своє щастя. 3. Петро — роботящий, щирий хлопець 4. Чотири довгі роки він у далекому краї заробляє гроші, щ_об одружитись з коханою дівчиною. 5. Петро дбає насамперед пр₀ Наталку; він ладен навіть відмовитися від свого щастя, тільки щоб була вона щаслива. 6. Зазнавши після чоловікової смерті недолі, Терпилиха. хоче для своєї дочки іншої долі. 7. У пісні, яку співає возний,. оспівуються насильство, хижацтво, крутій' ство, хабарництво.

124*. Перекладіть на українську мову. Усуньте всі порушення милозвуц. ності, які виникнуть під час перекладу.

1. Наступал вечер, шёл дождь, с севера порывисто дул ветер. (Максим Горький.) 2. Сумрачная ночь лежала над звёздами, над чёрными стогами, над зарослями. (К Паустовський.) 3. В его гла­зах было столько тоски, что можно было бы отравить ею всех лю­дей мира. (Максим Горький.) 4. Я несколько раз выстрелил в воз­дух. (В. Арсеньев.)