§ 72. Складний і складений майбутні часи

Складний і складений майбутні часи мають однакове значен­ая, їх нерідко вживають упереміш, щоб уникнути одноманіт­ності: Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе. (В. Си- лоненко.)

1. Складний майбутній час утворюється додаванням особових форм дієслова (й)няти до неозначеної форми дієслова недокона- ного виду:

йти + му — йтиму; йти -+- мемо — йтимемо;

йти + меш — йтимеш; йти + мете — йтимете;

йти + ме — йтиме; йти + муть — йтимуть.

Тому в складному майбутньому часі перед -му, -меш... -муть завжди пишеться и: розмовлятиму, знатимеш, радітиме, зустріча­тимемося, вчитимете, вважатимуть.

Дієслово (й)няти належить до І дієвідміни і змінюється так само, як прийняти чи взяти.

1. Коли я не горітиму, коли ти не горітимеш, коли ми не горітиме­мо, то хто ж тоді буде світити? (Ю. Збанацький.) 2. Коли життя ти не учасник, а тільки свідок віддаля,— дарма чекатиме пре­красних від тебе подвигів земля. (М. Рильський.) 3. Мені до ско- ну отчий край здаватиметься раєм. (Д. Луценко.) 4. Неначе пісні вічної рядки, дзвенітимуть дороги під тобою". (Т. Коломієць.) 5. Сонце ронитиме з неба квітки на хвилі дніпрові, осінні. (В. Со- сюра.) 6. Робота не йтиме, якщо сидітимете й чекатимете. (За О. Ко- пиленком.)

2. Складений майбутній час утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з неозначеною формою дієслова недоконаного вигу:

буду йти; будемо йти;

будеш іти; будете йти;

буде йти; будуть іти.

Дієслово бути змінюється як дієслово І дієвідміни.

Та це ж просто...

Кмітливий. Я б сказав: у кінці складної форми майбутнього часу треба ^Писати не просто -му, -меш і т. д., а -йму, -ймеш, -йме, -ймемо, -ймете, -ймуть.

192*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е або и.

1. Навесні на місці старого молодий буде лист, з^прнии, в«н ³ вітром розмовлятиме, хапат..ме жилками своїми сонячний про- ^м*нь, під дощем купат..м..ться й росою умиват..м..ться. 2. Ви поти- *еньку пливтим-.те і милуват..м..т..ся чудесними краєвидами.

3. Ліворуч зеленітимуть заливні луки, уквітчані і ромашкою і конюшиною, і дзвіночками, а іноді серед зеленої соковитої трави червоно горіт..ме квітка степового тюльпана або дикого ма­ку. 4. І скільки ви пливтим..те, весь час вітат..муть вас своїм щ_е_ бетанням веселі жовтобрюшки, підпадьомкатиме на вашу честь перепел і дерчат..ме деркач. 5. На правому, високому березі в ку. щах ліщини розриватимуться солов'ї. 6. А навіщо ми того раю шукат..м..мо, коли в нас свій єсть. 7. А чи не поїхати б нам оце на поле та подивитися, де ми буд..мо наступної весни кукурудзу сія­ти? (З творів Остапа Вишні)

§ 73. Наказовий спосіб

Наказовий спосіб твориться від основи теперішнього часу. Для цього від 3-ї особи однини (що робить?) відкидаємо за­кінчення: пиш(е), сид(ить), стан(е), співай(е), повір(ить) — і до одержаної основи додаємо закінчення наказового способу.

1. Під наголосом та після збігу приголосних додаємо:

а) у 2-й особі однини -и: пишй, сиди, підкресли;

б) у 1-й особі множини -імо: пишімо, сидімо, підкреслімо.

в) у 2-й особі множини -іть: пишіть, сидіть, підкресліть.

Ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс ви- перетя­гає на себе наголос: пишй — випиши, вйпишіно, випишіть; неси — вйнеси, вйнесімо, вйнесіть.

1. В труді твори життя красу. (П. Тинина.) 2. Берімось краще до роботи, змагаймось за нове життя! (Леся Українка.) 3. Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею! (В. Сосю- ра.) 4. Свою Україну любіть, любіть її. (Т. Шевченко.)

2. В інших випадках:

а) у 2-й особі однини кінцевий приголосний, де це можливо (див. § 15, пп. 2 і 3), пом'якшуємо: стань, сядь, кинь, але: постав, розріж, повір;

б) у 1-й особі множини додаємо закінчення -мо: станьмо, сядьмо, киньмо, поставмо, розріжмо, повірмо;

в) у 2-й особі множини додаємо закінчення -те: станьте, сядь­те, киньте, поставте, розріжте, повірте.

1. Не клич мене, весно, не чаруй і не ваб! (Леся Українка.)

2. Будь, людино, людиною! Будьте, люди, людьми! (М. Упеник.)

3. Уславмо ж руки, силою налиті, і думку, що епоху пропіка. (Л. Горлач.) 4. Хліб їж, а правду ріж. (Народна творчість.) 5. Не чванься званням, не чванься й знанням. (Народна творчість.)

Отже, в наказовому способі дієслова мають такі закінчення:

Число	Особа	Під наголосом та після збігу приголосних	В інших випадках
Однина діиожина	2-га ша га	-и •імо -іть	-ь -МО, -ьмо -те, -ьте

)93. Випишіть у дві колонки дієслова: 1) в наказовому способі; 2) в дій­сному способі.

Озеленимо, сточіть, кричіть, навчить, летімо, збережімо, зво­рушить, навчіть, лящить, зворушіть, узагальнимо, зачепить, су­шіть, озеленімо, зліпіть, вивчімо, сточить, скажімо, запишіть, вивчимо.

Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте за­кінчення прислів'я: *Перш ніж шити...»

194. Дієслова поставте в наказовому способі в 2-й особі однини і запишіть у дві колонки: 1) з ь у кінці; 2) без ь у кінці.

Збільшити, перевірити, входити, стати, озвучити, підставити, вдарити, попередити, передбачити, ужалити, вимітити, насипати, плавити, звузити, відрізати, зважити, переглянути.

Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. 3 цих бvкв прочитаєте за­кінчення вислову 1. С. Тургенєва: *Вартий жалю той...»

195*. Перепишіть. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній особі наказового способу.

Як у бою гвинтівку, (берегти) [2-га особа множини] у сві­ті мир. (О. Підсуха.) 2. (Горіти) [2-га особа множини) і (боро­тися, любити) Батьківщину, огні свого серця (єднати) в бою. (В. Сосюра.) 3. Гей, (ударити) [1-иіа особа множини] в струни, браття, золотії, (розпалити) знов багаття з іскр надії. (М. Рильський.) 4. Твоєму кожному почину розкрито двері: (йти, творити, прославити) 12-га особа однини] Батьківщину. (П. Ти­чина.) 5. Не (поганьбити) [1-иіа особа множини] ж бо ніколи міщанством романтичних шат. (7. Жиленко.) 6. Правді в очі (ди­витися) [2-га особа множини] прямо, не (одводити) погляду вниз. (В. Симоненко.) 7. Не (вірити) [2-га особа однини] мені, бо я брехать не вмію, не (ждати) мене, бо я і так прийду. (В. Си­моненко.) 8. (Зробити) [2-га особа однини] добро людині і (за­бути). (О. Підсуха.)

196 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з на­друкованим. Якщо трапляться помилки на правопис дієслів, повторіть правила, Казані в квадратних дужках (параграф і пункт).

. І. Здобудеш [69.2; 15.3] освіту — побачиш [70.0; 15.3] більше ^С8»ту. (Народна творчість.) 2. Україно! Слався [73.2] нивами, ^ався рідними людьми! (Т. Масенко.) 3. Крила розгорнемо [69.2], крила могутнії: за труд героїчний берись [73.1]\ (П. Тц чина.) 4. Ах, скільки радості, коли ти любиш [69.2; 15.3] землю коли гармонії шукаєш [69.2; 15.3] у житті! (П. Тичина.) 5. Коли переступиш [69.2; 15.3] ти байдужжя, тоді нові побачиш [69.2- 15.3] грані. (О. Підсуха.) 6. Усе міняється, оновлюється [69.2; 69.3\ рветься [59.3], усе в нові на світі форми переходить [69.2] (77. Тичина.) 7. За чорні натруджені руки ми двічі умерти могли б [65.5]. (М. Бажан.) 8. Колись наші нащадки дивуватимуться [72./], знайшовши в старих пожовклих лексиконах дивне слово «війна». (П. Загребельний.) 9. В променях сонця купається [69.2; 69.3] жито, колються [70;0\ вуса шорсткі. (Г. Бойко.) 10. Виходжу [71.2] в поле, а місяць висне, як срібен серпик. (О. Олесь.) 11. Поставлю [71.3] хату і кімнату, садок-райочок посаджу [71.2] (Т. Шевченко.) 12. Так шуміть [73.1] же, гаї неозорі, і, сади, зацвітайте, як дим. (В. Сосюра.) 13. Дерева тішаться [70.0] сміхом дітлахів, аж гілки колишуться [70.0] з низу до верхів. (Н. Забіла.) 14. В його голові товпляться [71.2] плани — один фантастичніший від іншого. (Ю. Яновський.)

НЕОСОБОВІ ФОРМИ ДІЄСЛОВА