- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§17. Вживання апострофа
Апостроф ставиться лише перед я, ю, е, І. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу], (йе), [йіі (див. § З, п. 4), а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [вйаз] в'яз і [с'в'ато] свято, [зйава] з'ява і [з'аблик) зяблик.
1. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять:
а) на початку кореня: в'язка, зв'язати; в'юн, зв'юнитися; п'ять, вп'ятьох; м'який, розм'якнути;
б) після голосного: здоров'я, риб'ячий, солов'ї, солов'єм;
в) після р: черв'як, сурм'яний, арф'яр.
В інших випадках після губних апостроф не ставиться: свято, цвях, тьмяний, мавпячий, морквяний.
І. Шануйте відвагу і пам'ять святу бійців,,гідо кайдани порвали. (М. Нагнибіда). 2. Любить свій край — це значить все любити, у чім його святе ім'я живе. (В. Сосюра.) 3. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь в горбатих м'язах руки чоловіка. (М. Бажан.) 4. Ми сп'яніли [п'яний] від духмяного подиху поля. (70. Збанацький.) 5. Зорі сплять на холодних, морозами зв'ялених [в'ялити] травах. (77. Первомайський.) 6. Не зів'януть квітки, не погаснуть огні, шле привіт нам весна солов'їна. (В. Сосюра.) 7. Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку [в'язати] з землею, як тут. (М. Коцюбинський.) 8. М'яка, з торф'яною кришкою земля пружинила під колесами. (Лі Стельмах.)
2. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: [бурйан] бур'ян, [суз'ірйа] сузір'я, [карйер] кар'єр, [мат'ірйу] матір'ю, але: [бур'ак] буряк, і^ор'а] зоря, [гар'ачий] гарячий.
1. Без людської праці вся земля від краю до краю заросла б бурьянами [-рйа-]. (О. Донченко.) 2. Вела дорога на узгір'я |"Рйа1 знань. (Л. Дмитерко.) 3. Над ставом по взгір'ю Ьрйу] —темний сад. (А. Головко). 4. Сизий димок виривається з чорного димаря [-р'а] і кучеряво [-р'а-] розвивається в про- зорчатому повітрі. (Панас Мирний.) 5. Нема там добра, де поряд- ку [-р'а-] нема. (Народна творчість.)
3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які кінчаються на приголосний (від-, під-, надперед-, роз-, без-, зв-, об-, між-): від'ємний, під'юдити, роз'єднати, без'ядерний, з'їзд, між'ярусний, переди ювілейний.
1. Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від'їжджає. (77. Костенко.) 2. В тишу труда обернено битв роз'ярений грім. (А. Малишко.) 3. Кілька разів кінні роз'їзди противника з'являлися на виднокрузі. (О. Гончар.) 4. І океанів тих немає, щоб вірні роз'єднать серця. (М. Рильський.)
Та це ж просто...
Допитливий. Коли після губних, р або після префікса, що кінчається на приголосний, чуєш звукосполучення [йа], [йу], [йе|, [йі] — став перед буквами я, ю, є, ї апостроф.
Кмітливий. Ая на вживання апострофа після губних склав собі таку схему: (з)в'я, ов'я, рв'я. але свя, де в — будь-який губний, (з) — префікс, о — будь-який голосний, с — будь-який приголосний, що не належить до префікса.
56. Запишіть слова в дві колонки: 1) ті, у які вставили апостроф; 2) ті, які пишуться без апострофа.
1. Дев...ятсот, серм..яга, хутор..янин, зз...язок, духм..яне, пор..ядок, бур..ян, без..язикі, тьм..яно, цв..ях, присв..ята, реп..ях, п..тдесят, з..ясовано, Солов..йов. 2. Медв..яний, п..ятсот, арф..яр, посер..йознішав, дзв..якнути, розв..язано, помор..янин, св..ято, су- зір..я, Харків..янин, вар..яг, від..їзд, різьб..яр, мавп..яча, роз..ятрити, при.Лзд.
Ключ.-З останніх букв прочитаєте назви віршів: 1) В. Сосюри; 2) М. Рильського.
57*. Перепишіть, вставляючи, де треба, апостроф.
І. 1. Всі квіти зберу у дніпрових гаях, зв..яжу у вінки і букети. (М. Нагнибіда.) 2. Чорнолісся п..янко духм..янить доспілою суницею. (М. Стельмах.) 3. Як гарно дихається — п..єш повітр..я, мов тепле молоко. (М. Коцюбинський.) 4. Бджоли сонячним дощем падають на медв..яний лан. (М. Стельмах.) 5. Ластівки щебечуть попід стріхою, білим пір..ям гнізда перев..ють. (А. Малишко.) 6. Цвіли бузки? То солов.Л цвіли сузір..ям грон, пахучим синім димом. (Є. Гуцало.) 7. Застоялись у високім бур..яні густі пахощі прив..яленого сонцем полину. (О. Гончар.) 8. Чується подих тропічної тьм..яної, п..яної ночі. (М. Рильський.) 9. Ой, зв..язала дівчинонька рутв..яний вінок, закрасила голівоньку, пішла у танок. (І. Манжура.)
II. 1. Старий Дніпро замигтів у його пам..яті своїм вічним св-.ятковим простором. (О. Довженко.) 2. Лиш по пам..яті в людині впізнає Людину світ. (Б. Олійник.) 3. Коли черв..як торкнувся плоду, той плід зривається з гіллі. (О. Підсуха.) 4. Як не б..юсь я з годинами люто, час мене переможе в бою. (В. Сосюра.) 5. Восени розумнішою стає людина і ще м..якшим — трави прим..ятої ЦІОВК. (М. Рильський.) 6. Поезія — це СВ..ЯТО, як любов. (77. Костенко.) 7. Сприймати світ всер..йоз — твоя повинність. (І. Драч.) 8. Кам..яну голову хоч об мур товчи — не пом..якшає. (Григорій Тютюнник.) 9. У всякому подвір.Л своє повір..я. (Народна творчість.)
58*. Перекладіть на українську мову. Які знаки вживаються в російській мові там, де в українській стоїть апостроф?
Ь В мягком воздухе разлит осенний запах, подобный запаху вина. (7. Тургенев.) 2. О прибрежные камни равномерно и глухо бьёт волна. (Максим Горький.) 3. Дубровский объезжал однажды малое своё имение. (О. Пушкін.) 4. Вместо девяти часов утра мы выехали в два. (I. Тургенев) 5. Дети стали большие — им надо серьёзно учиться. (77. Толстой.)