§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах

В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед-, пред-, пре-, серед-, з и — ви-, при- та іншомовний анти- У кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя).

У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає. Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в не- наголошеній позиції звучать майже однаково.

1. Префікс пре- пишемо в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом «дуже»: премудрий (дуже мудрий), препоганий (дуже по­ганий), прекрасний (дуже красний, тобто гарний), прекрасно (від прекраснии), премудрість (від премудрий).

Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов'ян­ської мови словах презирство, преподобний, престол і по- хідни£

1. Препишний [дуже пишний] розсвіт розгорявсь на сході» (І. Франко.) 2. Шумів густий-прегустий [дуже густий] ліс. (70. Яновський.) 3. Посеред лісу простора галява з плакучою бе­резою і з великим престарим [дуже старим] дубом. (Леся Українка.) 4. Прекрасна [дуже красна] Україна в усій своїй задумливій красі. (О. Іваненко.) 5. Ніхто з інтелігенції ще ні­коли не дивився з презирством [виняток] на людей фізичної праці. (Григорій Тютюнник.)

   2. В інших випадках пишемо префікс при-: природа, прикраса, признатися, примудритися, прив'ялий, пристаркуватий, привіль­ний^

1. У цих блуканнях без мети існувала приємна принадність. (Н. Рибак.) 2. Жито шепче мені, як привільно навкруг. (77. Тичи­на.) 3. З городів запахло чорнобривцями, прив'ялими нагідками. (М. Стельмах.) 4. Серед лісу ставок, очеретом з одного боку при­крашений (Остап Вишня.) 5. Серця правдиві притягають грім. (Д. Павличко.)

3: Треба мати на увазі, що пре- виступає також на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові префікс не виділяється: преамбула, превентивний, пргіидент, президія, прелюдія, прем'єра, препарат, прерогатива, пресвітер, престиж, претендент, пргтен- зія, префект, преферанс, прецедент.

1. З року в рік зростає престиж фестивалю «Червона рута». 2. Було обрано президію зборів. 3. Залунали перші акорди прелюдії Шопена. 4. Прем'єра — це свято як для акторів, так і для гля­дачів.

85*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е та и.

1. Сонце пр..святеє на землю радість пр..несло. (Т. Шевченко.) 2. Прекрасне село стало ще милішим, воно прибралося в зело, заквітчалося клечанням. (ТО. Яновський.) 3. І діти сміються, ' вітер пр..вітно в каштанах шумить. (В. Сосюра.) 4. Ліс про­ждався б..зжурним дзвоном н..зримих пташок. (#. Баш.у 5. Над лісом плив місяць-повень, і п..р..хлюпувалось ч..р..з береги б-здонне небо. (ТО. Збанацький.) 6. В..ходять з лісу два пр.-.зем- куваті коні. (Марко Черемшина.) 7. Серед майдану стояла ^пр..здорова сахарня. (/. Нечуй-Левицький.) 8. Кухарів багато, ³*те каша пр..горіла. (Народна творчість.) 9. На козаку й ро­гожа пр..гожа.

§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах

Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко переві. ряеться наголосом: глибина—глибини, родимка—родимий.

Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець — пальця, хлопець — хлопця, промовець — про. мовця, велетень — велетня, липень — липня (виняток: красень ^ красеня і красня).

Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна користуватися аналогією. Наприклад, пишемо: колгоспник, льоь ник, бо робітник, будівник; в'язальниця, вишивальниця, бо ро- бітниця, вагівниця; громадянин, киянин, львів'янин, бо селянин, міщанйн; довірливий, наполегливий, розсудливий, бо мовчазли­вий, кмітливий; напористий, промовистий, розкотистий, бо голо- сйстий, барвистий; емалевий, сланцевий, ситцевий, бо криштале­вий, кумачевий.

Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам'ятати деякі закономірності в написанні е га и в суфіксах.

1. У суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е),-иськ(о), що стоять у кінці іменників, завжди пишемо и: братик, ударник, ударниця, родич, Петрович, житнище, житнисько.

При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик — кошичок, рушник — рушничок, палиця — паличка, тер_: лиця — терличка.

Виняток становить лише слово далеч (бо далекий).

1. І сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч [далекий] ге­нієм людським. (М/ Рильський.) 2. Осінь матусі їсти несе: бор­щик у горщику, кашка у жменьці. (П. Тичина.) 3. Сіявся дрібний набридливий дощик. (С. Журахович.) 4. По нічнім дощичку [до­щик] порох ледве знімавсь над шляхом. (Марко Вовчок.) 5. Поде­куди вже палили вогнища з сухого бур'яну. (Григорій Тютюн­ник.) 6. Тінь-тінь-тінь — ценькають ножички [ножиці], блискає голка. (І. Франко.)

2. В інших випадках у словах із зменшено-пестливим зна­ченням вживаються суфікси -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у яких завжди пишемо е: стрічка — стрічечка, донька — донечка, віконце — віконечко, рука — рученька, лице — личенько, біля­вий — білявенький, більший — більшенький, рідний — рід­несенький.

1. Вгорі синіла смужечка [смужка] погідного неба. (М. Ко­цюбинський.) 2. Он ярочки зелененькі, стежечки [стежка] по них маленькі, перевиті, мов стрічечки [стрічка], збігаються до рі­чечки [річка]. (Леся Українка.) 3. Ой у полі криниченька [кри-

_я\ там холодна водиченька [водиця]. (Народна творчість.) 4 рученьки [рука] терпнуть, злипаються віченьки [очі]. (П. Гра- бовський.) 5. Місяць яснесенький [ясний] промінь тихесенький [тихий 1 кинув на нас. (Леся Українка.)

3. Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин- -єн-.

Ненаголошений суфікс -ин(а) виступає в іменниках жіночо­го роДУ^: долина, далина, довжина, мілина, чужина, ярина, городи-

бувальщина, козаччина. Є він і в іменниках чоловічого роду типу харків'янин, росіянин, татарин (у множині суфікс -ин- у них випадає: харків'яни, росіяни, татари).

За допомогою суфікса -нн- творяться присвійні прикметники: сестра — сестрин, баба — бабин, свекруха — свекрушин, невіст­ка — невістчин.

В інших випадках вживаються суфікси -ен(я), -енн(я), у яких пишемо букву е, а саме:

а) суфікс -ек- у дієприкметниках: утворений, зачинений, вра­жений, нагромаджений, залишений;

б) суфікс -ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: зайченя, кошеня, цуценя, пташеня, рученята;

в) суфікс -енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: звернення, мислення, оголошення, попередження;

г) суфікс -єн- в іменниках імена, племена, письмена.

1. В напруженні і мисль моя, і слово. (П. Тичина.) 2. Наш край променгістий — натягнений лук. (М. Рильський.) 3. Степова далина! Чому ти така манлива? (О. Донченко.) 4. Легенький вітерець колише по той бік річки нескорені трави. (7. Цюпа.) 5. Мов жовтаві грудочки, розсипались каченята в низькій травичці. (О. Копиленко.) 6. Довкола повно сонця, і на луках біліє пря­диво бабиного літа. (В. Кучер.)

4. Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменни­ків середнього роду -ив(о): мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво. Виняток становлять слова марево, мрево та рідковжи­вані маево (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс

1. Щоглами стрункими підіймався, як видиво прекрасне, Дніпрогес. (М. Рильський.) 2. Світ який — мереживо казкове! (В. Симоненко.) 3. По блакитному трапу сходить сонце над маре­вом нив. (В. Сосюра.) 4. Зелені віти сосен мереживом сплелись. (Н. Забіла.) 5. Червоніли в поріділому плетиві гілок кетяги гло- ДУ та горобини. (В. Козаченко.)

5. Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), ^т*єль: довжелезний, товстелезний; п'ятеро, шестеро; вчитель, 2Ц*°ватель.

1. Поетів ніжних в нас багато, але мислителів ще мало. (77. Ти- чина.) 2. Так і здається, що он з-за того стовбура товстелезно] смереки вийде ніжна Снігуронька й тихо-тихо привітає нас. (Остап Вишня.) 3. Повіз мене батько в Зіньків, хоч і тяжко йому було тоді, бо вже нас було шестеро чи семеро, а заробляв він не дуже. (Остап Вишня.)

86. У ліву колонку випишіть слова з вставленою у суфіксах буквою _и, у праву — з вставленою буквою е.

Станов..ще, мёреж!..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промовистий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебе­тушечка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ОЖИНН..К, вжал..ний, величина, виховат.ль, стар­ці..нький, стривож..ний, хмар..ще, п'ят..ро, вінничанин, озе­ленення, незнайомець, зйомник, осич..на, плюш..вий, делеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи­таєте вислів Й.- В. Гете.

87*. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.

1. 1. Плет..во торосів та балок снується у виш..ні. (М. Бажан.) 2. Мріють у тремтячому мар..ві далекі села. (Григорій Тютюн­ник). 3. Стоять замислені дуби над тихою водою. (В. Сосюра.) 4. У затін..них- вологих місцях тихо коливались білі, воскові чаш..чки конвалій. (О. Донченко.) 5. Закотилось сон..чко за зе­лений гай. (Народна творчість.) 6. Попід гаєм зеленее..ньким та біжить кон..к воронес..нький. (Народна творчість.) 7. Нас поїха­ло тринадцятеро. (О. Десняк.) 8/Утоптала стеж..чку через яр, че­рез гору, серд..нько, на базар. (Т. Шевченко.)

2. 1. Миколка, Прокопів хлопч..к, такий школяр..к гар­нее..нький був: сумирн..нький, соромлив..нький, мляв..нький, як дівч..нка. 2. Та ще ж такий чорнобрив..нький, білолиц..нький, но­сик невеличкий, щічки круглес..нькі. 3. Менш..нькі четв..ро, що теж їсти дивились, на піч усі, як горобч..ки. 4. Батько за столом саме сидів, засмуч..ний такий. 5. В учит..ля й справді гарно було. 6. Стіл застел..ний був скатертиною цяцькованою. 7. По долу СТЄЖ..ЧКИ рябіли. 8. Миколка сів скраєчку на стільч..ку. 9. «Боже мій,— мати до Миколки,— отакий хлоп..ць та в найми...> (А. Тес- ленко. «Школяр».)

88 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надру­кованим. Якщо трапляться помилки на розрізнення е та и, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).

1. У справедливих [26.2] армій доля завжди прекрасна [27.1\- і О. Гончар.) 2. Густа медова [26.1] теплота [26.1] високі 26.1] налила [26.1] жита [26.1]. (М. Рильський.) 3. Шумлять жита 26.1], оновлене [28.3] село [26.1] у воду видивляється [26.1] з узгір'я. (М. Рильський.) 4. Повітря тремтить [26.6] від спеки, . _в срібнім мареві [28.4] танцюють далекі тополі. (М. Коцюбин­ський.) 5. Над вікном звисало [26.1] червоне [26.1] мереживо 0,4; 28.4] дикого винограду [26.1]. (І. Вільде.) 6. По той бік мо- ^у червоніє [26.1] крізь біле плетиво [28.4] запорошених [28.3] дерев [26.1] цегляна [26.1] школа. (Григір Тютюнник.) 7 рересню [26.4] мій, веслами весело [26.1] греби [26.3], ждуть тебе [26.1] на березі [26.4] з кошиком [28.1] гриби [26.1]. (Б. Олійник.) 8. Він був спокійний, розсудливий [28] і по змозі приховував [27.2] свої почуття. (ТО. Смолин.) 9. І він прокинувсь _На світанні, цвіла у вікнах далина [28.3], ще рідні образи останні бриніли [26.5], як струна. (А. Малишко.) 10. Де Крим за горами, де сонечко [28.2] сяє, там моя голубка з жалю завмирає [25.1]. (Народна творчість.)

РОЗРІЗНЕННЯ І ТА и